Цими днями на одному досить відомому «соціальному» сайті прочитав пост своєї колишньої однокласниці, нині москвички. Галя обурюється: скільки ж отим українцям можна безсоромно красти газ?! Мої несміливі припущення щодо систематичного телезомбування в її «наддемократичній країні» подруга зустріла стандартною фразою: «То що, ми тепер з тобою – політичні супротивники?..»

Як не прикро, про «крадіжки газу зі спільної труби» пліткують не лише російські обивателі.

Місяць тому, перебуваючи в Москві, відомий кільком поколінням моїх співвітчизників американський сенатор-республіканець Річард Лугар... теж повторив одну з найзаїждженіших тез кремлівського агітпропу:

– Дуже важливо, аби кожен з нас, включаючи США, прагнув знайти мирне рішення. Україна краде газ, німці й поляки страждають від цього, виходить жахлива ситуація. Це негарна дипломатія, не варто заохочувати такі речі. Я вважаю, що потрібно вести серйозні переговори з цього питання. Я розумію, що це стало щорічною подією, коли наприкінці року Росія каже Україні про те, що вона винна купу грошей «Газпрому», і Україна каже, що методи розподілу незвичні, і я розумію, що Україна хоче «плаваючі» ціни на газ.

6 січня під час зустрічі з главою ВАТ «Газпром» Олексієм Міллером цю ж тезу перед телекамерами російських каналів озвучив і Прем’єр-міністр сусідньої дружньої держави:

– ...Україна вкрала газ не у Росії, а у європейських споживачів, котрі цей газ купили й проплатили.

У відповідь Міллер зазначив, що Україна повністю перекрила подачу російського газу у напрямку балканських країн, що стало енергетичною катастрофою для багатьох з них і підірвало авторитет Росії як стабільного постачальника.

Ота заява Глави російського уряду про нібито несанкціонований відбір газу з української газотранспортної системи спонукала Президента України Віктора Ющенка доручити Генпрокуророві Олександру Медведьку перевірку «гострого сигналу». Якщо підозра підтвердиться, ГП порушить кримінальну справу й запросить автора гучного звинувачення на допит.

Як пояснив «ОВ» уповноважений Глави української держави з питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський, у Путіна й справді можуть бути докази скоєння злочину. Тому йому нададуть відповідний процесуальний статус – «свідок».

Подальша процедура, відповідно до підписаних раніше між Україною й Росією міждержавних угод, передбачає скерування Генеральній прокуратурі РФ доручення допитати громадянина В.В. Путіна. Після чого російські колеги передадуть дані цього допиту Генпрокуратурі України. З’їздити до Білокам’яної й допитати російського екс-президента «власноруч» і своїми методами українці не можуть. Позаяк Путін нині очолює уряд і до нього потрібно відповідно ставитися. Себто з повагою.

Якщо ж Володимир Володимирович раптом відмовиться співробітничати із прокуратурою власної держави, українська ГП, на жаль, не в змозі змусити його до дачі свдчень. Не зможуть українці в цьому випадку застосувати й процедуру насильного приведення свідка: Віденська конвенція не дозволяє примусово допитувати керівників держав на території інших країн.

Те ж стосується й згаданого на початку матеріалу американського сенатора-ветерана. Хоча підозрюю: відряджати до США з метою допиту Р. Лугара кількох «англомовних» слідчих Генпрокуратура не наважиться. І не лише з фінансової причини...