Коли заходить мова про збереження тваринництва та збільшення поголів’я, я завжди згадую про СВК «Рассвет», яке очолює голова депутатської комісії райради з АПК М.М. Супряга. Тут сьогодні займаються тваринництвом. Свиноферма, де на перше грудня утримується 325 голів свиней, повністю готова до зимового періоду: тут ще восени зроблено ремонт даху, тамбурів та під’їзних шляхів. Для приготування кормів поставлено водонагрівачі. У зв’язку з епідемією африканської чуми завідувачка О.С. Феч разом з працівниками вживає заходів щодо закриття ферми та встановлення карантинних знаків. Необхідний для поросят корм зберігається на кормокухні. Підгодовують поросят концентратами, сіном та силосом. Є на фермі естудер, що сьогодні готує корм для підсосних свиноматок з молодняком. Молочних поросят, яких на фермі 80 голів, доглядає С.Б. Урсул – сумлінна, добросовісна трудівниця. Понад 20 років працює вона в господарстві і ось уже четвертий рік – на фермі разом з чоловіком. В корпусі Світлани Борисівни чисто, охайно, поросятка завжди доглянуті, вчасно нагодовані. Крім материнського молока, вони додатково отримують і молоко коров’яче, яке завозиться з ферми, а також рибу, глину, підсмажене зерно. Майже всі роботи на фермі виконуються вручну двома операторами з відгодування та одним їздовим. Своєчасно закуповуються для них спецодяг та відповідне взуття. Для відпочинку робітників обладнано кімнату, де вони зможуть зігрітися, поїсти та перепочити.
Передбачено на фермі й відкриті майданчики, на яких, залежно від погодно-кліматичних умов, будуть вигулювати поросят, що перебуватимуть на відгодівлі. Продуктивність свиней, порівняно з минулим роком, зросла в СВК незначною мірою – господарство дає середній показник по району: за одну добу свині на відгодуванні набирають 300 грамів. У них хороший догляд, дворазове харчування концентрованими кормами, куди входять пшениця, горох, кукурудза.
– Свою продукцію, – говорить голова СВК «Рассвет» М.М. Супряга, – ми продаємо м’ясопереробним підприємствам. Раніше на неї був великий попит, але зараз він знизився. Собівартість продукції значно зросла. Якщо в 2007 році вона становила 7 грн 48 коп. за кілограм м’яса, то сьогодні, після збільшення ціни на дизпаливо та енергоносії, вона становить 13 грн 57 коп. Ціна за 1 кг повинна зараз складати 17 грн, а ми нещодавно з великими труднощами здали партію своєї продукції по 15 грн. У нашій державі немає чіткої ціни на продукцію, сільгосптоваровиробники не впевнені в завтрашньому дні. Та незважаючи на це, ми працюємо в СВК на приріст поголів’я, чекаємо навесні поросят, але здавати їх сьогодні за безцінь невигідно для будь-якого керівника господарства. Чи буде виправданий наш ризик – невідомо. Тому й поголів’я худоби в районі зменшилось не через те, що ми – недбайливі керівники, а тому що в державі така цінова політика. А державні дотації в нас які? За один кілограм свинини держава виділяє дотацію 2 грн 15 коп. – це ж зовсім не відповідає сьогоднішнім реальним затратам. Та й гроші ці ми отримали несвоєчасно: продукцію здали в червні, а дотацію отримали в листопаді, коли ціни в умовах інфляції вже давно змінились. Якщо сьогодні ми порушуємо питання про захист вітчизняного товаровиробника, екологічно чисту продукцію – державі треба створити всі умови, щоб забезпечити ринок нашим м’ясом за доступними цінами, доступними і для людей із середнім достатком, і для пенсіонерів. В сільському господарстві ми постійно ризикуємо, щоб якось вижити, не маючи гарантій, підтримки від держави. Чи довго так триватиме – невідомо.
Ситуацію ми просили прокоментувати головного спеціаліста райдержадміністрації з маркетингу продукції тваринництва та її переробки П.І. Фаніна.
– Так, справді, ситуація в аграрному секторі складна. Незважаючи на численні заклики щодо підтримки вітчизняного виробника, сьогодні м’ясопереробним комбінатам вигідніше купити завезені з-за кордону дешеві фарш та м’ясо, ніж придбати це у вітчизняних виробників за дорожчу ціну, – говорить Павло Іванович. – Але в нашому районі вже кілька років такі господарства, як ФГ «Нива», СВК «Дружба», «Победа», «Сергеевское», «Рассвет» стабільно займаються тваринництвом, працюючи безпосередньо з м’ясопереробними підприємствами. Та ціна на їхню продукцію змінюється залежно від насиченості ринку, тому й поголів’я тварин у районі зменшується, бо знижується попит на продукцію наших товаровиробників. Адже собівартість на отримання одного кілограму продукції з кожним днем зростає (врахуйте енергоносії, вартість дизпалива, зерна, ручну тяжку працю трудівників), а реалізація відбувається за нижчу ціну, ніж собівартість. Та й дотації держави надто невисокі. Тому займатися зерновими сьогодні для господарств значно прибутковіше, ніж тваринництвом. А захоплення ріпаком, внесення мінеральних добрив (а не органічних) – все це виснажує землю. Живемо, на жаль, одним днем – щоб вижити.
