Зимові турніри літніх видів
- 24 – 25 січня на полі Отради відбулися матчі зимової першості Одеси з футболу. Ось їхні результати: «Союз» – «Діджитал» – 3:5, «Таврія-В» – «Сигнал» – 0:1, «СДЮШОР-Чорноморець» – «Късмет» – 2:1, «Оранта» – «Торнадо» – 1:0. «Зоря» – «Юнга-Моракадемія» – 1:3, «Альфа-Пак» – «Сонячна долина» – 0:1.
Провідні позиції посідають: «Сонячна долина» – 21 очко, «Сигнал» – 17, ФК «Діджитал» – 16 очок.
Тривають чемпіонати Одеси з міні-футболу серед ветеранів. У черговому турі (гравці віком понад 35 років) зустрічалися: «Соцкомбанк» – «Реал-Фарм» – 5:4, «Ришельє» – «Таврія-В» – 8:2, «Валволайн» – «Соборка» – 5:3, «Чага» – СРЗ (Іллічівськ) – 1:6.
Провідний квартет складають: «Ришельє» – 36 очок, СРЗ – 29, «Соцкомбанк» та «Валволайн» – по 28 очок.
Команди (гравці віком понад 45 років) зіграли так: «Ришельє» – «Астра» – 12:1, «Динамо» – «Отрада» – 5:6, «Чага» – «Нептун» – 2:1, «Агротрейд-Південь» – «Істок» – 8:2.
Попереду «Ришельє» – 28 очок, «Отрада» – 27, «Агротрейд-Південь» – 22 очки.
- Два дні в «Олімпійці» тривала першість області з легкої атлетики серед дорослих та юніорів, що мала відбірковий характер до розіграшу Кубка України у Запоріжжі.
Незважаючи на зимовий час, у окремих видах програми було показано непогані результати. Так, у бігу на 400 метрів переміг Станіслав Мельников – 49,1 секунди, а на 800 метрів переміг Кирило Масунов – 1 хвилина 51,7 секунди.
У штовханні ядра Олександр Твердиков показав – 17,77 метра, а юніор Дмитро Савицький послав снаряд на 17,18 метра. У цьому виді Вікторія Дегтяр була кращою – 15,28 метра.
У деяких дисциплінах молодші за віком переважали старших. Двічі на найвищу сходинку п’єдесталу пошани піднімалася Крістіна Білолипецьких із Котовська. Вона виграла стрибки у довжину – 5 метрів 85 сантиметрів та у бігу на 60 метрів розділила перше місце із Настасією Стояновою – 7,5 секунди. У стрибках із жердиною не було рівних юніорці Маргариті Кривко, яка подолала 3 метри 80 сантиметрів.
Із бігунів на середні дистанції на обласних змаганнях стабільно фінішує Юрій Кищенко із Іллічівська. Цього разу він був найсильнішим на 1500 та 3000 метрів, показавши 4 хвилини 04 секунди та 8 хвилин 42 секунди.
Євген ГОРЕЛЮК
В’ячеслав Ейнгорн: «Лава запасних короткувата»
НещодавножіночазбірнакомандаУкраїнипідкерівництвомодеськоготренераВ'ячеславаЕйнгорнавиступилана38-йВсесвітнійшаховійОлімпіадівДрездені. Узмаганняхвзялиучасть146 чоловічихі112 жіночихкоманд. Нашішахістки, середякихбулаодеситкаНаталяЖукова, здобулисрібнімедалі, набравширівнукількістьочокізчемпіонкамизГрузії.
Процейвиступ, власніспортивнідосягнення, актуальніпроблемиукраїнськихшахівтаіншеВ'ячеславЕйнгорнрозповіввінтерв'юнашомукореспонденту.
– В'ячеславе Семеновичу, від імені наших читачів вітаємо Вас і Ваших підопічних із здобуттям срібних медалей у Дрездені. Скажіть, а чи могли наші дівчата повторити результат 2006 року, коли вони стали олімпійськими чемпіонками?
– Загалом, хід турніру склався для нас досить благополучно – навіть, незважаючи на те, що кілька матчів команда провела явно нижче свого рівня. У підсумку ми пройшли всю дистанцію без поразок, однак після прикрої нічиєї зі збірною Сербії навіть виграш у лідера (команди Польщі) в останньому турі не гарантував нам 1-го місця. Потрібен був підрахунок додаткових показників, усе залежало від прихильності Фортуни – і тут ця примхлива дама нас підвела. Проте, я хочу привітати грузинську команду із заслуженою перемогою, якої вони домагалися з великими труднощами і завзятістю. Ну а ми ще раз показали всім, що Україна – сильна шахова країна, і наш успіх у 2006-му був не випадковий.
– Які плани нашої збірної на найближчий час?
– У календарі 2009 року передбачені два офіційні змагання: командні чемпіонати світу і Європи, які повинні відбутися восени.
– Чи є ще перспективні дівчата, які зможуть найближчим часом підсилити збірну?
– Взагалі ж лава запасних у нас короткувата. Але нічого не поробиш, будемо шукати...
– А як сьогодні, на Ваш погляд, справи з розвитком шахів в Одесі?
– Якщо коротко – так собі. Однак ми приростаємо зовні: гросмейстер Наталя Здебська, яка показала кращий результат у команді на Олімпіаді в Дрездені, тепер у змаганнях буде репрезентувати Одесу.
– В'ячеславе Семеновичу, у чому різниця між жіночими і чоловічими шахами?
– З погляду глядача гра жінок набагато емоційніша, у них зіткнення характерів за шахівницею часом перетворюється у справжню драму. Дозвольте мені процитувати думку гросмейстера Є Цзян Чуаня, багаторічного тренера китайської жіночої збірної: «Жінки – справжні бійці, вони дуже витривалі, борються до кінця. Для мене це цікавіше, ніж чоловічі шахи».
– Розкажіть трохи про себе: як Ви захопилися шахами?
– Я почав серйозно займатися цим видом спорту у 1968 році. Спочатку відвідував шахову секцію Будинку піонерів імені Якова Гордієнка, а потім тренувався в спеціалізованій дитячій спортивній школі. Звання кандидата у майстри спорту здобув у 1972 році. Перший значимий успіх прийшов у 1984 році, коли в чемпіонаті СРСР, що проходив у Львові, я посів третє місце. Це був прорив. Після цього я брав участь у всіх першостях СРСР, аж до 1991 року, і ще двічі здобував бронзу.
Серед окремих інших своїх досягнень того часу можу також згадати, що в складі збірної СРСР я здобув перше місце в чемпіонаті Європи у 1989 році. Взагалі ж радянська збірна завжди була дуже сильною, конкурувати з нею було важко. Рівень розвитку радянських шахів був винятково високим, у СРСР вони вважалися елітним видом спорту.
– Чи доводилося Вам зустрічатися за шахівницею з Анатолієм Карповим, Гаррі Каспаровим?
– І з Карповим, і з Каспаровим я зустрівся лише одного разу у чемпіонаті СРСР 1988 року. Обидві партії зіграв унічию. До речі, роком раніше в міжзональному турнірі я програв партію Віктору Корчному. Не можу, однак, сказати, що ці зустрічі були для мене знаковими.
– Ви – професійний шахіст, визнаний майстер з багаторічним стажем. Чи пропонували Вам попрацювати за кордоном?
– Подібні пропозиції періодично надходять. Зараз світ відкритий – можна їхати і повертатися назад, хоча приємніше, звичайно, працювати вдома. Взагалі, це окрема тема: якість підготовки шахістів у нашій країні помітно кульгає, однак (як відомо) «порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих». На сьогоднішній день моя тренерська діяльність в Україні обмежується роботою з жіночою збірною командою. Поки що мене це влаштовує.
Євген НИЗОВ
