Під час візиту до Одеси міністр внутрішніх справ Юрій Луценко відповів нашому кореспонденту на низку запитань, заданих йому як політикові і керівникові депутатської групи «Народна самооборона», що підготувала понад 50 законодавчих ініціатив. Основною їх спрямованістю є боротьба з корупцією. Їх мета – розблокування системи кредитування, реформування банківської системи, стабілізація кредитного ринку, пожвавлення виробництва.
–ЮріюВіталійовичу,якВиоцінюєте«газову»ситуацію?
– Вважаю, що НАК «Нафтогаз України» і уряд вичавили максимум поступок, можливих з російського боку. Як відомо, середньорічна ціна на газ повинна скласти 228 доларів. При цьому в бюджеті на 2009 рік вона закладена на рівні 239,9 долара. Це значно нижче, ніж у наших європейських сусідів. Тому я не бачу підстав для того, щоб дорікати уряду у занадто високій ціні на газ.
Україна, нарешті, перейшла в розрахунках з Росією на цілком зрозумілу і давно діючу в Європі формулу ціни на імпортований газ і на його транзит через територію нашої країни. Сподіваюся, що тепер в україно-російських відносинах вдасться уникнути ситуацій, на зразок виниклої на початку поточного року. Адже програли від цієї війни обидві країни, що поставили під сумнів свою спроможність безконфліктно працювати з партнерами. І, ще – гадаю, дорога ціна за імпортний газ змусить звернути більшу увагу на альтернативні джерела енергії, а людей навчить дбайливо ставитися до енергоресурсів.
– Але чи буде чинний договір про постачання газу до України, підписаний з Росією?
– Так, і в цьому не може бути сумнівів. Щоправда, деякі чиновники Секретаріату Президента України висловлювалися за однобічне анулювання українською стороною договору між «Газпромом» і «Нафтогазом України». Але це було до зустрічі Президента України Віктора Ющенка із президентом Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу. Цих політиків, які сумніваються в доцільності газових угод, повинна протверезити однозначна позиція з цього питання Європейського союзу. Європа нас у такому разі попросту не зрозуміє. Невже нам потрібно влізти ще і з нею в серйозний газовий конфлікт? Тим більше, що гудіння бджіл Президента не пропонує Україні нічого на заміну. Їхня поведінка дуже нагадує позицію більшовиків в часи Першої світової війни – за поразку власного уряду заради перевороту!
– Чи не буде договір коригуватися?
– Не думаю, що можуть знайтися підстави для перегляду умов, затверджених сторонами. Він визнаний також і Європейським союзом. Що ж стосується критики газової угоди «товаришами» із Секретаріату Президента України, то це данина порядкам, що панують на Банковій. Та і спостережуване перенесення засідання Ради національної безпеки і оборони України з газової теми з однієї п'ятниці на другу, а з другої на третю, свідчить, що в РНБО теж не посміють піддати обструкції україно-російську угоду.
– Яка ціна на газ, за якою Україна буде продавати його підприємствам?
– Національна комісія електроенергетики встановила граничну ціну на газ для промислових підприємств на рівні 2 тисяч 20 гривень за тисячу кубометрів, а конкретно для підприємств металургійної і хімічної промисловості – 1 тисячу 899 гривень. Коли уряд прибрав посередників, а за постачання блакитного палива взявся безпосередньо «Нафтогаз України», у його ціні відразу ж зникли всі незрозумілі надбавки. Тепер ціна складається лише із середньорічної ціни російського газу, податку на додану вартість і ціни транспортування газу безпосередньо до промислового споживача. Але, на жаль, держава сьогодні не в змозі їх дотувати. До того ж злий жарт зіграв з національною індустрією обвал гривні.
– Чи можна за такої ситуації Україні розраховувати на інвестиції?
– У проблеми залучення до України інвестицій є дві складові: наше вічне гальмо в особі чиновницької корупції і затяжна фінансово-економічна криза, що охопила більшість країн Європи. Аксіома для будь-якого кризового періоду полягає в тому, що жоден із впливових західних підприємців не зацікавиться вкладенням коштів у проекти, нехай навіть перспективні, доки не буде впевнений, що врятував свій бізнес. Тому в нинішніх умовах ми повинні в основному розраховувати на самих себе і на свого власного інвестора в особі держави. Приклад – Сполучені Штати Америки, які в тридцяті роки вийшли із кризи завдяки державним інвестиціям у великі загальнодержавні проекти. Можна і через 75 років повчитися на чужому досвіді. Упевнений, що Нацбанк припустився величезної помилки, провівши рефінансування комерційних банків без зобов'язань останніх «влити» ці гроші в реальний сектор економіки. Через ці непрофесійні дії економіка України втратила понад 20 мільярдів грн!
– Чи врятує ситуацію приватизація Одеського припортового заводу?
– У мене великі сумніви щодо доцільності його приватизації зараз. У цей кризовий час на світових фондових біржах акції хімічних підприємств впали на 50 відсотків, а на деяких і на 75 – 80! Якщо завод приватизувати, у таких умовах сума виторгу від цієї акції буде набагато менша від тих втрат, яких може при цьому зазнати держава. Не виключаю, що згодом питання щодо приватизації Одеського припортового знову стане актуальним. Адже кризи не вічні, але сьогодні час не продавати, а концентрувати ресурси держави!
