Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор, завідувач відділу терапевтичної стоматології Інституту стоматології АМН України Василь Якович Скиба – людина, про яку англійці говорять «self-made», тобто «сам себе зробив».
Медичне училище, служба старшим фельдшером у Групі радянських військ у Німеччині, потім – Одеський медичний інститут, захист кандидатської і докторської дисертацій. Результатами наукової діяльності стали не лише нові методики лікування, але і створення медичних препаратів для лікування захворювань слизової оболонки рота: біотрит, біотрит-дельта, катамас, віталон, а також розробка препаратів для лікування хворих на цукровий діабет.
– Основні принципи наукового напряму нашого відділення були закладені такими відомими вченими, як І.І. Новиков, В.І. Мітіна, В.Є. Скляр, – відзначає В.Я. Скиба. – Ми далі ведемо цей напрям.
У житті Василю Яковичу завжди щастило на вчителів – починаючи з Випасненської загальноосвітньої школи. Їй вже понад 50 років. Коли іменитого учня запросили на ювілей, крім приємних митей зустрічі, урочистих заходів, Василь Якович особливо потішив хлопчаків, вони були дуже задоволені, одержавши цілу сітку футбольних м'ячів, які тут же, на спортмайданчику, «пустили в діло». І суть не лише в тому, що на той час у школах ввели обов'язковий урок футболу, і такий подарунок був досить доречним. Просто цей вид спорту супроводжує лікаря все його життя, ставши хобі: ще будучи студентом, працював фельдшером у футбольному клубі «Чорноморець», у команді, яку палко любили вболівальники.
Закінчивши у 1976 році медичний інститут з відзнакою, Василь Скиба продовжив наукову діяльність, яку почав студентом на кафедрі хірургічної стоматології, якою керував на той час учений зі світовим ім'ям Р.І. Семенченко. Але хірургом не став.
Після вузу почав роботу в Інституті стоматології, де його вчителем був А.П. Левицький – завідувач лабораторії біохімії. Почавши з миття лабораторного посуду, молодий аспірант освоював експериментальні методи моделювання захворювань порожнини рота, і не тільки. Оскільки такі можуть бути і побічними ознаками захворювань різних органів людського організму.
На той час Анатолій Павлович згуртував навколо себе цілу когорту молодих фахівців, які згодом стали провідними вченими – докторами наук. К.М. Косенко, С.В. Вовчук, Т.П. Терьошина, О.В. Деньга, В.А. Лобунець та інші.
Сьогодні можна сказати, що згуртовані десятиліттями дружба і співпраця провідних вчених, навколо яких виросла когорта вже їхніх учнів, і забезпечують наступність чудових традицій, закладених засновниками інституту, що пережили події останніх років новітньої історії. Професор В.Я. Скиба очолює спеціалізовану вчену раду Інституту щодо захисту дисертацій. У нього свої аспіранти і перспективні претенденти – молоді люди, за якими майбутнє.
А ті, у свою чергу, – Олександр Дзяд, Вікторія Почтар та інші, вважають, що головними рисами їхнього шефа є доброта і людяність, вміння будь-яку наукову працю «простимулювати» до кінця.
– Хоча, якщо самих непокоїть зубний біль, – Вікторія посміхається, – до Василя Яковича потрапити на прийом можливо не завжди – стільки у нього пацієнтів.
Але Василь Якович якось незрозуміло встигає все: приймати і лікувати хворих, працювати з молодими вченими і читати лекції студентам у медичному університеті, розробляти нові форми лікування, писати наукові статті, виїжджати на консультації, семінари і конференції. При цьому найкращим днем тижня вважає суботу, коли може цілий день без суєти працювати у своєму кабінеті.
…До людини завжди сторицею повертається її доброта і милосердя. Тоді і робота в радість, і життя посміхається. Та ще коли поруч надійні колеги, друзі і чудова родина, які все це цінують, розуміють і підтримують.
