Одеса
Море одне – думки протилежні
Екологи та санепідеміологи кардинально розходяться у думці щодо стану пляжів і морської води в районі Одеси. Як повідомив керівник громадської організації «Соціально-екологічна спілка» Валерій Осипов, купання в морі може призвести до захворювання на гепатит.
«Враховуючи думки вчених і лікарів, купатися можна буде десь з 20 вересня, оскільки на початку весни «Інфоксводоканал» скинув у море близько 600 тисяч кубометрів неочищених вод, а для природного розпаду бактерій треба приблизно 200 днів», – заявив Валерій Осипов.
За його словами, найбільш небезпечний пляж – це «Золотий берег» на 16-й станції Великого фонтану, де вода особливо насичена хвороботворними бактеріями. Аналізи, які за ініціативою «Соціально-екологічної спілки» були проведені у березні цього року, показали, що рівень стафілококу у воді перевищував норму в 400 разів.
Між тим, міська санепідемстанція не згодна з такою оцінкою ситуації і вважає стан пляжів прийнятним.
Головний санітарний лікар Одеси Іван Кліментьєв підкреслив, що фахівці міської СЕС, розпочинаючи з травня, провадять щотижневі забори проб морської води на всіх пляжах міста. Останній аналіз проб, за словами Івана Кліментьєва, був зроблений 22 травня.
Як підкреслив санлікар, рівень забруднення води як за хімічними, так і за бактеріологічними показниками не перевищував нормативних показників.
«Я можу з упевненістю сказати, що на всіх одеських пляжах в морській воді купатися дозволено», – підсумував Іван Кліментьєв.
Для особливо нужденних
Під керівництвом заступника начальника управління праці та соціального захисту облдержадміністрації Олексія Ревякіна пройшло чергове засідання Координаційної ради щодо виділення матеріальної допомоги малозабезпеченим верствам населення, у роботі якого взяли участь представники фонду соціального захисту інвалідів, обласної ради ветеранів, управління охорони здоров’я і медицини катастроф та інших структурних підрозділів облдержадміністрації.
Члени ради обговорили питання виділення малозабезпеченим інвалідам, ветеранам війни та праці, іншим громадянам літнього віку і сім’ям з дітьми матеріальної допомоги на лікування, реабілітацію та інші соціальні потреби. Були докладно розглянуто особисті справи усіх громадян, які звернулися, і ухвалено рішення залежно від першочергових потреб нужденних надати допомогу у розмірі від 300 до 400 гривень. Усього її одержали 30 мешканців Ананьївського, Ширяївського, Болградського, Татарбунарського та інших районів.
Олексій Ревякін відзначив, що, виходячи із можливостей обласного бюджету, Координаційна рада щомісяця виділяє різні суми для особливо нужденних категорій населення.
98 унікальних операцій
В Одеському клінічному шпиталі Державної прикордонної служби України цими днями зроблено унікальну операцію з відновлення зору, подібної якої в Україні досі не робили. Як вдалося дізнатися, це факоемульсифікаційне втручання, яке полягає в частковій наскрізній пересадці рогівки з мінімальними змінами анатомічної цілісності ока.
Начальник лікувального закладу Юрій Попов пояснює появу можливості робити рідкісні операції тим, що з отриманням статусу клінічного, шпиталь наприкінці лютого обладнано медичними приладами найновішої модифікації, котрі дозволили значно розширити діапазон мікрохірургічного втручання. Довжину розрізу, необхідного при видаленні катаракти, вдалося зменшити майже в 5 разів. Приблизно у стільки ж разів швидше йде процес загоєння.
Повне відновлення кришталикового комплексу гарантує пацієнтам повернення на варту державного кордону.
Загалом в Одеському шпиталі за 5 місяців при 450 хворих, що надійшли, проведено 98 операцій підвищеної складності. Офтальмологи констатують, що з цього року швидкість видужання військовослужбовців зросте в кілька разів.
Дитині потрібна сім’я
«Реабілітація вихованців дитячих притулків та їх подальша адаптація до сімейних форм виховання» – такою була тема всеукраїнського семінару, проведеного в Одесі Державним департаментом з усиновлення та захисту прав дитини.
Протягом двох днів завідувачі дитбудинків і притулків з різних областей України обговорювали питання (на прикладі Одещини) влаштування цієї категорії хлопчиків і дівчаток до прийомних сімей, стан реформування системи соціально-правового захисту дітей в Україні, процесу усиновлення як пріоритетної форми влаштування сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Відбувся широкий обмін думками і досвідом роботи.
Іллічівськ
До двох мільйонів –
рукою подати
Минулого місяця іллічівські портовики переробили майже 1,6 млн тонн експортно-імпортних вантажів.
При цьому обсяг металовантажів перевищив 340 тис. тонн, чавуну – 130 тис. тонн. Перевиконано планове завдання з навалювальних вантажів. Усього в квітні оброблено 263 судна й близько шістнадцяти тисяч вагонів. За перші чотири місяці року портовики перевалили майже 6,4 млн тонн вантажів, що перевищує показники аналогічного періоду 2007 року.
Татарбунари
Цієї води чекають завжди
Виповнилося 40 років Татарбунарському управлінню зрошувальних систем. Чотири роки тому воно трансформовано в Татарбунарське міжрайонне управління водного господарства.
Це пов’язано зі значним розширенням його функцій: підприємство є уповноваженим органом державної виконавчої влади у галузі використання, охорони вод та водних ресурсів у Татарбунарському та Арцизькому районах.
Завдання, які доводиться вирішувати управлінню, різноманітні. Але найголовніше – подача води із річки Дунай по каскаду водоймищ насосними станціями та каналами. Цієї води чекають зрошувальні землі чотирьох районів – Татарбунарського, Арцизького, Кілійського та Саратського.
В управлінні працює 460 чоловік. Переважною це високопрофесійні фахівці. Тільки тих, хто пропрацював понад 25 – 30 років – близько 70 чоловік. Серед них – гордість підприємства – нагороджений орденом Трудової Слави ІІІ ступеня Іван Васильович Рябоконь, заслужений працівник сільського господарства України Юрій Григорович Монастирський та багато інших.
Колектив управління, який неодноразово посідав у рейтинговій таблиці системи водного господарства області перші місця, очолює досвідчений керівник, ветеран галузі Олександр Іванович Султан.
Ізмаїл
Відроджуються найцінніші експонати
Історичний музей О.В. Суворова передав до Києва один із найцінніших експонатів своїх зібрань. Гравюра ХІХ століття «Анекдот Суворова» зображує і фортецю, і російських солдатів, готових до бою, і самого полководця напередодні штурму турецької твердини.
Зараз це виразно «читається» на старому папері, тому гравюра посяде своє місце і в новій експозиції музею, яку буде розгорнуто після завершення ремонту основної будівлі по проспекту Суворова. А двадцять років тому, коли лубок відправляли на реставрацію до Києва, це було сумне видовище, зафіксоване на старому знімку.
Майстри нинішнього Національного науково-дослідного реставраційного центру України здійснили чудо – і тепер повернутий до життя витвір графіки можна буде побачити на ювілейній виставці у Києві, присвячений 70-річчю центру.
Київські фахівці вже реставрували такі експонати з ізмаїльських музейних зібрань як пергамент про закладення пам’ятника Олександру Суворову в Ізмаїлі 1914 року, серію гравюр, що належали Михайлу Романову (під час російсько-турецької війни 1877 – 1878 років він командував Кавказьким фронтом), їх отримав Ізмаїл із Артилерійського музею колишнього Ленінграда.
Цього разу разом із експонатом для виставки ізмаїльські музейники відвезли до Києва на реставрацію плакати часів Великої Вітчизняної війни. Два з них – подарунок до 60-річчя музею, що відзначалося торік, Інни Селіванової – доньки уродженця Ізмаїла Василя Селіванова (1902 – 1982). Художник і журналіст, він працював у «Окнах ТАСС» і єдиний із семи ленінградських співробітників вижив у блокаді, продовжуючи випускати плакати для взятого в облогу міста. Тепер його оригінальні графічні роботи – безцінні свідчення громадянського і професійного подвигу, сили патріотичного духу.
Тарутинський район
Із Європи – з дипломом
Із творчої поїздки до Європи народний танцювальний колектив «Надія» районного Будинку культури, яким керує Галина Куруч, повернувся з заслуженим Дипломом.
На запрошення Міжнаціонального благодійного фонду підтримки та розвитку дитячої творчості «Барвінок» ансамбль взяв участь у конкурсній програмі IV Міжнародного дитячого фестивалю – «Гірське сузір’я – прагнення, фантазія, політ» у словацькому місті Ліптовський Миклуш. Проходив він під патронатом Міністерства освіти та науки України, Посольства України у Словаччині та мерії Одеси. Витрати на проживання, харчування та екскурсійне обслуговування взяли на себе організатори. Проблема була із грішми на саму поїздку до Словаччини та оформлення документів. Цих коштів у районного БК не було. Але його активний директор Ніна Шишкова зуміла знайти спонсорів. Ними стали Анатолій Радчук – генеральний директор концерну «Одесаагрогаз», Антон Кіссе – депутат Одеської обласної ради, президент Асоціації болгар в Україні. Активно сприяла в організація поїздки також Тарутинська райдержадміністрація.
«Надія» виконала чотири кращі танці і взяла участь у заключному гала-концерті. Тут колективу і було вручено Диплом фестивалю.
Арциз
Серйозні ігри юних біологів
45 учнів із дев’яти шкіл району взяли участь у турнірі юних біологів, творчо обдарованих дітей.
Непрості питання з хімії, генетики, психології, медицини було підготовлено Обласним гуманітарним центром. Кожна команда виступала у ролі доповідача, опонента та рецензента. Така форма наукової гри випрацьовує в дітях цілеспрямованість, виховує здатність логічно мислити, робити умовиводи. Найпереконливіше продемонстрували свої знання команди школи-гімназії № 1 та школи-ліцею № 4. Серед кращих гравців сформовано збірну команду. Їй треба буде захищати честь району в обласному турнірі.
Кодимський район
Почесний донор України
Юрій Степанович Бондарук належить до людей, які виконують важливу місію донорів.
На цю стезю він ступив ще у молоді роки, коли служив у лавах Радянської, пізніше – Української армії. Навчання, підйоми по тривозі, чергування – для нього вже минули, та військову естафету підхопили його два сини-офіцери. Покликання військовика – захищати, призначення донора – рятувати. Ці два тотожні поняття вдало поєднані в одній особі. У Юрія Степановича вистачає самопожертвування заради збереження здоров’я інших людей. Він допоміг медикам вилікувати, а то й врятувати від смерті не одного пацієнта. Хтось його знає особисто, а хтось навіть не здогадується, хто прийшов йому на допомогу в критичний момент. За роки своєї донорської практики Юрій Степанович віддав 18 літрів власної крові.
