Кодимська ДЮСШ – одна з найдавніших в області - вона була заснована у 1979 році. Сьогодні школі є чим пишатися - її вихованці за останні роки домоглися непоганих результатів, особливо у футболі. Але і проблем щодо роботи і перспектив розвитку вистачає.
Про те, як сьогодні справи у школі, які проблеми турбують її керівництво – про це в інтерв'ю «ОВ» директора ДЮСШ Валерія Паламарчука (на цій посаді він з 2000 року).
– Валерію Михайловичу, закінчується 2008 рік. Скажіть, яким він був для школи?
– Почну з того, що сьогодні у школі, яка має шість філій у селах, у 24 групах займається 396 хлопців у трьох відділеннях: футбол, волейбол і вільна боротьба. З ними працюють 10 фахівців. Відзначу найголовніше – у нинішньому році у нас, нарешті, розв’язалося питання з опаленням. За допомогою коштів, виділених з обласного бюджету, відремонтували опалювальну систему. Це дуже велика підмога, адже з 1991 року діти фактично не мали нормальних умов для занять у зимовий час.
– І які досягнення є у ваших юних спортсменів?
– Найбільших успіхів наші вихованці домоглися у футболі. Так, у минулому році в обласній першості серед ДЮСШ юні любителі шкіряного м'яча 92-93 та 94-95 років народження вийшли до фінальної частини і посіли відповідно 7-е і 8-е місця. Це дуже хороший результат. І у цьому році футболісти виступили непогано. Так, спочатку у фінальних змаганнях обласної першості "Колос" футбольна команда ФК "Кодима" посіла друге місце, і практично всі хлопці є нашими вихованцями. Потім на всеукраїнському фестивалі "Даруємо радість дітям" учні посіли третє місце. Але, на жаль, в інших видах ми поки що не можемо похвалитися такими успіхами.
– А які причини тут криються?
– Насамперед, школі потрібна хороша матеріальна база. Адже ми постійно потребуємо коштів на організацію навчально-спортивної роботи, на придбання спортивного інвентаря. Так, насамперед, потрібні хороші тренажери. Місце для них є, але найближчим часом у нас тренажерів не буде, адже їхня вартість досить висока.
– Валерію Михайловичу, як у вас сьогодні справи з тренерським складом?
– Скажемо так, поки що справляємося. У нас працює сім основних фахівців і троє – за сумісництвом. На жаль, зарплати у нас невеликі. Багато людей працюють по 15-20 років, а от молодь не йде, тому що, умовно кажучи, за тисячу гривень працювати ніхто не буде. До мене щороку приїздять випускники педагогічного університету, але, дізнавшись про умови роботи, відмовляються від неї. Але більше грошей на збільшення тарифних ставок нам виділити не можуть. Тому виникає ще й проблема старіння тренерських кадрів.
А ще, наприклад, школі дуже потрібен комп'ютер, але внести його до кошторису витрат ми не змогли.
– А який бюджет школи на цей рік?
– Він склав 585 тисяч гривень, але з них 250 тисяч виділила обласна рада на статтю ремонту. Ця цифра стала найвищою за всі роки. Відзначу, що у нас побував голова обласної ради Микола Скорик, і саме він допоміг вирішити це питання. Завдяки голові облради ми змогли, нарешті, замінити вікна, пофарбувати спортзалу, постелити лінолеум у роздягальнях, зробити ремонт деяких приміщень. Але, звичайно, все відремонтувати за ці гроші не можна. У нас ще однією з найгостріших потреб є встановлення сидінь на стадіоні школи. Старі лави давно розбиті. Ми б хотіли замість них установити пластикові крісла, але купити їх немає за що. Але, незважаючи на всі ці труднощі, ми намагаємося якнайуспішніше налагодити навчальний процес і далі намагатимемося гідно репрезентувати район на змаганнях усіх рівнів
