«Суддя що тесля: що захоче, те й витеше», «Суддям те й корисно, що в кишеню полізло», «Перед Богом став свічку, перед суддею – мішок», «Суддю обдаруєш, – усе переможеш». Ці та інші зразки фольклору, як виявилося, актуальні й злободенні в сучасній Україні.
3 грудня співробітники управління Служби безпеки України по Львівській області провели спецоперацію в приміщеннях Львівського апеляційного адміністративного суду. У ході обшуків на робочих місцях голови ЛААС Ігоря Зварича та шести його підлеглих-суддів працівники СБУ й Генеральної прокуратури України вилучили $1 млн; ще два мільйони гривень готівкою служиві винесли зі службового кабінету й квартири Зварича.
Фігурант порушеної кримінальної справи («одержання хабара в особливо великих розмірах») відразу ліг у лікарню, прихопило серце нібито. Хоча до цього на здоров'я не скаржився, навпаки, активно займався східними єдиноборствами й залучав до цього виду спорту колег і знайомих.
9 грудня Зварич на кілька годин відлучився з медстаціонару, щоб постати перед журналістами в «робочій формі», – у мантії, із суддівським знаком-зіркою – і повідати громадськості про неприпустимі дії правоохоронців. Працівники служби безпеки нібито 5 годин не випускали керівника установи з кабінету навіть у туалет, пропонуючи господареві відправляти природні потреби прямо на килимі. Тільки після спроби викинутися з вікна підозрюваного, нарешті, відвели в «кімнату для хлопчиків» ЛААС.
– Мільйон доларів, що вилучили в мене будинку, – це не хабар, це мої особисті гроші, які я позичив у свого товариша для будівництва частки будинку, – продовжив Зварич. – Ще в 1993 році я одержав земельну ділянку біля Львова, для його забудови позичив $1, 9 млн. у свого товариша Володимира Косенка (скандально відомий адвокат, що заробляє в основному на «комунікативній роботі» між клієнтом і суддею –авт.). Частину цих грошей я використав. Докладні записи про те, куди пішли ці гроші, – у зошиті, що лежав на моєму столі, що теж вилучили при обшуку. Номери купюр під час обшуку не документувалися. Тому невідомо, з якою нумерацією й хімічною обробкою ці гроші можуть потім подати як вилучені в мене.
...В одному з мішків, які винесли з мого кабінету, були гроші, якими гості «посівали» під час відкриття приміщення суду в червні цього року; я їх планував віддати Церкві. Крім цього, з моєї барсетки вилучили $9, 6 тисячі й 6400 гривень. Це були гроші, які мені здавали судді на ремонт приміщень суду на вулиці Саксаганського протягом декількох тижнів. Так тільки перед тим, прийшов Василь Зиновійович (Углицький, заступник голови суду – авт.) і здав тисячу доларів – це його внесок на ремонт. Усього таким чином на ремонт було зібрано 100 тисяч доларів. З мого будинку були вилучені 340 тисяч гривень наших із дружиною заощаджень, а також розписку про те, що на ремонт приміщень суду мною отримані $100 тисяч.
Прес-конференцію Зварича на українських телеканалах повторювали впродовж цілого дня. Щоб не тільки львів'яни, – всі співвітчизники могли розчулитися від неухильного слідування людей у мантіях українській народній традиції розкидати гроші (гривні, долари, євро, злоті та ін.) у кабінеті голови суду. Очевидно, Ігор Зварич і його знайомі-адвокати (не кажучи вже про колег-суддів) були впевнені: версія походження знайдених працівниками СБУ готівкових сум – переконлива на всі 100.
Але от невдача: Генеральна прокуратура завзято продовжує вважати цей «кеш» банальним хабарем. Президент Віктор Ющенко, який присягався в 2004 і 2005 роках на київському Майдані, що обов’язково покінчить з корупцією, – теж.
– Це рецидив, – сказав Ющенко в ході засідання Національної комісії щодо зміцнення демократії. – Це випадок, однак ми розуміємо, що цей випадок системний. Я вдячний правоохоронним органам і СБУ за те, що вони провели блискучу операцію. Я нагородив високими державними нагородами причетних до операції щодо затримки цього злочинця. Декількома тижнями раніше, коли проходив з'їзд суддів, ми були свідками, як судова система неодноразово демонструвала цинічне ставлення як до людей, так і до Закону. Для нас це – виклик.
В українському політикумі, надто у Блоці Юлії Тимошенко «львівську історію» називають повною дискредитацією судової системи. Депутати Верховної Ради волають до Верховного суду про якнайшвидшу дачу згоди на арешт судді Зварича, який, користуючись суддівською недоторканністю, як нічого не трапилося може, як і раніше, ходити на роботу, одягати мантію й вершити правосуддя, – допоки «у справу не ввімкнуться» гроші, які вдалося приховати від служби безпеки і прокурорських. Пересмішники припускають: захистити Зварича від карного переслідування спробують не тільки його «колеги по цеху», а й деякі досить впливові депутати Ради, які проходять по декількох порушених останнім часом СБУ кримінальних справах, пов'язаних із корупцією. Що цікаво: один з цих народних депутатів має прямий стосунок до нашого регіону.
Цими днями неподалік від власного будинку був по-звірячому побитий полковник управління СБУ по Львівській області, котрий репрезентує інтереси служби у судах. Наразі офіцер із численними черепно-мозковими травмами перебуває в реанімації. Як уважають джерела «ОВ», він мав у своєму розпорядженні достовірні дані про високопоставлених друзів судді-корупціонера у Львові й Києві.
Підлеглі Ігоря Степановича теж не втрачають часу. Від імені колективу Львівського апеляційного адмінсуду вони розіслали звернення у безліч адрес: Президентові України, Прем'єр-міністрові, Верховній Раді, омбудсмену ВР та ін. За їхнім переконанням, «озброєні люди в масках, що вдерлися 3 грудня об 11 годині дня в приміщення зазначеного суду по вул. Стецька, 13, без яких-небудь пояснень заблокували приміщення і вчинили обшуки у кабінетах суддів», діяли «із грубими порушеннями чинного законодавства, застосуванням фізичного й психологічного насильства». Працівники ГПУ й СБУ «не допустили до голови суду адвокатів і силоміць втримували Ігоря Степановича Зварича 10 годин у його кабінеті. Зазначеними незаконними діями був підірваний авторитет судової влади в очах пересічних громадян, необізнаних у юридичних тонкощах проведення слідчих дій, принижені честь і гідність суддів Львівського апеляційного адміністративного суду».
…Наприкінці минулого тижня співробітники прокуратури «хапнули» ще двох нечистих на руку суддів, у Харкові й Сімферополі. Щоправда, ті брали набагато менше, ніж їхній львівський колега. Той, з урахуванням статусу, розписував на себе, улюбленого, тільки «найжирніші» справи, де суб'єктами правовідносин виступали прибуткові держпідприємства, компанії й фірми й де за «правильне вирішення питання» розплачуються ну дуже грубими грошима.
Тим часом львівські й столичні правоохоронці б’ють на сполох: хворий на прізвище Зварич уночі 12 грудня втік з приватної лікарні «Богдан», що у Бірках під Львовом. За кілька годин до того, як чергова цієї медустанови виявила «пропажу», у Києві «луснула» одна з надій на врятування хабарника від правосуддя. Рада суддів України, констатувавши, що ані Зварич, ані його підлеглі не мали права вдягати на прес-конференцію суддівські мантії із нагрудними знаками, звільнила Ігоря Степановича від обійманої посади. Це іще не означає, ніби екс-суддю можна одразу запроторювати до найближчої буцегарні. Процес подальшого відсторонення від справ доволі тривалий. Адже посада Зварича дорівнює у суддівському світі посаді губернатора регіону. Мабуть, втікач, не очікуючи аналогічного рішення Вищої Ради юстиції та дозволу Верховного суду України на притягнення себе до кримінальної відповідальності, зважив за потрібне обрати шлях відомих українських «біженців»: Ігоря Бакая, Анатолія Засухи, Руслана Боделана, Миколи Білоконя та інших. Набагато сумнішою є версія щодо викрадення підозрюваного в «освоєнні» надвеликих хабарів за дорученням когось із впливових столичних бонз. Бо ж Ігор Степанович знає надто багато, аби залишатися до показового судового процесу живим і неушкодженим...
