ЕХ, ДОРОГИ!
Мудреці стверджували: у кожної перемоги – тисяча батьків, і тільки поразка завжди залишається сиротою. Коли влітку минулого року в Білгород-Дністровському районі почалися роботи щодо капітального облаштування дороги Білгород-Дністровський – КПП «Старокозаче» довжиною понад 37 км, під прапорами цього будівництва опинилося відразу кілька політичних сил: не міг залишатися непоміченим такий виграшний для політіміджу прецедент! Оскільки такого будівництва за останні 15 – 20 років в районі не спостерігалося...
Згадана дорога, що примикає до прикордонпункту з Молдовою, є стратегічною. По-перше, вона перетинає магістраль державного значення М-15 Одеса – Рені. Крім того, пролягаючи через кілька невеликих сіл на узбережжі Дністровського лиману, дає можливість дістатися до обласного центру з Білгорода-Дністровського без затримок через підняття мосту на Царградському гирлі в Затоці, істотно заощадивши час і пальне.
Після завершення капітальних робіт, щоб «країна в обличчя знала своїх героїв», на асфальтному покритті в селі Випасному з'явився виконаний білою фарбою і нині напівстертий метровий напис з вдячністю на адресу однієї з партій. Але хіба могли уявити «живописці», якою стороною обернеться хвалебний напис через рік?..
НЕ КИЄМ, ТО ПАЛИЦЕЮ
«Гучне» будівництво зажадало «гучних» сум. А їхні розміри досягли майже 27 мільйонів гривень. Таких капремонтів доріг за останні десятиліття районна влада не пригадує.
У Білгород-Дністровському, одному з найбільших в області, районі з довжиною територіальних і магістральних доріг понад 400 км, і комунальних понад 700 км, звикли обходитися добротно зробленими радянськими дорогами, які до якогось часу служили надійно. Зберігати авторитет Білгород-Дністровського «Райавтодору» допомагав періодичний ямковий ремонт доріг загального користування. Що ж стосується доріг комунальної власності, які ремонтували і будували за рахунок місцевих бюджетів, то лише з недавнього часу держава стала виділяти допомогу у вигляді субвенцій. Але грошей, ясна річ, критично не вистачало. І комунальні напрямки ставали непридатними набагато швидше, ніж їх відновлювали.
Три роки тому раніше самостійний Білгород-Дністровський «Райавтодор» перепідпорядкували ДП «Облавтодору». Перший же рік нової практики показав: улюбленців у обласного начальства не буде, воно суворо керується власними міркуваннями. З цього часу районні чиновники втратили можливість впливати на благоустрій доріг спільного користування.
Для потреб району на поточний ремонт (так званий ямковий) і експлуатаційне утримання доріг (куди входить встановлення знаків дорожнього руху, нанесення розмітки, обслуговування тощо) традиційно виділяли скромні кошти. Щорічно це становило приблизно в десятки разів менше, ніж «затягло» торішнє будівництво дороги Білгород-Дністровський – КПП «Старокозаче». Але те, що для районної території зі значною кількістю доріг великої довжини цього явно недостатньо, нікого не хвилювало. На прохання, листи, клопотання, звертання районної влади чиновники «Укравтодору» відповідали приблизно так: «Розподіл коштів між районами області на ремонт і утримання автомобільних доріг відбувається пропорційно довжині мережі доріг загального користування, а стан доріг у районах області приблизно однаковий і потребує набагато більше коштів, ніж передбачено проектами».
Тоді (як інформує неофіційне джерело) після безуспішних звертань районних чиновників до Служби автомобільних доріг в Одеській області, деякі питання дорожнього будівництва спробували вирішити «через голову». Спроби увінчалися успіхом. І перша декада червня 2006 року ознаменувалася переможною для району подією: Мінфіном і Держслужбою автомобільних доріг України було виділено додаткові кошти в обсязі 5 мільйонів гривень на ремонт автодоріг загального користування в Білгород-Дністровському районі. Така сума єдиним траншем для нього виділялася вперше. Але головне виявилося попереду: у 2007 році для проведення капремонтів доріг у Білгород-Дністровському районі Одеської області «Укравтодору» виділили кошти в обсязі 100 мільйонів гривень!
ДОБРИЙ ПОЧАТОК – ПОЛОВИНА ДІЛА
– Грандіозне завдання пошуку раціональних шляхів для капремонту доріг за рахунок районного, обласного і державного бюджетів було поставлено з приходом нового голови Білгород-Дністровської РДА Володимира Зінченка, – розповідає Микола Зініч, заступник голови Білгород-Дністровської РДА з питань інноваційної та інвестиційної політики.
За підрахунками фахівців для ремонту автодоріг у районі була потрібна величезна сума, приблизно у 100 мільйонів гривень. На першому етапі виконання намічених заходів було підготовлено перелік ділянок автодоріг загального користування, які будуть відремонтовані за рахунок виділюваних державних коштів. Нарешті, коли на початку 2007 року було ухвалено позитивне фінансове рішення, «Укравтодор» визначив замовником на проведення робіт Службу автомобільних доріг в Одеській області.
Отже, до середини 2007 року дорогу Білгород-Дністровський – КПП «Старокозаче» довжиною 37,2 км «взяли в роботу», приступивши до її покриття повним шаром асфальту. До честі замовників будівництва, які визначали підрядника для виконання відповідальної місії щодо освоєння грошових потоків, до наполегливих прохань районної влади прислухалися. А саме: будувати дорогу почали безпосередньо від міста Білгорода-Дністровського, а не з боку прикордонпункту «Старокозаче», як намічалося спочатку. При цьому районна влада, яка практично не має фінансових та інших важелів впливу на підрядну організацію ВАТ «Дорожник-97», яка виконувала роботи, процес постійно моніторила. В результаті таких «старань», уздовж нового асфальтного покриття в селі Випасному з'явилися пішохідні тротуари. А узбіччя оновленої дороги (на перший погляд) зміцнили належним чином. Нарешті, до кінця 2007 року дорогу спорудили.
ХТО ВИНЕН І ЩО РОБИТИ?
Провісники недобрих подій з'явилися навесні 2008 року. На новій дорозі, що не відзначила навіть першої річниці існування, з'явилися огріхи. По узбіччях стали утворюватися численні сколи, ями і просідання, у центрі – вижими дорожнього покриття. Далі – більше. В результаті стихійної повені, що сталася у Західній Україні, і підняття рівня води в Дністрі Одеське облуправління ДАІ з 29 липня закрило проїзд по дорозі державного значення М-15 Одеса – Рені на ділянці населених пунктів Маяки – Старокозаче в обох напрямках. Значна частина переспрямованого вантажопасажирського потоку ринула по новій дорозі. Для неї таке навантаження виявилося критичним випробуванням.
– Будь-яка дорога, побудована з дотриманням необхідних технологій і яка відповідає вимогам стандартів будівельних норм, має термін служби, – міркує заступник голови Білгород-Дністровської РД Микола Зініч. – Але якщо до кінця першого року експлуатації вона обвалюється, виходить, не відповідає заданим нормативним параметрам. Складається враження, що верхній шар асфальту Старокозачої дороги виявився занадто тонким.
У вересні в районі створили комісію для обстеження стану дорожнього покриття із залученням депутатів райради, представників Білгород-Дністровської філії «Райавтодору», фахівців з економіки, ЖКГ і ЗМІ. Колегіальна робота призвела до невтішного висновку: капремонт дороги не відповідає вимогам державних будівельних норм, тобто при проведенні ремонту не було зроблено зміцнення основи дороги. При цьому комісія наполегливо рекомендувала, щоб зміцнення зруйнованого узбіччя було зроблено ще до початку зимового періоду. Але віз і нині там.
– На будівництво витрачено близько 27 мільйонів, які освоєні на рівні області. Замовником цього капбудівництва є Служба автомобільних доріг в Одеській області, – повторює Микола Зініч. – І підрядника визначала саме ця служба. Причому, ми точно не знаємо, а лише припускаємо, які саме дорожні організації залучалися для виконання цих робіт. Тому претензії щодо стану відремонтованого покриття висуваємо до замовника: приведіть дорогу у відповідність з існуючими вимогами.
Зрозуміло, сьогодні хвалебного піару навколо будівництва дороги немає. Більше ніхто не фотографується на її тлі, як і не розписується білою фарбою на асфальті: мовляв, спасибі такій-то партії! Затихли фанфари. А мешканці сіл Випасного, Мологи, Садового, Південного, Семенівки, Старокозачого з гіркотою іронізують над цим. Подорожани, які проїжджають трасою з ямами і глибокими вижимами, злегка пригальмовують на місці напівстертого напису, приймаючи його за якийсь попереджувальний знак.
