В ці дні увесь світ живе очікуванням Пекінської олімпіади. Літні ігри – це не тільки особисті й командні змагання під девізом: «Швидше! Вище! Сильніше!». Не менш престижним вважається неофіційний загальнокомандний залік. Тобто кількість золотих, срібних, бронзових олімпійських медалей. Кожна держава прагне набрати в цьому самому заліку якнайбільше балів, тому підсумкова таблиця от уже кілька десятиліть поспіль трансформувалася ще і в «політичну». Американці традиційно «борються» з росіянами (так само, як і в часи СРСР), китайці – з тими і з другими, серби – з хорватами, чехи – зі словаками і так далі.
В Україні увагу на неофіційний командний залік звертають не менше. В окремих видах легкої атлетики ми, скажімо, могли б «побити» сусідів-росіян, у плаванні, у змаганні жінок-важкоатлеток – теж. Тому основну «ударну силу», тобто конкретних претендентів на олімпійські медалі, наші спортивні керівники напередодні Ігор бережуть як зіницю ока. У більшості випадків спортсмени у відповідь також намагаються не осоромитися. Та трапляються й винятки...
БОКСЕР ВИЯВИВСЯ... СТРІЛЬЦЕМ
Кілька днів тому чи не найобговорюванішою темою спортивних інтернет-порталів була скандальна історія, що трапилася у Владивостоці з боксером Романом Романчуком – головним кандидатом на перемогу в Пекіні у ваговій категорії 91 кг. 29-літній член олімпійської збірної Росії з боксу, перебуваючи на останніх перед вирішальним стартом «далекосхідних» зборах, посварився з якимсь місцевим напівкримінальним елементом, молодшим на 7 років.
Інцидент трапився надвечір у відомому владивостоцькому кафе «М'ятний трюфель». Романчук прийшов сюди о 2-й годині дня, сів за столик і замовив пиво. По ходу «відпочинку» будь-яких питань до боксера в охоронців не виникало. До слова, «викидайлами» в R&B «М'ятний трюфель» працюють колишні морські піхотинці, що влаштувалися сюди після проходження строкової служби у ТОФ (Тихоокеанському флоті). Як правило, ці хлопці з «недисциплінованими хлопчиками» особливо не церемоняться. Щойно ті починають «балуватися», охоронці пропонують відразу вийти геть.
Бійка між боксером-олімпійцем і місцевим «биком» відбувалася на вулиці, біля мерії. 22-літній «дуелянт» спробував «вирубати» спортсмена пострілом із травматичного пістолета, але той спритно ухилився, й куля не влучила. Романчук тим часом підкрався до стрільця збоку й вибив зброю з рук.
Що було далі, зараз саме й з'ясовують у Фрунзівському райуправлінні внутрішніх справ УВС Приморського краю. Відомо, що, оволодівши пістолетом, Романчук відразу скористався «шансом у відповідь» і виявився більш щасливим. Міліціонери, що нагодилися, доправили обох забіяк до лікарні. Спортсменові-олімпійцеві наклали на голову кілька швів. А от його опонентові доведеться затриматися в лікувальному закладі набагато довше. Пораненому зробили дуже складну нейрохірургічну операцію, його теперішній стан лікарі розцінюють як «стабільно важкий».
Слідче управління Фрунзівського РУВС порушило за фактом бійки біля мерії кримінальну справу за ст. 111 КК РФ.
Стверджувати, начебто Романчуку тепер «не світять» ні улюблені ним нокаути, ні воля взагалі, автор цих рядків наразі не готовий. Головний тренер російської збірної з боксу Олександр Лебзяк назвав інцидент «простою життєвою ситуацією», через яку «ставити хрест на спортивній кар'єрі Романчука було б передчасно». Зрозуміло, цей оптимістичний прогноз тренера справдиться лише у разі швидкого одужання 22-літнього жителя «Владика».
Кореспондент «ОВ», звернувшись до своїх західноукраїнських колег за більш докладною інформацією про «карпатський» період життя перспективного спортсмена, довідався, що Роман Романчук у Львові й особливо в Стрию – один із найбажаніших гостей. При цьому боксер нещадно кляне місцевих спортивних функціонерів. Саме вони й змусили Романа «емігрувати» в 2000-му до Росії. З другого боку, саме там він знайшов особисте щастя. Його дружина Вероніка – корінна москвичка, у минулому гімнастка-«художниця». Разом вони щоранку бігають крос; Вероніка, щоправда, сходить із дистанції приблизно на «півшляху», бо такі значні навантаження їй не до вподоби.
Роман народився в Стрию у 1979-му. «За совєтів» у місті працювало безліч спортклубів і спортивних секцій. Не дивно, що хлопчик записався до однієї з них, боксерської, уже в третьому класі загальноосвітньої школи. В 1992-му Р. Романчук посів 2-ге місце на чемпіонаті України у вагової категорії до 46 кг. Через три роки переміг у першості республіки в категорії до 48 кг. Розраховував, що його, перспективного боксера, запросять до Києва, нададуть можливість готуватися разом із членами збірної України. Однак спортивним функціонерам Роман чомусь «не сподобався». Квартиру йому не запропонували не те що в столиці, – навіть у Львові. Хлопець поставив умову: якщо не поліпшите житлові умови – не буду їздити на жодні ваші змагання. Ультиматум не подіяв. Як виявилося, керівництву Міністерства у справах сім’ї, молоді й спорту цілком вистачало братів Кличків...
Коли тобі 20 років, хочеться робити блискучу кар'єру, багато заробляти, жити в престижній квартирі й бути постійно на очах у працівників ЗМІ. Зрозумівши, що жоден із цих пунктів на Батьківщині нездійсненний, після 5 років неучасті в боксерських турнірах Романчук вирішив переїхати до Росії.
Спочатку жив у підмосковному Чехові у друга своєї стрийської родини. Роботи, надто престижної, приїжджому ніхто не пропонував. Зал, де можна було б відновити форму, знайти було теж непросто. Тому особливих надій на поновлення участі в офіційних турнірах не плекав. До того ж за час «простою» погладшав і став важити 75 кг. Коли все-таки спробував займатися кікбоксингом, відразу відчув: навантаження стало важко витримувати.
Після того, як зігнав вагу завзятими тренуваннями, став чемпіоном Європи (від дня поновлення роботи в залі минуло всього лише півроку!), ще через рік був визнаний кращим спортсменом у своїй ваговій категорії на чемпіонаті світу. У 2002-му залишив кікбоксинг і повернувся в «справжній» бокс. Переміг на чемпіонаті РФ, згодом увійшов до складу збірної.
Коли на обрії замайоріла участь у Пекінській олімпіаді, вирішив відкласти убік всі другорядні справи. Ось уже три роки, за його власними словами, не тримав у роті ні спиртного, ні сигарет, не відвідував розважальних закладів. Увесь час думав тільки про бокс. Тренерський штаб збірної РФ, помітивши таку ретельність, включив його в заявку під № 1.
Ще в «чеховський» період життя подружився з Костею Цзю, той, приїжджаючи до підмосковного міста, завжди навідувався в спортклуб «Витязь», де Романчук на той час тренувався. Цзю порекомендував здібному боксерові не поспішати з переходом у професіонали, а спробувати «назбирати» якнайбільше титулів в аматорському боксі. А вже потім, коли стане «нецікаво» з аматорами, можна й на «більш високий» ринг виходити.
Романчук, за його власним визнанням, на менше ніж на «золото» у Пекіні не розраховував.
– У мене десь 35 міжнародних боїв і приблизно 25 з них я закінчив достроково.
– Не шкода Вам суперників, адже удар у Вас – о-го-го?
– Я ловлю кайф тому, що посилаю супротивника в нокаут. Тоді відразу відчуваю: «От це я потренувався! Дивіться, як я вмію!» Адже якщо ти нокаутував суперника, отже ти – добрячий боксер. Справжній майстер! Але так теж буває не завжди. Взяти той же бій у фіналі Кубка світу з кубинцем. Ми з ним «зарубилися», і я в підсумку переміг. Але це не майстерність. Це – бійка.
– Зізнайтеся, любите Ви таку от бійку?
– Так, іноді буває настрій. Якщо мене хтось зачепить, то готовий «загризти» кривдника. Але це на ринзі. У житті я звичайна людина, не грубіяню й не хамлю. Правда, терпіти не можу, коли люди поводяться зарозуміло стосовно мене, до моїх близьких. Намагаюся ставити таких забіяк на місце. Але в кожному разі волію розходитися миром»
З інтерв'ю Р. РОМАНЧУКА «Новым известиям»
КРАДІЙ-НЕВИДИМКА
У ще більш неприємну історію потрапив інший потенційний учасник Олімпіади, член збірної України з легкої атлетики, призер чемпіонату Європи. Замість того, щоб у цьому місяці поповнити «скарбничку» наших олімпійських нагород, юнак (його ім'я в інтересах слідства назвати поки що не можу – авт.) коротає дні й ночі в одному з вітчизняних СІТУ (слідчих ізоляторів тимчасового утримання). Тим часом правоохоронці перевіряють його причетність до низки «майнових» злочинів.
Причиною затримки й арешту відомого в країні легкоатлета став потяг до наркотиків. Спробувавши кілька разів «відтягнутися по-новому» (цей спосіб релаксації підказав хлопцеві один з його знайомих), юнак настільки втягся у «відпочинок», що незабаром став одним із завсідників місцевих наркокубел. Власне, там він і «проколовся». Під час чергового «відпрацювання хази» переодягнений міліціонер звернув увагу на зовні респектабельного незнайомця, що разюче відрізнявся від інших шанувальників «ширева». Установивши за ним спостереження, міліціонери, по-перше, з'ясували, що він заслужений спортсмен, по-друге, що «дур» він купує зовсім не за стипендію, виплачувану державою як видатному легкоатлетові, а за украдені в когось гроші й перепродані речі (коштовності).
Крок за кроком, вивчаючи «почерк» підозрюваного, співробітники міліції не переставали дивуватися його неймовірним здібностями. Чоловік завжди «працював» за одним сценарієм. Спочатку заходив у під'їзд і перевіряв «на зачиненість» двері квартир. Після декількох спроб знаходив відчинену квартиру. Безшумно ввійшовши в коридор, спокійно «завантажував» свою спортивну сумку чужими сумочками (найчастіше з гаманцями, наповненими грошима), мобільними телефонами й навіть коштовностями. Як не дивно, у багатьох городян є така звичка, – залишати все це добро ще в передпокої.
Одного разу, переклавши в сумку звичайний «дамський набір», злодій помітив на балконі господаря квартири, котрий чиркнув запальничкою. Розрахувавши загальний час «затяжок», незваний гість... пройшов на кухню й підкріпився «чим Бог послав»; після чого прихопив, на додачу до грошей і «брюликів», дещо з їстівного.
Була у підозрюваного й ще одна корисна навичка. Він мав здатність «морально нейтралізовувати» домашніх собак, що перед цим проходили двомісячну виучку в місцевих кінологів. Сторожові пси, відчувши, наскільки впевнено незнайомець, який щойно з’явився, володіє своїми емоціями, фактично із цієї хвилини тільки тим і займалися що «підігравали» злодієві...
Як розповів «ОВ» керівник Центру громадських зв'язків УМВС України в Житомирській області Валерій Фільо, на сьогоднішній день слідство встановило понад десять «випадків порушення підозрюваним Законодавства України». Однак заяви від потерпілих продовжують надходити...
Коли матеріал вже був готовий до друку, стало відомо про реакцію на інцидент з боксером-олімпійцем міністра спорту Росії Віталія Мутка. За словами високоповажного функціонера, заслужений майстер спорту РФ перебував на «акліматизаційних» зборах у Примор’ї... лише як спаринг-партнер інших олімпійців. Себто особисто на олімпійську путівку Роман не претендував.
Схоже, колишнього українця (Романчук став громадянином РФ три роки тому) вберігатимуть від великих неприємностей якимись іншими засобами...
