НАВІЩО КОЛОМОЙСЬКОМУ ЗАЙВИЙ ГЕМБЕЛЬ?
Національний палац мистецтв «Україна», як і 19 вересня 2007 року, на один день став місцем зосередження симпатиків вітчизняного медіа-магната Вадима Рабиновича. Понад тисячу делегатів 5-го з’їзду Об’єднаної єврейської громади України (деякі ЗМІ завищили цифру утричі – авт.) з усіх 27 регіонів, враховуючи знамениті київські вранішні автомобільні пробки, завчасно прибули до пункту зустрічі. Одразу ж за входом до Палацу кожному вручали, окрім делегатського «голосувального» мандату та примітивного канцелярського набору, ще й по примірнику щойно виданої на власні кошти Вадима Рабиновича книжки «Катастрофа і пам’ять». Позаяк наступного дня після з’їзду минала 70-та річниця проголошеного у нацистській Німеччині «особистого клейма» для її громадян-євреїв. Відтоді в їхніх паспортах обов’язково мала проставлятися літера «J»...
– Коли розпочнеться прес-конференція? – запитую реєстраторку представників мас-медіа.
Вона зосереджено переписує дані акредитаційної картки "Одеських вістей", виданої Верховною Радою України.
– Мені наказано лише скласти список присутніх журналістів. Про решту заходів навіть і не знаю, що Вам відповісти...
Згодом з’ясувалося: жінка казала чистісіньку правду. З’їзд складався з двох частин, друга була "закритою". Як для переважної більшості делегатів, так і для ЗМІ. Підсумкові повідомлення про захід не містили бодай якоїсь конкретної інформації, чимось нагадавши дещо призабуті стенограми з’їздів відомо якої партії...
На попередньому з’їзді ОЄГУ Вадим Рабинович був одностайно обраний її головою на наступні 5 років. Подякувавши делегатам за довіру, Вадим Зиновійович пообіцяв усім присутнім конкретний план розвитку громади, удосконалення соціальних програм і програм допомоги, а також розвитку духовності і збереження традицій єврейського народу.
Неважко уявити, яким було здивування прибулих до Києва, коли їм закинули "участю у коронуванні" нового лідера ОЄГУ.
– Перепрошую, а як це?! У нас є статут Об’єднаної громади, ми торік без якогось там тиску "зовні" обрали найдостойнішу людину. А тепер, на порушення норм, маємо "розчищати місце" для якогось "варяга"?
– Нічого поганого і недозволеного не вбачаю. Об’єднана єврейська громада – це "дітище" Вадима Зиновійовича. Він створював її "з нульового циклу", тож, як "пан-господар", може власноруч регулювати кадрові рокировки.
Щойно я навів лише один фрагмент – мабуть, з тисячі! – негучних суперечок, що точилися у просторій залі між звезеними звідусіль делегатами.
Особисто я не надто здивувався, побачивши поряд із Рабиновичем чи не найбагатшого єврея України, якого вітчизняні ЗМІ уперто пов’язують із теперішнім Прем’єр-міністром. Ігор Коломойський, мало того що походить з Дніпропетровська, як і Юлія Тимошенко, – він ще з дитинства приятелює з віце-президентом Всеукраїнського єврейського конгресу Євгеном Червоненком. Подейкують, ніби дружба дісталася обом "у спадок" від попереднього покоління їхніх добропорядних родин.
Відсутність Євгена Альфредовича на даному з’їзді лише додавала заходу певної інтриги.
Не меншою несподіванкою стала й поява у з’їздівській президії лідера Дніпропетровської юдейської громади Шмуеля Камінецького. Цей рабин із американською вимовою здавна вважається чи не найвпливовішим серед рівних собі за саном. Позаяк впродовж багатьох років перебування в Україні одноосібно відповідає за міжнародні зв’язки Федерації єврейських громад (себто – за "найкоштовнішу" ділянку роботи). Рав Шмуель ніколи не вважав Рабиновича серйозною людиною. І не лише через відомі "плями" у біографії засновника ОЄГУ. Його колеги і підлеглі також бойкотували будь-як заходи, що їх влаштовував Вадим Зиновійович. Зокрема, торік жоден з впливових діячів ФЄГ не відгукнувся на запрошення 19 вересня відвідати НПМ "Україна". Відсутність на масштабному єврейському форумі очільники Федерації пояснили гострою необхідністю бути... в Ізраїлі, де саме в ті дні тривав форум Дніпропетровського земляцтва; мовляв, для єврейського життя ця подія – набагато корисніша, ніж "посиденьки" у Рабиновича.
У свою чергу, волонтери з Всеукраїнського Єврейського Конгресу (ВЄК) ніколи не обділяли увагою помпезні зібрання ФЄГУ. Анітрохи не соромлячись, вони зустрічали активістів регіональних єврейських громад, що були "під Головним Рабинатом", а фактично "під Камінецьким", мало не силою змушували їх вчитуватися у тексти віддрукованих за кошти Рабиновича "викривальних матеріалів" про Віктора Пінчука, Леві Леваєва та решту "гаманців" Федерації.
Цьогоріч на 5-му з’їзді Об’єднаної громади справді коїлося щось дивне!
– ...Кожна єврейська дитина повинна знати молитву, – нагадав рав Шмуель. – У цьому сенсі добродій Вадим зумів зробити чимало. Так само порядно він чинив і стосовно своєї Батьківщини, зробивши для України, надто незалежної, дуже й дуже багато. Тому й прийшли ми сюди його підтримати.
Аналогічні спічі, виголошені перед делегатами керівником Єврейської агенції "Сохнут" в Україні та Молдові Алексом Кацом, керівником програм Американського розподільчого комітету "Джойнт" у Центральній та Західній Україні Данні Гехтманом, головним рабином Києва та України Громади прогресивного юдаїзму Алексом Духовним, лише підкреслювали неординарність зібрання.
– Хочу репрезентувати виступ нашого найщирішого друга, – це узяв слово пан Рабинович. – На відміну від багатьох, яких ми цікавимо лише напередодні виборів, ця людина завжди допомагала й допомагає євреям!
Після цього відрекомендування на сцену вийшов Леонід Черновецький. Із притаманною йому манірною посмішкою мер Києва звернувся до співгромадян із подякою ...за те, що вони у більшості своїй віддали йому свої голоси на недавніх дочасних виборах у столиці.
– Пока я мэр – вас в этом городе будут уважать. Потому что вы – лучшие!
Цю й наступні сентенції дивакуватого Батька Міста публіка вітала шквалом оплесків.
А Черновецький тим часом перейшов до благань:
– Ни в коем случае не бросайте наш славный город! Наче натякаючи на "важкі часи", що невдовзі настануть.
– Я хочу поблагодарить всех вас еще и за преданность вашей основной "движущей силе", – Вадиму Зиновьевичу Рабиновичу. Он – классный парень и мой личный друг. Потому я не мог отказать себе в удовольствии порадоваться, что вас так много.
...А далі настав час головної сенсації дня. Оголосивши про неможливість обіймати посаду лідера ОЄГУ впродовж третього терміну поспіль, Вадим Рабинович відрекомендував загалу кандидатуру свого наступника – Ігоря Коломойського.
"Герой дня", не гаючи ані хвилини, узявся виголошувати з трибуни "тронну промову":
– Ініціюватиму створення спеціальної служби з відслідковування антисемітських проявів. Знаю, досі в Об’єднаній громаді не вистачало фінансування для цієї діяльності. Зустрінуся зі всіма лідерами єврейських громад, постараюся донести до них думку: бути керівником громади – почесно й відповідально.
Оскільки Ігор Валерійович вважав за потрібне не надто розписувати свій життєвий шлях, спробую зробити це за нього.
Народився майбутній суперолігарх у 1964 році у Дніпропетровську. За освітою інженер-металург, закінчив Дніпропетровський металургійний інститут. У світ бізнесу прийшов у 1985-му. Наразі є членом спостережних рад найбільших підприємств групи "Приват": "Москомприватбанк", НПК "Нафтохімік Прикарпаття", "Укрнафта". Під контролем групи перебувають металургійні та феросплавні заводи, монопольні позиції на українському ринку марганцевої руди. В активі пакети п’яти гірнично-збагачувальних комбінатів. Група володіє металоферосплавним виробництвом в Румунії та Росії. Сумарна вартість підприємств групи, потужними пайовичами якої є також Геннадій Боголюбов та Олексій Мартинов, за доволі приблизними підрахунками оцінюється у $1,5 млрд.
"Жорсткий бізнесмен, який намагається до дрібниць обстояти свої інтереси. Він схильний до частого перегляду правил гри під час самої гри. Тому слід з особливою увагою ставитися до бізнесу з ним. Він не публічний, проте впливовий". Так відгукуються про Ігоря конкуренти. А іще Коломойський ані за часів Кучми, ані за часів Ющенка не визнавав диктату та авторитетів.
Судячи з вибору моменту для "коронування" нового лідера Об’єднаної єврейської громади й беручи до уваги прозорі натяки Вадима Рабиновича, прихід до керування громадською організацією "непублічного" Коломойського може означати лише одне: український олігарх відчув, що у політичнім житті його Батьківщини настав "його час". Позаяк "постійний конкурент" Коломойського Віктор Пінчук (згадаймо лишень "битву" за Нікопольський завод феросплавів, що відбувалася на очах українських телеглядачів у 2005-му!) нині позбавлений міцного "даху" Петра Порошенка, – для Ігоря Валерійовича, з його непоганими стосунками із Юлією Тимошенко, справді настає вкрай "сприятливий" період.
– Ви уявляєте, що може статись, коли Пінчук із Коломойським об’єднають свої капітали? – гарячкував у кулуарах Палацу "Україна" сивочолий делегат з однієї північної області. – То буде надпотужна сила, здатна взяти всі важелі керування в країні, знімати й призначати не лише прем’єрів, а й президентів!
Я дипломатично промовчав. Бо встиг трохи вивчити частину притаманних Коломойському "корисних звичок". Найперша і найголовніша: ця людина нізащо не погодиться купити 25 або 50+1 відсоток акцій певної компанії, – тільки усі 100! Висновок щодо ймовірності появи в Україні нових "політичних ляльководів" читач, гадаю, зробить самостійно...
