ВІДПОВІДЬ НА ЦЕ ЗАПИТАННЯ ЗНАЄ СЕРГІЙ КОЛОДЯЖНИЙ, ГОЛОВА КРИЖАНІВСЬКОЇ РАДИ МОЛОДІ
– Сергію, сьогодні молодіжними проблемами займається багато людей – починаючи від профільного Міністерства і завершуючи службами в райдержадміністраціях. Але бути молодим, як і раніше, нелегко, особливо, якщо враховувати питання освіти, працевлаштування, одержання житла. Як ти гадаєш, чому?
– Тому що молодіжними питаннями займаються всі, крім самої молоді. Вона, як і раніше, осторонь, незважаючи на те, що повинна бути найенергійнішою, найдіяльнішою, найвідкритішою і найчеснішою. Якби так було насправді, ми б жили по-іншому.
– Але останнім часом справа, на мій погляд, зрушила з мертвої точки… Прізвища молодих міністрів усім відомі, помолодшали і депутати усіх рівнів. Іншими словами, молодіжна квота в усіх сферах життя поступово поширюється…
– Але однаково молодь не вершить свою долю, за неї це роблять інші. Причому роблять погано... Багато моїх однолітків справді зневірилися у всьому, звідси їхня апатія, безвілля, інертність. Таке становище, судячи з усього, влаштовує тих, хто опинився там, нагорі. Ніхто не заважає їм ділити те, що ще не поділили... Мені здається, що повинна відбутися зміна поколінь, щоб, нарешті, настали бажані зміни. Мені можуть заперечити, мовляв, саме молодь задавала тон на Майдані, завдяки їй сталася зміна влади. Але, гадаю, багато учасників тих подій сьогодні розчаровані помаранчевими результатами... Молодь залучають, коли затівають зміни такого масштабу, а потім вона опиняється на узбіччі...
– А тобі не здається, що, за великим рахунком, молоді люди самі винні в цьому. Хто заважає їм об'єднатися, згуртуватися, обстоювати свої права?
– Формально ніхто. І тут справді можна дорікнути молодих в інертності, небажанні постояти за себе. В області, наприклад, немає жодного потужного молодіжного руху, немає жодної партії. Так, якісь проекти є: молодь збирається, щось обговорює, пропонує. Але не більше... Що вже тут говорити про райони або сільську глибинку. Та там, власне кажучи, і молодих не залишилося, вони всі біжать до міста...
– Виходить, ваша Крижанівська рада молоді – перша і єдина в області... Не поспішала про неї писати через низку причин. По-перше, боялася розчаруватися – раптом це чийсь черговий проект або політичне замовлення... По-друге, Крижанівку-то і селом можна назвати з великою натяжкою, під боком у міста-мільйонника.
– А яке це має значення. Головне, що рада створена, працює. І місцева сільрада (зокрема і сільський голова М.О. Завірюха) нас багато в чому підтримує. У ради є свій офіс і навіть свій інтернет-сайт: krm.moy.su. Будемо раді, якщо відгукнуться наші однолітки, однодумці з інших районів області... Уявіть, якщо в кожному районі, а тим більше при кожній сільраді з'являться свої молодіжні ради.
– Так, але мало відкрити свій офіс і з'явитися в інтернеті. У молодіжних рад часто не складаються взаємини з місцевою владою – згадаємо постійне протистояння молодіжного органу і Одеської міськради. З одного боку, молодіжні лідери і не повинні підспівувати місцевій владі, з другого боку – постійні конфлікти і з'ясовування відносин зводять нанівець цікаві проекти і програми.
– Я не вникав у діяльність цієї громадської організації, але про себе і своїх помічників можу сказати одне – ніякого тиску, а тим більше втручання в нашу роботу з боку владних структур ми не відчуваємо. Нас підтримують, нам допомагають (особливо Комінтернівська райдержадміністрація), але жодних «вказівок» ми не одержуємо. Навпаки, ми йдемо до них зі своїми ідеями, пропозиціями. Коли готувалося свято – День села Крижанівки, ми запропонували свій сценарій свята, більше того, взяли на себе відповідальність за його проведення.
– Ну і як вийшло? Не осоромлення, адже минуло лише два місяці, як з'явилася рада, і такий серйозний іспит...
– Вважаю, що перше випробування ми витримали гідно. А знаєте, чому? У нас створилася непогана працездатна команда. Ми і об'єднатися вирішили тому, що спочатку переконалися, як багато здібних і талановитих хлопців у нас в Крижанівці. Одні – запеклі футболісти, другі – професійні ді-джеї, треті – першокласні комп’ютерники. Моя права рука Андрій Нагребецький – відомий ді-джей, чудовий промовець. Закінчив політех. У Віталія Свічинського великий досвід організаторської роботи, – цьому він навчився, займаючись в економічному університеті. Ігор Леус – у нас добрий господарник, він у нас в ролі завгоспа. Сергій Третьяков, спортсмен, футболіст, коли старшокласники чують його прізвище, вони з радістю біжать на тренування... Майя Гава, вона навчається в будівельній академії, у нас за секретаря...
– Отже, у вашому штабі всі з вищою освітою, пов'язані із престижними вузами...
– Так, і це нам дуже допомагає у спілкуванні з місцевими дітьми, особливо старшокласниками Крижанівської школи. Коли ми, наприклад, готували День села, то оригінальних ідей було задосить. Були задіяні байкери, велосипедисти, ми виїхали на околицю села, вивезли дівчат в національних костюмах. Встигли і свої фірмові футболки придбати. Потім відбулися концерт, дискотека.
До чого я хилю? До того, що організатори повинні бути завжди на сходинку вищі за тих, кого вони хочуть виховувати... Тим більше, що піднесення духовного, культурного, соціального життя села – наше основне завдання. І, насамперед, це стосується підлітків, школярів. Для них ми провадили чимало свят, дискотек, але вони неодмінно повинні бути під гаслом «Без алкоголю і тютюну». Замість ігрових автоматів і барів ми пропонуємо чемпіонат інтелектуалів «Що? Де? Коли?», на який запрошуємо відомого ведучого Олега Тарасенка, а також одеські телекомпанії. Нам вдалося об'єднати дітей за інтересами: у велосипедистів – одна команда, у футболістів – друга. До речі, наші спортсмени – неодмінні учасники районних чемпіонатів. Спектр зайнятості постійно поширюється. Працювали курси англійської мови, кіноклуб, школа ді-джеїв.
– Але ж це чудово! Щоб не витрачати великі гроші, на боротьбу з наркоманією, алкоголізмом, чи не краще підтримати ваші програми?..
– Так, настав час призупинити експансію жорстокості, насильства серед наших дітей, підлітків. Інакше буде пізно! Адже більшість важливих для нашої держави духовних цінностей давно зруйновано, і відновити їх дуже нелегко. Сьогодні ми зробили ставку на здоровий спосіб життя – наші хлопці стали чемпіонами району з баскетболу, посіли призові місця з плавання. Спортивний актив Крижанівки у нас мобілізований давно. А програми можуть бути найрізноманітніші. Це і театральне свято в День Нептуна, на березі моря, і юшка на День рибалки. Для нас – не проблема зібратися і поїхати на екскурсію до Умані. Або підготувати новорічні привітання жителям села, а це понад чотири тисячі чоловік. Мене ввели до складу виконкому Крижанівської сільради, ми не відірвані від спільних соціальних програм. Часто провадимо суботники, зокрема і на старому Крижанівському цвинтарі, де упорядкували старі козацькі могили. Співпрацюємо з місцевою школою, її директор Сергій Іванович Златов завжди радий нашим ідеям.
– Ще б пак! Не ходи, друже, до невідомого гуртку, довірся краще тим, хто розумніший, сильніший...
– Знаєте, але ж ми теж, спілкуючись із дітьми, підлітками, зберігаємо якості, які з віком втрачають усі. Це щирість, натхненність, оптимізм. До того ж ці хлопці вже інші, ніж були ми. Вони, як кажуть сьогодні, просунутіші, усе схоплюють на льоту. У них свої захоплення, часом несподівані інтереси, але це нормально. Головне – спрямувати цю енергію у здорове русло.
– Сергію, крижанівці високо оцінили роботу молодіжної ради, тебе одразу ж висунули на районну номінацію «Людина року». Ти також вивчаєш політологію в Одеському національному університеті... Схоже, уже встиг самореалізуватися?
– Напевно, про це рано говорити, але мені цікаво працювати з людьми, особливо з молодими. До того ж ніщо так не допомагає рухатися уперед, як активна життєва позиція.
