В Одеському художньому музеї (вул. Софіївська, 5-а) відкрилася виставка під назвою «Одеса-Єрусалим». На виставці репрезентовано понад 80 графічних і живописних робіт чудового художника – відомого усьому світу Йосипа Островського, життя і діяльність якого були пов'язані і з Україною, і з Одесою, і з Ізраїлем.
– З роботами батька часто траплялися дивовижні історії, – розповідає його син Мейєр Островський, який привіз цю виставку до Одеси. – Я пам'ятаю одну, майже містичну. Батько тільки-но закінчив писати натюрморт, як раптом я помітив великого, яскравого птаха якогось небаченого типу, він літав по кімнаті, я не повірив собі, покликав матір, вона теж здивувалася. Звідки взявся цей птах? І як його звати? І тільки коли мама відчинила вікно, птах спокійно полетів. І таких історій з роботами батька траплялося дуже багато.
Справді, з роботами Осика, як його називали друзі, траплялися дивні речі… На якійсь із республіканських виставок Островський виставив натюрморт із апельсином і портрет доньки, які були відзначені і за віртуозну майстерність, і за теплоту, а в цей час Спілка художників розподіляла майстерні в новозбудованому будинку. Яким же був подив Островського, коли, без його заяви, йому виділили майстерню! Фантастична історія за тих часів і неможлива у нинішні.
Людина неймовірних емоцій, він здавався стриманим, ніби боявся вихлюпнути свої емоції поза сенсом свого життя – живопису. Графіка його тонка і продумана, акварелі легкі і прозорі, живопис завжди бездоганний щодо композиції й інтелігентний щодо тону. Але це був ще не той Островський, який залишиться в історії живопису, як один з перших художників колишньої Спілки, який порушив тему єврейства. «Я просто згадав свого діда! – віджартовувався Осик». Як із глибини генетичної пам'яті, з'являються його персонажі, чиї риси лише злегка позначені. Ось вони вишиковуються ніби перед містечковим фотографом, щоб відобразити свою велику родину для нащадків. А ось втомлені, але вдоволені музиканти, які грають на весіллях, ось радісна сцена купівлі кози… А з яким гумором зображена сама коза на її індивідуальному портреті...
Так, він був гарною людиною і чудовим художником – Йосип Островський, який пройшов важкий шлях від околиць провінційного українського містечка до визнання в усьому світі і спокою в землі Ізраїлю. Він був скромною людиною, але дуже любив життя і вмів боротися за нього. Любов до свого народу, до милих людей, які оточували його з дитинства, тонкий гумор, мудрість і спостережливість зробили його співцем і літописцем свого народу. «Є вічні теми, які хвилюють всіх, всім зрозумілі, – бачачи, яке враження справляють його «єврейські» роботи на публіку, сказав Йосип дружині. – Мова живопису і мова почуттів – інтернаціональні. Що глибше проникаєш у душу і ментальність свого народу, то ближчою стає твоя творчість іншим...». Рідкісне чуття кольорів, композиції й дивовижна інтимність його робіт налаштовують найчутливіші струни душі. Це помітно вже в його ранніх творах. «Композиція», «Море», «Будинок із червоними сходами», «Шепетівка. Цукровий завод» – сповнені світла і ще чогось, а саме, – довірчого ставлення до глядача.
Художник тихо говорить про свою любов до світу. І так само тихо, тепло, інтимно він розповідає про своїх персонажів :– «Єврей із книгою», «Шабад», «У синагозі» світяться і любов'ю, і тонким гумором. «Я – просто художник, – говорив Йосип. – Не «реаліст» і не «модерніст»... Тільки так я відчуваю себе вільним і можу виражати на полотні свої думки і відчуття». У своїй статті, присвяченій виставці молодих художників, Йосип Островський написав: «Не в стилістиці справа. Адже художник цікавий і дорогий неповторністю стану душі, моральністю своєї творчості...». Подивіться на його невелику роботу «Єрусалим, 1993 р.». Погляд звідкись зверху, відкриває панораму дахів, складає ритм, просування до небес у досвітнім мареві, що дорівнює за метафорою біблійним сходам Якова, тим сходам, якими незабаром пройшла його душа. У вересні 1993 року Йосипа не стало. Він покинув цей світ, його душа здійнялася над дахами Вічного Міста, а тіло залишилося в землі цвинтаря міста Сдерота. Шлях від околиць українського містечка до повернення у землю предків було завершено. Виставки його робіт з того часу відвідали багато країн. І завжди вони викликають великий інтерес глядачів внутрішньою теплотою, мудрістю, тонким гумором.
