Минув місяць від дня, коли НАК «Нафтогаз України» перекрив подачу природного газу на Одеський припортовий завод. Виробничий цикл було зупинено і випуск продукції було припинено. Це був перший простій за 30 років існування заводу. Керівництво області віднесло цю подію до розряду надзвичайної!

Робочий процес відновився тільки через три тижні, коли було врегульовано міждержавний газовий конфлікт.

Після такого тривалого простою процедура введення у режим відповідно до технологічного регламенту склала майже три доби.

За інформацією, отриманою у дирекції підприємства, сьогодні завод працює частково. Тобто, у дії лише один агрегат з виробництва аміаку і два агрегати з виробництва карбаміду. І це означає, що зараз аміак не виробляється як самостійний товар, призначений для продажу, а може видаватися тільки як сировина, потрібна для подальшого одержання карбаміду. Звідси і скорочені обсяги його випуску.

Така схема введена не тому, що не вистачає газу. Причина – ринкова: карбамід сьогодні можна продати споживачам. Аміак же – ні, тому що світові ціни, що встановилися на нього, нижчі за його собівартість. І продаж його свідомо нерентабельний. Звідси і резон згорнути його виробництво до кращих днів. Попит на карбамід зберігається. Він, мабуть, буде завжди, тому що вирощувати величезні врожаї, яких потребує людство, неможливо без такого добрива.

Ще одним чинником, що спричиняє скорочення виробництва, безумовно, є ціна на газ, яка, у свою чергу, безпосередньо впливає на вартість продукції, що випускається. Якщо розглядати заводські печі винятково як інженерні споруди, то характеристики їхніх потужностей дозволяють забезпечити будь-який з існуючих технологічних режимів. Але з точки зору економіки доводиться враховувати вартість сировинних ресурсів – тобто газу. Не забуваючи при цьому про витрати на електроенергію та інші платежі.

За даними ОПЗ, у виробництві аміаку частка вартості газу становить понад 70%. У виробництві карбаміду відсотків на 15 менше. Звичайно, цікаво знати, скільки ж тепер коштує газ для промислових підприємств України?

Після всіх чвар і довго приховуваних про це даних оголошено, що ціна 1000 кубометрів заповітного блакитного палива становить для них 2425 гривень. На це є відповідна постанова уряду. Співвіднести з доларами цю суму неможливо, оскільки у країні є кілька курсів, які при цьому постійно змінюються. Але безумовний факт, що продукт від цього дорожчає, а його збут так і залишається обмеженим, що не дозволяє розгорнутися підприємству на повну силу. А отже, і вийти на високий рівень рентабельності.

Завод працює з мінімальним прибутком. До вищезгаданих, звичайно ж, доводиться додавати глобальну причину зниження замовлень по всьому світу через кризу. Але це все одно краще, ніж простій, при якому питання прибутковості повністю знімаються з порядку денного.

Завдяки роботі, ОПЗ виконує всі свої фінансові зобов'язання перед бюджетами, перед партнерами, які здійснюють підрядні договори з ремонту обладнання та реконструкції. Нарешті – перед трудовим колективом. Люди одержують належну їм зарплату, і у повітрі не витає занепокоєння про скорочення персоналу.

Засмучує дирекцію невиконання січневих контрактів щодо поставок свого продукту закордонним компаніям. Їхні судна стояли на рейді без можливості бути завантаженими, і судновласники зазнавали відчутних збитків. Внаслідок примусового відключення в ОПЗ постраждала репутація надійного партнера. А іміджеві втрати, як правило, поєднані і з грошовими.

Як далі розвиватиметься ситуація – невідомо. Українські політики дають невірні або відверто надумані прогнози, і орієнтуватися на їхню думку не можна. Найсумніше, що обставини не дозволяють сподіватися і на останню, найвірнішу, інстанцію: на себе!