– Марія Леонтіївна Гаврилюк? Мудрий сільський голова і живий приклад того, як треба працювати з людьми, – таку оцінку керівникові Вознесенської громади дав заступник голови Тарутинської районної ради Віра Іванівна Денисова.
При цьому додала:
– Не перебільшую. Шосте скликання поспіль обирається. Не кожному роблять таку честь.
Сама ж Марія Леонтіївна сказала:
– Обрали люди, довірили свої долі, працюй на повну силу. Інакше навіщо і крісло займати.
Вона почала свою діяльність із того, що доклала максимум зусиль для зміни керівника місцевого господарства. Селяни, зневірилися в поліпшенні справ, дивувалися її рішучості. А вона знала: не змінять – пропаде господарство, а одній сільській раді з купою проблем, що нагромадилися, не впоратися. Понаїхало тоді начальство з району і в об’єктивності претензій молодого керівника переконалося. І за його підтримки очолив колектив «Прогресу» – нині СВК – енергійна, людина від землі Василь Дмитрович Узун. Разом дотепер добре і працюють.
– Ми щоранку зустрічаємося: треба те, треба це. Ну, треба – так треба. Хоча, буває, останнім ділишся, – говорить із явною повагою Василь Дмитрович.
Справді ж, тут і сліпий побачить: психологічна сумісність цих двох керівників і просто чудових людей – стовідсоткова. З першого дня спільної роботи вони переінакшували все життя Вознесенки – центрального села. І не лише його. Адже на території ради їх ще чотири. Одне з них – Кролівка, у якому і будинків залишилося два десятки з їхніми 40 мешканцями, нещодавно стало відоме на всю область. А справа в тому, що сюди за реанімованою через багато років державною Програмою розвитку малих сіл України проклали чотири кілометри дороги вартістю в 13 млн гривень. І тепер люди, радіючи такій надто дорогій «обнові», зітхають: «Її б нам так років 15 – 20 тому, коли село повним життям жило – з ватагою дітлахів, молоддю...»
А Марія Леонтіївна висуває на це свої аргументи:
– По-перше, краще пізно, ніж ніколи. А по-друге, газ проведемо. Його тягти-то з Надрічного до Кролівки – усього нічого. От і оживе село, і молодь повернеться. Згадаєте моє слово.
А люди Марії Леонтіївні вірять без застережень. Добрих справ – великих і малих – на її рахунку за роки керівництва набралося чимало. Разом з Василем Дмитровичем Узуном вони і справді здатні гори перевернути. Запрацював на повну силу «Прогрес» – з’явилася можливість підтримувати соціальну сферу. Внутрішні дороги заасфальтували, хоча проблема доріг, як і раніше, залишається усе ще гострою. Та й загальна їхня довжина – не один десяток кілометрів. Ось чому Василь Дмитрович, депутатський стаж різного рівня якого досить солідний, категорично не згоден з тим, що від загальної суми прибуткового податку сільрадам дістається лише 25%. Добре, якщо сума ця солідна, як у тому році, коли люди непогано заробляли тут на вирощуванні насіння для фірми «Сади України».
– Ми, – порівнює із приватними сільськогосподарськими підприємствами Узун, – СВК, державний кооператив і чесно провадимо всі обов’язкові відрахування.
Головне, що вдалося зробити ціною неймовірних зусиль, – це зберегти, не дати зруйнуватися тому, що раніше мали. У найтяжкі роки не були закриті жоден ФАП, клуб, бібліотека. А в Червоному перевели бібліотеку в кращий будинок. До речі, її завідувачка Євгенія Василівна Ковальжи посіла перше місце в районному конкурсі «Бібліотекар року» з одержанням приза – телевізора. А Марія Леонтіївна культпрацівників вважає людьми самовідданими. Працювати на 25-відсотковій ставці в холодних, неопалюваних приміщеннях – велику любов до професії треба мати і віру в майбутнє. У будь-якому разі, ніхто з них до сільради не прийшов і не сказав: «Продавайте».
Марія Леонтіївна охоче розповідає про людей, вважає кожну людину по-своєму унікальною. У свої 70 років бібліотекар Єлизавета Яківна Швець, наприклад, залишається дуже активним громадським працівником, шанованою у районі людиною. Вона – переможець районних конкурсів «Жінка року», «Всупереч долі». Недарма молоді говорять про Єлизавету Яківну: «Нам би її запал!»
Без будь-якого пафосу Гаврилюк називає громаду великою і дружною родиною. І депутати тут всі не облікові, а діючі. Навіть у дуже маленькому, на 10 будинків, селі Скриванівці. Тому що обирали їх з урахуванням ділових якостей. І підмогою їм були теж активно діючі вуличні комітети. Без них сільським депутатам, навіть таким досвідченим як Микола Федорович Грек, було б важко.
Дуже важливим вважає Марія Леонтіївна вміння працювати з людьми, цьому і навчає колег. Вона показує робочий зошит одного з депутатів. У ньому відображення всі проблемні моменти на його виборчій дільниці з позначкою «виконано». А саме – дрова і вугілля самотнім літнім громадянам завезені, крила гусам, які злітали до проводів електроліній, підрізані, бесіди щодо приватизації присадибних земельних ділянок проведені... Перевірити, чи так все це, Марії Леонтіївні нічого не варто. Вже вона у кожному будинку своїх п’яти сіл побувала. Життя в них, звичайно, ускладнилося. Головне лихо – молодь виїздить. Колись у Червоному дітей навіть було більше, ніж у Вознесенці, а сьогодні в школі немає і 50 учнів. Разом з тим на виділені з районного бюджету кошти капітально відремонтували її опалювальну систему, як і у дитячому садку.
Марія Леонтіївна вважає 2006 рік роком піднесення. Вже одне те, що спільними зусиллями реконструювали раніше споруджуваний під дитячий садок двоповерховий будинок і перевели туди школу, – чого варте! Тепер це навчально-виховний комплекс «Загальноосвітньої школи I-III ступенів». Перший поверх відведено тут дитячому садку, що затишно розмістився. Відтепер цей будинок – чудовий куточок чудового дитячого світу. Тут у вестибюлі і коридорах багато квітів, яскравих картин і малюнків. А скоро будинок буде і газифіковано. Марія Леонтіївна і Василь Дмитрович у пошуках коштів усе міркують, на чому можна заощадити. Адже підведення газу до самої школи профінансувала область, а район – виготовлення проектно-кошторисної документації.
У тому, що питання буде успішно вирішене, у жителів села немає і тіні сумніву. І справа не в тому, що одна голова добре, а дві – краще. З першого дня зародження міцного, дуже надійного тандему сільська рада – СВК «Прогрес» (читай – Гаврилюк-Узун)зник розподіл між «нашими» і «вашими». На сільський бюджет працюють усі – керівники, фахівці, депутати. І це те досягнення, що Марія Леонтіївна вважає у своїй роботі головним.
