Після публікації інтерв’ю з гостем «Одеських вістей» Віталієм Макєєвим, у багатьох молодих бізнесменів з’явилося бажання поділитися своїми думками щодо обговорюваних питань. Сьогодні пропонуємо роздуми підприємців із Саврані – Миколи та Лариси Закерничних.
Займатися бізнесом Микола Миколайович почав п’ять років тому. Наприкінці минулого року вони з дружиною відкрили спеціалізований меблевий магазин «Гермес». І хоча він був не першим в районі, все ж зацікавив багатьох покупців. Тут все зроблено на сучасному рівні: гарно, зручно, стильно. А от чи й торгується так? Чи відчули молоді підприємці на собі кризу?
І Микола Миколайович, і Лариса Іларіонівна майже в один голос кажуть:
– Звичайно, відчули. Ще й як відчули! На сьогоднішній день у людей немає грошей, а отже, і не купують вони нічого. Тим паче, значні меблі, побутову техніку... Ви знаєте, ми потерпаємо навіть від того, що немає гідної ціни на сільськогосподарську продукцію.
– Що ж стосується нашої влади, чесно кажучи, навіть говорити про неї не хочеться, – важко зітхаючи, промовляє Микола Миколайович, – колись за радянських часів до Верховної Ради обирали доярок, трактористів, які після сесій поверталися на свої робочі місця. Вони знали, як живе наша глибинка не з розповідей, бо самі тут жили і працювали. Вони знали всі потреби простого люду, то й закони ухвалювали актуальні і швидко. А нинішні депутати, мабуть, уявлення не мають про життя-буття наших сільчан, простих робітників. Адже у кожного з них власні підприємства, свій бізнес, який їх не просто годує, а забезпечує їм розкішне життя.
– Коли дивишся, як вони чубляться у Верховній Раді, – додає Лариса Іларіонівна, – то здається, що вони туди приходять розважатися. Стосовно того, що Віталій Макєєв вважає кризу надуманою, яка існує тільки в головах, хочу не погодитися. Той факт, що значно скоротилося металургійне виробництво, що закрилося багато промислових підприємств, що люди залишилися без роботи, а інженери стали таксистами, хіба не свідчить про реальну кризу?
– Відчули ми її і на обсягах власної торгівлі, – сказав Микола Миколайович. – Грудень місяць, як знаємо вже з досвіду, завжди був «найврожайнішим» для нас, меблевиків. А останній місяць 2008 року був далеко не таким. Та й початок нинішнього нічим нас не потішив. Рівень торгівлі дуже знизився. Хоча ціни на товар зросли всього на 7 – 10 відсотків. То ж вони в цьому плані особливої ролі не відіграли. Віталій говорить про стабільність, яка була в радянські часи. В той період ми були ще дуже молоді, але пам’ятаю, що після служби в армії працював слюсарем у автопарку і одержував 80 карбованців зарплати. Її мені на все вистачало. Тобто, хоч зарплати були малі, та й ціни їм відповідали.
– Дуже впадає в око те, що у наших можновладців немає поваги ні до перших осіб держави, ні один до одного, ні до нас, простих людей. І це дуже неприємно. Та незважаючи ні на що, ми залишаємося оптимістами і патріотами. В цьому ми солідарні з Віталієм Макєєвим, більш того, він говорить, що хоч і мав можливість, але не виїхав за кордон. Ми теж не збираємося виїжджати із свого селища. Ми його любимо. І сподіваємося, що криза все-таки закінчиться, і ми дочекаємося кращих часів і для України, і для простого люду.
