Початок кожного року завжди знаменується битвою за бюджети – кожен тягне ковдру на себе. Але бюджетна «ковдра» у зв'язку зі світовою економічною кризою і газовим конфліктом стала коротшою. У цій ситуації депутатський корпус Болградської районної ради, на який, було, перекинулася київська політична лихоманка, усвідомив, що в цьому штормовому морі навмисне розхитувати свій ковчег – отже, пустити його на дно. Тому пленарне засідання пройшло в ділових обставинах.
Виступаючи перед депутатами, начальник райфінуправління Валерій Васильович Абаджиєв нагадав, що 2008 рік було почато з бюджетом в 125 млн грн, а завершено із сумою в 140 млн грн. Тобто, протягом року скарбниця району поповнювалася за рахунок додаткових субвенцій і трансфертів з держбюджету. Що стосується року нинішнього, то він стартує із цифри в 126 млн грн. Чи можна, знаючи обставини в країні, де зупинилися найбільші підприємства, сподіватися на додаткові гроші зі столиці?..
Як свідчать цифри, особливо ущемленим буде апарат управління: якщо торік на його утримання у Болградському районі було витрачено фактично 6,6 млн грн, то в цьому у бюджеті передбачається 3,4 млн Не можна не відзначити, що у 2008 році на утримання апарату теж закладалася дефіцитна сума, 3 мільйони, яких бракувало, були «вишукані» з місцевих бюджетів. Сільські ради, наприклад, брали гроші на зарплату з так званого другого кошика. Так, вміст цього «кошика» призначено на благоустрій та інші потреби сіл, однак сільради не можуть піти на скорочення, наприклад, фахівців із соціального захисту, які допомагають людям оформляти документи. Неможливо заощаджувати на інструкторах зі спорту – хто ж тоді буде організовувати дитячі і юнацькі команди, збирати молодь на стадіонах?
Загалом, до існуючої системи бюджетного фінансування, що спрямована на забезпечення рівних можливостей для всіх, є чимало запитань. Одне з них озвучив сільський голова Криничного Іван Георгійович Вєліков: у бюджеті села власні доходи становлять 30%, що значно вище, ніж в інших населених пунктах району, але це ніяк не впливає на оплату праці керівників. Іван Георгійович хотів підкреслити: у сільських голів немає стимулу працювати в поті чола над підвищенням дохідної частини бюджету.
Але повернемося до стартової позначки 2009 року. В.В. Абаджиєв доповів, що фінансування закладів освіти, охорони здоров'я і культури у порівнянні з роком попереднім не збільшується. Разом з тим у нинішньому році підвищиться мінімальна заробітна плата (будуть підняті виплати за некваліфіковану працю), прогнозується значне зростання цін на енергоносії. Звідси висновок: дохідної частини, що залишилася на рівні минулого року, катастрофічно не вистачає.
Депутати вказали на необхідність ще уважніше розглянути питання про економію енергетичних та інших ресурсів. На перевірку вийшло, що внутрішні туалети в школах – це у наш час велика розкіш. Депутати звернули увагу на недостатнє фінансування пільгового проїзду ветеранів, інвалідів та інших категорій населення в громадському автотранспорті: на квартал передбачено усього 181 тис. грн, тоді як лише в грудні 2008 року фактично «наїздили» на 343 тис. грн.
Якщо говорити про бюджет Болградського району в цілому, то депутат Борис Федорович Кальчев констатував тенденцію: відсоток власних доходів далі зменшується. Цього року «своя» частка в бюджеті складе 17 млн грн, а це – лише 14% видаткової частини. Коментуючи цю цифру, головний фінансист району сказав: власна частка доходів зменшується тому, що зростають субвенції і трансферти щодо зобов'язань держави. Так, виплати по лінії соціального захисту в Болградському районі вже становлять 30 млн грн на рік – чверть районного бюджету! І це теж ненормальне явище. Замість того, щоб на найвищому державному рівні вживати заходів, що сприяють підвищенню обсягів виробництва і, як наслідок цього, – зайнятості і доходів громадян, державні чиновники «тупо» виділяють гроші на «підтримку штанів» тих, хто не має сил самостійно вижити в умовах дикого ринку.
Із приводу бюджету можна довго міркувати, ламати списи, але, на жаль, від цього він не збільшиться. Констатувавши це положення, депутат І.С. Акдерлі, який виконує зараз обов'язки голови Болградської райдержадміністрації, закликав колег прийняти наявні цифри і почати спокійно працювати. Іван Савелійович доповів, що райдержадміністрація провела моніторинг 48-ми існуючих районних програм і від більшості з них змушена була відмовитися. Залишилося лише 10 найнеобхідніших. Так, 40 тис. грн виділяється на заходи щодо запобігання епідемії туберкульозу. Оскільки найбільшу смертність дають серцево-судинні захворювання, виділено 150 тис. грн на придбання апаратур. По мінімуму, але будуть фінансуватися програми підтримки молоді, ветеранів, інвалідів. Виступаючи зі співдоповіддю, голова бюджетної комісії Микола Іванович Узун (на знімку) запропонував, зваживши ситуацію, попрацювати над дохідною частиною бюджету. На думку депутата, необхідно звернути увагу на зростання «тінізації» бізнесу: нелегальні робочі місця, зарплата в конвертах усе більше впроваджуються в практику. Ще одне джерело поповнення бюджету – орендна плата за землю. Тут, вважає М.І. Узун, необхідно зайнятися оформленням відповідної документації, що дозволить активізувати роботу як щодо збору орендної плати, так і щодо продажу земель несільськогосподарського призначення. І, нарешті, в умовах нестабільності і непередбачуваності вітчизняної економіки потрібно раціональніше використовувати наявні ресурси.
Підбиваючи підсумки обговорення статей бюджету, начальник фінуправління Болградської райдержадміністрації В.В. Абаджиєв сказав:
– Якщо на початку 2008 року ми чітко бачили ситуацію аж до 31 грудня, то зараз не можемо спрогнозувати навіть літо. Хочеться, щоб Державний бюджет приймали до 1 грудня, як це належить за законом, – тоді вся бюджетна сфера могла б спокійно провадити необхідну роботу до 1 січня, а не в пожежному порядку в новорічні свята. Хотілося б знати структуру тих фінансових нормативів, які до нас щорічно доводить Міністерство фінансів – скільки в них «сидить» заробітної плати, енергоносіїв тощо. Хотілося б планувати бюджет на два або на три роки, щоб бачити перспективу. І найсокровенніше: хотілося б відокремити політику від бюджету – лікарі, вчителі, працівники культури, вихователі в дитячих садках повинні займатися своєю справою, а політики – їм допомагати.
