Нікого не залишило байдужим відеозвернення першого Президента України Леоніда Кравчука, у якому він закликав Віктора Ющенка достроково піти у відставку. До нашої редакції далі надходять численні дзвінки, листи, у яких люди висловлюють своє ставлення до сказаного екс-Президентом і ситуації, що склалася в країні.

Час припинити цю театралізовану виставу

– Цілком підтримую виступ першого Президента України Леоніда Кравчука, якого ми знаємо як тонкого політика, досить обережного в оцінках і судженнях. Нарешті-то така авторитетна людина і політик висловила бачення багатьох простих людей. Цілком згодна, що у даній ситуації нинішньому Президентові Віктору Ющенку слід скласти свої повноваження.

Звичайно, будь-яка реально мисляча людина, розуміючи, що не справляється зі штурвалом керівництва у державі, пішла б у відставку, як це відбувається в усіх цивілізованих країнах. І це було б розцінено як гідний і чесний крок щодо мільйонів українців. Але нинішній Президент України Віктор Ющенко, судячи з його реакції на виступ Леоніда Кравчука, не має наміру чинити по совісті, прикриваючись почуттям обов’язку і відповідальністю за народ, нас, простих українців.

Всі чудово знають, що рейтинг довіри нинішньому Президентові мізерний. І на Майдан у разі провалу на виборах вже ніхто не піде. Сьогодні обдурити українців навряд чи вдасться. Всі ми добряче насьорбалися політичних обіцянок, замість яких уряд все дужче закручує гайки щодня .

У мене двоє дітей, яким я намагаюся допомагати. Але мій бізнес, налагоджений спочатку, сьогодні починає тріщати по швах. І я не знаю, як зможу допомогти виплачувати серйозний кредит моєму синові, забезпечити навчання дочки? Адже держава не допомагає мені абсолютно нічим! Навпаки, створюються все складніші умови. І замість того, щоб сподіватися на краще життя, ми починаємо думати про елементарне виживання.

Те, що діється сьогодні в країні, не піддається розумному поясненню. Ці скандали, чвари, які ми щодня бачимо по телебаченню, відкрите ігнорування Президентом Прем'єр-міністра і навпаки, виходить за рамки етики перших осіб держави, втім, як і нормальних людських відносин. Нам давно хочеться змін на краще, щоб не було соромно за такого Президента і уряд. Настав час припинити цю театралізовану виставу, що добряче набридла всім людям, які втратили віру і надію на Президента, як і на багатьох інших нинішніх політиків.

Президент не може керувати країною. Люди загнані в тупик, вони стають не спроможними прогодувати свої родини. Серед моїх друзів і знайомих вже є такі, хто втратив роботу і можливість заробітку. Що ж далі? Знову за великі гроші установлюватимемо пам'ятники жертвам Голодомору, коли серед моїх друзів, інтелігентних і добрих людей, сьогодні є голодуючі через відсутність коштів. Невже Президент не розуміє, що йому потрібно поступитися своєму народу, який більше не може мовчки терпіти!

Наталя ЯРМОЛЕНКО,Підприємець

Можна і потрібно говорити правду

Не згоден з першим Президентом незалежної України Леонідом Кравчуком. Ви забули, що саме Ви стояли біля джерел розвалу усього того, що вже розвалилося в нашій державі? При Вас, саме при Вас, ми пережили гіперінфляцію, а «кравчучки» забули? Ви, напевно, забули, коли прилюдно сказали, що якби я знав, до чого дійде Україна, я б не поставив свій підпис під документом про розвал Союзу і відрубав би собі руку. А зараз, вибачте, скажу по-одеськи, женете тюльку на Президента Ющенка, при якому є свобода слова, і в газетах, і по радіо, і по телебаченню журналісти, прості люди говорять відкрито, відверто про наше тяжке життя. Дайте Віктору Андрійовичу допрацювати належний термін. А історія згодом оцінить і Вас, і другого Президента, Леоніда Кучму, який уперто мовчить, і демократа Віктора Ющенка.

Олексій Доценко,м. Одеса(дзвінок до редакції)

Стомилися ми від Вас...

Слухала я цими днями виступ колишнього Президента, а вірніше – першого Президента незалежної України пана Кравчука. Скажу відразу: позитивних емоцій він у мені не сколихнув. Знаєте, коли тебе постійно принижують і увесь час закликають «міцніше затягти пасок» – не до почуттів, народжуваних радісним очікуванням кращих часів.

Виходить так, що в нашій країні в розвалі її економіки ніхто конкретно не винен. Усі звинувачують один одного. От і нинішній Президент пан Ющенко роздає «стусани» праворуч і ліворуч, мабуть, вважаючи себе святим. Але ж сам мало що зробив для того, щоб «його» народ жив гідно. Так, як він...

Іноді слухаю його висловлювання і не розумію, з ким сьогодні Віктор Андрійович. З Америкою? З тими, кому дарує свою всесвітню любов – шухевичами, бандерівцями, петлюрівцями? Але в будь-якому разі – не з нами, простими, чесними людьми. Краще б нині спрямувати Президентові свою енергію на те, щоб вивести країну з дуже глибокої кризи. Тим більше, що зубожіла вона саме при його правлінні. Скільки людей вже викинуто за ворота підприємств, скільки скорочено. Як жити їм далі, дітей ростити? Ті ж проблеми – і в моїй родині. Серйозно занедужав чоловік, і кожна копійка йде на лікування. А чи знає Віктор Андрійович наростаюче почуття розпачу, коли немає за що купити медикаменти? Адже ціни на всі ліки злетіли так, що стають більшості населення просто недоступними. Багато хто, та, мабуть, переважна більшість із нас, живуть у страху за завтрашній день. Постійно непокоїшся про дітей. Молоді зараз особливо важко. І справа не лише у світовій кризі. По-моєму, Україну «трясе» з того самого дня, як посів Ющенко пост Президента. І марно сподівається Ющенко, що знову на його підтримку вийдуть масою «помаранчеві». Їхні ряди дуже поріділи після того, як солодкі обіцянки їхніх лідерів так і залишилися порожніми словами. І якщо хто і вийде, то щоб висловити протест проти того жаху, у який нас загнав своїм невмінням керувати країною Ющенко.

Скільки вже разів до Віктора Андрійовича зверталися і прості люди, і партійні керівники із проханням піти у відставку за власним бажанням з цієї високої посади. От і я прошу: ради Христа, йдіть геть, Вікторе Андрійовичу, звільніть нас від свого «ярма». Дайте дихати спокійно. Стомилися ми від Вас.

Ольга ГАЙДАРЖИ, безробітна за скороченням, м. Арциз

ТРЕБА ВМІТИ ВЧАСНО ПІТИ у відставку

Виступ першого Президента України Леоніда Кравчука по телебаченню 24 лютого викликав чимало дебатів. Не залишило його звернення байдужим і мене. Бо ситуація, що склалася в Україні, схожа на геноцид. Мені всього тридцять п’ять років. Маю дружину і доньку. У обох вища освіта. Працювали в одній будівельній фірмі. Тепер обсяги виробництва зведені до мінімуму. І ми залишилися обоє безробітними. Але на облік нас не беруть, тому що ми прописані в селі, а там є дві сотки городу. Тобто ми – землевласники і не маємо права набути статусу безробітних. Хіба це не абсурд ? Найстрашніше те, що два роки тому ми взяли кредит на придбання квартири. Документи ще нам не видали, бо ця ж квартира перебуває під заставою банку до того періоду, поки ми не виплатимо половину кредиту.

Тепер нам щомісячно необхідно платити по 500 долар