Вірші увійшли в життя медсестри одеської поліклініки № 2 Тетяни Селезньової зненацька. Декілька років тому вона вирішила допомогти завідувачці лабораторії Таїсії Бондаренко, яка потерпала над віршованим привітанням до дня народження своєї матері. І вранці принесла вірша, від якого Таїсія Петрівна розплакалася.
Але, напевно, вірші почали проситися в її життя набагато раніше. Очевидно, у ту саму мить, коли важко поранений під Кенігсбергом у січні 1945 року молодший лейтенант, командир взводу Валентин Куликовський потрапив до шпиталю і закохався у медсестру Поліну Козлову. Після війни батьки працювали вчителями в сільській школі. Валентин Якович захоплювався альпінізмом, добре малював і писав вірші.
А тепер і у неї день сьогоднішній і вчорашній, все колись пережите і те, що тривожить серце зараз, раптом почало втілюватися у віршовані рядки. І це наслання змушує Тетяну Валентинівну завжди мати під рукою блокнот і олівець, нерідко зриває посеред ночі з постелі, а потім вже не дає заснути до ранку. Одного разу, коли вона зустріла світанок, схилившись над аркушем паперу, з'явилося «Отчаяние».
Отчаяние, отчаяние, отчаяние,
И сердце разболелось вдруг,
Груз неотложных дел
и дел случайных –
Какой-то замкнутый,
почти порочный круг…
На мову поезії вона перекладала своє особисте життя. І її сповідальні вірші виявилися близькі кожному, хто любив і страждав. Друзі та знайомі почали просити дати їм почитати нові твори, які Селезньовій доводилося розмножувати на ксероксі. А нещодавно чоловік і жінка Тетяна Соколова і Станіслав Остроухов, які захоплюються творчістю Селезньової, зробили їй матеріальну підтримку. І зараз в одеському видавництві «Печатный дом» вийшла перша книжка віршів Тетяни Валентинівни під назвою «Живая любовь».
– Рада, що пов'язала свою долю з медициною, – говорить Селезньова. – Вона дає мені багато яскравих вражень, допомагає краще зрозуміти людей.
Її творчість підкуповує внутрішньою силою пережитих почуттів. Звичайно, у книжці багато віршів про любов. Розумію, що саме вона обпалила серце поетеси натхненням, допомагає міцніти її майстерності, робить образнішою і яскравішою мову нових творів. Вражає вбивча метафора в сказанні про «великих» світу цього, які замкнулися в шкаралупі благополуччя. Виявляється, їхні душі вкрилися чорною вуаллю, сумуючи за своїми господарями. Іноді її вірші, такі як «Снеговик» або «Летний дождь», дивують дитячою безпосередністю сприйняття світу.
Дождик льется с неба,
ну и что ж?
Дождик – он на ниточки похож.
Кто-то в небе там клубочек
распустил
И на землю ниточки спустил.
Лірична героїня Селезньової мріє про те, щоб поруч був чоловік вірний. «Чтобы был опорой и надеждой, чтоб соседки не жалели вслед…» Її вірші показують, що людина завжди перебуває в пошуках радості, і що далеко не завжди ці пошуки виявляються успішними, а життю судилося проходити в конфлікті між "так" і "ні": Ми бачимо, як душа її рветься до рідного села на Кіровоградщину. Поклоняючись сільській красі, поет просить:
Благослови, Господь, то место,
Где мне родиться довелось,
Где босоногое, смешное детство
Коротким счастьем пронеслось.
У її віршах не просто оспівуються рідні місця: автору, який пройшов суворі випробування у Чорнобилі, Афганістані, не байдужі екологічні проблеми, долі ветеранів Великої Вітчизняної війни, чорнобильців, афганців, доля України. І вона заявляє політикам: «Достали! Мы от вашего вранья устали». Її серце гризе думка про те, що «без выборов страна уже не может», але «что за выбором, кого мы выберем?»
Цікаво спостерігати, як Селезньова від рядків, часом написаних у дусі Ахматової, переходить до глибоких, філософських віршів біблійного змісту. В одному з віршів вона розповідає, як померла людина оглядає свою річку життя. І зауважує вона, що там, де життя було успішне, помітні два сліди: її і Всевишнього. А от, де були вири і безліч круч, залишався слід один. Але Всевишній дуже швидко прояснив її здивування:
Когда испытывал
ты жесточайший крах,
Я поднимал тебя и нес
в своих руках.
Звичайно, у першій книжці віршів непрофесійного поета зустрічаються часом недосконалі рядки, деяким визначенням не вистачає точності, але всі ці недоліки спокутуються емоційністю, ліричною сповідальністю поетеси, якій є що сказати людям.
