У країні чергова політична сенсація. Відсвяткувавши нашвидкуруч чергову невдалу спробу опозиції відправити у відставку очолюваний нею уряд, Юлія Тимошенко полетіла до Мюнхена на міжнародну конференцію з питань безпеки, де зробила серію досить цікавих заяв, що викликали шок у її політопонентів.
Напередодні вояжу до столиці Баварії офіціозні ЗМІ підкреслювали: Тимошенко одержала від Президента Ющенка найдокладніші директиви. Отже, ніякої «самодіяльності» бути не може; за всю складну гаму зовнішньополітичних відносин перед народом, як відомо, відповідає особисто Віктор Андрійович.
Дані йому Конституцією повноваження незабаром були, м'яко кажучи, «обскубані». Юлія Володимирівна, зокрема, привселюдно заперечила твердження Глави нації про неконструктивну позицію Російської Федерації стосовно сусідів-слов'ян.
– Швидше за все, настав час зрозуміти позицію України як позицію держави, що вважає основним пріоритетом власний суверенітет, незалежність, захист національних інтересів – і це справа життя багатьох поколінь в Україні. Ми й надалі провадитимемо й обстоюватимемо таку політику. Але в той же час я переконана, що нам необхідно між Україною й Росією знайти конструктивні взаємоприйняті варіанти співпраці. Україна й Росія не мають своєї історії жорстких конфліктів, і тому знайти лінію примирення зараз дуже важливо. І я, як Прем'єр-міністр своєї країни, буду цьому сприяти. Я не хочу більше стресів для Європейського союзу, для будь-яких інших країн через те, що між Україною й Росією не врегульовані відносини… Я гадаю, що європейська система оборонної безпеки відкриває для цього додаткові шанси, і не лише для наших країн. Гадаю, це буде стосуватися й інших держав, пострадянських, які побачать у цьому шанс не залишитися самотніми в цьому жорстокому світі.
Останній пасаж, явно в дусі «ющенківських директив», мої іноземні колеги витлумачили як непряму підтримку Грузії й натяк на неминучий вступ України до НАТО.
Відтак визнання Юлією Володимирівною факту звертання до Росії за фінансовою допомогою не могло не спантеличити. Надто вже воно дисгармоніювало із загальним тоном заяв, що час від часу лунають із Секретаріату Президента.
Нагадаю: пропозиція про надання Україні багатомільярдного кредиту нещодавно озвучувалося посадовими особами «Газпрому». Причому із завидною регулярністю. Мовляв, $450 за тисячу кубічних метрів природного газу для вас – це багато? Не питання! Ми вам позичимо кілька мільярдів; потім, дасть Бог, повернете.
Націонал-патріоти вважають такий варіант розрахунків не просто крамолою й відвертим знущанням. Одержання кредиту від «потенційного супротивника» з неминучим втраплянням у «фінансову кабалу» до Росії розцінювалося в Західній Україні однозначно – як зрада національних інтересів. Цю частину соціуму анітрошки не хвилювало навіть те, що Росія наприкінці минулого року висловила готовність кредитувати... МВФ – «ідейно близьку» Україні організацію – щонайменше на мільярд доларів. Мовляв, нехай РФ буде для Фонду донором скільки завгодно, – нам від Росії ніц не треба!..
Схожу позицію поділяв і Глава держави. Намагання керівників ВАТ «Газпром» (читай – Російської Федерації – авт.) будь-що нав’язати нам кредит Віктор Ющенко пояснював бажанням якомога скоріше встановити повний контроль над ГТС.
– Приватизація української газотранспортної системи є однією зі стратегічних цілей Росії, – зауважив Віктор Андрійович. – Підтвердження цьому – «рясні пропозиції» Україні взяти кредит чи субсидію на придбання газу. Я хочу нагадати, що півтора року тому Білорусі таку субсидію вже відкрили, а сьогодні 50 відсотків газотранспортної системи Білорусі вже не належить народу.
Останнім часом, однак, над Києвом повіяли інші «повітряні маси».
Одержавши від МВФ перший транш 16-мільярдного кредиту, Україна дала не один привід засумніватися у своїй спроможності як незалежної держави. Глава Наглядової ради Національного банку України Петро Порошенко (якого при всім бажанні не назвеш шанувальником Юлії Тимошенко) наприкінці минулого тижня визнав:
– Меморандум, що передбачає надання Україні кредиту МВФ, може бути переглянуто, бо він не «священна корова».
У перекладі на загальнодоступну мову це означало: обіцяних Фондом грошей у повному обсязі Україна може й не отримати. Бо ж без погодження з Радою директорів МВФ порушила обіцянку щодо прийняття бездефіцитного бюджету.
Вочевидь, аналогічні, не найоптимістичніші прогнози видали Тимошенко і в її найближчому оточенні. Тож мимоволі довелося повернутися до «морально застарілої» січневої пропозиції про кредитування Росією «непередбачених газових видатків» України.
Тимошенко, щоправда, у тім же Мюнхені спробувала роз'яснити: листи із пропозиціями сприяти укладанню угод про надання Україні кредиту були від її імені скеровані не лише до Росії, а й до Японії, Китаю, США, Євросоюзу… І відповіді з обіцянкою «взяти до уваги становище», «за» – Тимошенко, отримані не тільки від одного Володимира Путіна.
«Злостиві недруги» із Секретаріату Президента тим часом узялися розпускати усілякі плітки про урядову делегацію, що нібито вже відбула до Москви з «секретною місією».
За словами Юлії Тимошенко, жодних додаткових вимог з боку Росії щодо 5-мільярдного кредиту в природі не існує.
– Це інсинуації. Це речі, які не спрямовані на економічну й політичну стабільність, а спрямовані на деструктив, – прокоментувала Прем'єр оприлюднену «проющенківськими» ЗМІ «дезінформацію».
Плановий дефіцит Державного бюджету, здається, за рахунок росіян цьогоріч ми якось покриємо. Хоча і не без ризику втратити «МВФівські» грошенята.
