Нещодавно відбувалася республіканська селекторна нарада, у якій взяли участь в.о. першого заступника голови облдержадміністрації М.Г. Кісеолар, начальник Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації А.Г. Новаковський, учені, представники районних сільськогосподарських служб. У процесі обговорення розвитку весняних польових робіт з’ясувалася така картина…

…Бувалі хлібороби вже добре засвоїли істину: кожна весна має свої особливості, свої «примхи». Нинішня виявилася дуже ранньою, і денні температури у південних районах вже наближаються до 20 градусів за Цельсієм. Тому і польові роботи розпочалися на два-три тижні раніше за традиційні терміни.

А тому область за багатьма сільгоспроботами випереджає своїх північних сусідів. Тут вплинув і той чинник, що у багатьох районах – Арцизькому, Комінтернівському, Болградському, Тарутинському та деяких інших – з перших днів максимально використали погожі дні і провадили роботи високими темпами. Тут практично упоралися з сівбою ранніх зернових і зернобобових культур.

На цьому тлі особливо непростимі деякі прорахунки, вони приводять до втрат оптимальних термінів, а, отже, і до втрати майбутнього врожаю.

Взяти хоча б ту ж заготівлю добрив і підживлення озимих культур. Якщо керуватися оперативними даними, то «вітамінів родючості» нібито припасено значно більше, ніж прогнозувалося. Тоді незрозуміло, чому у Любашівському, Фрунзівському, Ренійському, Ширяївському районах «затримуються» з підживленням. Посилання на негоду не має підстав, та й названі райони, як бачимо, розташовані у різних природно-кліматичних зонах. Отож, вся справа у низькій організації проведення польових робіт. Це підтверджується і тією обставиною, що названі вище райони «пасуть задніх» і з багатьох інших польових робіт.

Зокрема, багато з них, та плюс Білгород-Дністровський і Роздільнянський, взагалі затягують сівбу ранніх зернових і зернобобових культур. Тут прогнозований обсяг робіт виконано лише на 50-60 відсотках площ.

Картина весняного поля породжує і деякі інші питання. Одне з них – захоплення ярим ячменем. Безперечно, зерно цієї культури нині, як кажуть, у великій ціні і користується підвищеним попитом на ринку – внутрішньому і зовнішньому. Але, мабуть, багато хто забув суворі уроки минулого року, коли ця культура майже повністю загинула. На те є інші причини. Негативно позначився і той чинник, що, захоплюючись великими площами, дуже часто нехтували вимогами агротехніки вирощування цієї культури, роботи провадили, як кажуть спеціалісти, за «спрощеною технологією».

От і в поточному році посіви ярого ячменю зайняли більше половини ярого клину, а в Ренійському, Ананьївському, Арцизькому, Тарутинському районах засіяно ярим ячменем поле, яке майже у півтора раза перевищує прогнозоване.

Є тут і ще одна біда: невиправдано затягується сівба цієї ярої культури. Це стосується, крім багаторазово згаданих, ще і Кілійського, Савранського, Миколаївського та деяких інших районів.

Є і ще один «регулятор» посівів кожної культури, який диктується системою сівозмін. Їх-то і почали просто ігнорувати заради сьогочасної вигоди. І ось ще одне тому підтвердження. Відома та благородна роль, яку відіграє горох та інші зернобобові у поліпшенні якості грунту, підвищенні його родючості. Ми вже не говоримо про значення цієї культури у формуванні кормового балансу для тваринництва. Це добре зрозуміли у багатьох південних районах, де щороку поля під горохом займають до десяти тисяч гектарів. Але в інших районах пішли на зменшення площ, в результаті з наявних у минулому році 100 тисяч гектарів, у поточному буде тільки 70. А в Любашівському районі із запланованих понад одну тисячу гектарів засіяно лише перші ділянки. Зволікають з цією роботю і їхні сусіди з Ананьївського, Балтського, Миколаївського та деяких інших районів.

Те саме питання виникає і щодо посівів вівса. Хоча прогнозувалося зайняти під нього і без того незначні площі, але і цей обсяг роботи виконується повільно, а деякі райони лише розпочинають сівбу цієї культури.

Ось такі «поодинокі» приклади і псують загальну, багато в чому благополучну картину. А вони говорять ще й про те, що залишилося засіяти понад десять тисяч гектарів або третю частину ранніх зернових і зернобобових культур.

Ситуацію, що склалася, керівники багатьох сільських районів пояснюють відсутністю коштів на купівлю добрив, насіння, пального. Але підсумки минулого року говорять, на жаль, і про інше: багато коштів, виділених з державного та місцевих бюджетів, так і залишилися незатребуваними.

Зараз уряд затвердив порядок надання фінансової допомоги селу. Є рішення обласної ради про виділення на потреби аграріїв понад 14 млн гривень. Тільки для одержання коштів необхідно підготувати відповідні документи. Гроші, як відомо, потребують суворого обліку. І ось тут знову дається взнаки сумнозвісна нерозторопність, затягування процесу до останнього контрольного дня.

Хочеться вірити, що багато минулорічних прорахунків вже не повторяться.