Артистці Одеської філармонії, майстру художнього слова Олені Куклової вручена нагорода Різдвяної програми «Золотий фонд Одеси – Жінки Одеси». Її організатор – президент громадської гуманітарної організації Н. Коваленко. Олена Куклова стала переможницею в номінації «Культура... І було слово».

Наше покоління пам'ятає гадану простоту, але глибоке проникнення в задум автора «класика» читецького мистецтва Дмитра Журавльова. Емоційні сплески Рафаеля Клейнера. Гротеск Сергія Юрського. Філігранну обробку тексту Михайла Козакова. І в нашому місті є майстер художнього слова високого класу – Олена Куклова.

У неї вроджене чуття до слова. Вона вміє відрізнити справжнє від підробки, спекуляцій. І з юності знала, що хоче одне – читати улюблені вірші й прозу зі сцени. У цьому її завжди підтримував улюблений педагог Зінаїда Дьяконова. Особливо близька їй манера Журавльова. У нього вона вчилася «не рвати пристрасті». Він професійно навернув її до Пушкіна – його легкої, але епічно широкої оповіді. Восьма глава «Євгенія Онєгіна» стала однією із тих, які найчастіше виконує Олена.

Більш ніж сорокарічною роботою в Одеській філармонії Куклова підтвердила своє покликання. У її репертуарі – сорок програм! І кожна читана незліченну кількість разів. Вона повертає нас до вічних цінностей світової літератури. Ми разом з нею насолоджуємося віршами Ганни Ахматової і Миколи Гумільова. Вона відчула принадність поезії Юрія Левитанського й Самуїла Маршака. Вона змушує нас переживати, вслухаючись у знайомі з дитинства оповідання Паустовського. Вона показала нам значимість творчості одеських поетів і заслужено одержала звання лауреата літературних премій імені Костянтина Паустовського і Івана Рядченка. Вона, по суті, відкрила для нас творчість Ірини Ратушинської, Віри Зубарєвої, Інни Богачинської.

Багато років Куклова читає зі сцени вірші й прозу Марини Цвєтаєвої. «Читає» – за цим словом стоїть величезний обсяг роботи. І життя. Ця поезія перевернула свідомість Олени, додала світоглядної і життєвої мудрості.

У той час Цвєтаєва тільки виходила «з підпілля». Для складання програми Олені Яківні та її чоловіку Борису Степановичу довелося перелопатити гору журналів і газет, щоб знайти ті твори, які не ввійшли у збірники. Почалися пошуки спогадів її близьких, сучасників. Ця стежка вивела акторку на дружбу з Настасією Цвєтаєвою, сестрою поета. Паралельно йшов аналіз творів Цвєтаєвої. Її стиль непростий, строфи часом нагадують лабіринти, мова глибоко індивідуальна. А такі характерні для неї тире! Як голосом передати думку, спресовану до прочерку?

Але програму не затвердили. Років два пролежав скарб у столі. Але Борис Степанович дійшов до Москви. Допоміг легендарний Ілля Зільберштейн, одесит за народженням, дуже відомий літературознавець і колекціонер. Програмі дали зелену вулицю. Куклова об'їхала з нею всю країну до Далекого Сходу.

Акторці вдаються й твори іншого роду. Камерність, півтони, психологічне нюансування – це Чехов. Один з улюблених письменників акторки – Паустовський.

В Олени стримана, шляхетна, я б сказала, класична манера читання. Часто її виступи супроводжують вокалісти й інструменталісти: Аліса Джамагорцян, Олена Стаховська, В'ячеслав Янченко, Валерій Кузнєцов, Ганна Слободяник і Вікторія Лещенко, Олександр Анісімов і Ольга Кузнєцова. Потрібно відзначити й високу якість літературних композицій, більшість яких створив Роман Бродавко.

Чому в наш час, коли відкрилися всі книжкові багатства, на виступах Куклової повна зала? По закінченні слухачі підносять квіти, дякують за щире задоволення. Тому що живе слово трепетніше, воно збагачується обертонами, відтінками. І тому, що людям хочеться розпізнати в знайомому тексті прихований зміст, інше трактування.

Олену знає практично все місто. На її концертах побували тисячі людей у різних містах. Навіть у США, куди Олена із чоловіком приїжджали до сина Анатолія, професора Нью-Йоркського університету, її впізнавали колишні одесити. Читати для людей Олена готова завжди. Як солістка філармонії, вона виступає постійно. І дає концерти благодійні. Навряд чи знайдеться значна акція, у якій би вона не брала участі: «Різдвяні вечори» й «Великодні зустрічі»; збори в товаристві «Меморіал»; поетичні вечори в Будинку-музеї ім. М.К. Рериха, читання в бібліотеках для дітей і дорослих.

За кожною програмою стоїть праця – по року або більше йде на підготовку. Це подвижництво. А в сімейному житті вона справді знала щастя. Із чоловіком її поєднала любов до слова. Він, чудовий лікар, теж замолоду читав зі сцени. Борис Степанович не пропускав жодної літературної новинки. Чоловік завжди був присутній на концертах Олени, знімав на відео. А потім вони разом аналізували виступ.

Традиції хлібосольства в цій родині дуже глибокі. На дачі завжди повно гостей. Сама Олена говорить, що її покликання – «дарувати людей один одному». Вона вірна Одесі, хоча мала можливість жити в благополучних країнах. Вона зберігає вірність професії, якій вона навіть у найважчі часи не зрадила.

Напередодні 2007 року Борис Степанович пішов з життя. На згадку про нього Олена Яківна виступила із циклом з 12 щомісячних благодійних концертів.

Діяльність Куклової у контексті духовного життя Одеси загальновідома. Її творчість загальновизнана. Вона гідна не тільки звання лауреата муніципальної премії й нагороди Фонду, але й офіційного звання. Жаль, тільки, немає в неї учнів. Художнє читання – жанр зникаючий. Але ж навіть скептики-старшокласники слухають Олену, затамувавши подих. Можливо, хтось із них відірветься від комп'ютера і відчує в собі бажання прочитати вголос «Я вас любил...»?