Штурм «Нафтогазу» – усього лише репетиція?
Цей робочий тиждень депутати Верховної Ради проведуть поза сесійною залою. Як очікується, частина з них за дорученням керівництва фракцій виїде в регіони, де спробує аргументувати свою реакцію на останні бурхливі події в улюбленій державі. Насамперед – на продемонстровану Віктором Ющенком, у випадку з митницею і НАК «Нафтогаз України», готовність вдатися до силового варіанту розв’язання суто економічної проблеми.
Глава Секретаріату Президента України Віктор Балога цими днями озвучив добряче призабуті плани провести позачергові вибори до ВР. Мовляв, більшості в Раді як не було, так і дотепер немає, – тому, з метою уникнення нових загроз безпеці держави, парламент потрібно чергового разу переформатувати. Про те, що Україна переживає гостру економічну кризу, і що грошей простим людям не вистачає на більш насущні речі, Віктор Іванович чомусь не згадав.
Кореспондент «ОВ» у зв’язку із загостренням внутрішньополітичної ситуації поцікавився думкою декількох відомих вітчизняних політиків і політологів: на кому лежить провина за недавній болісний удар по престижу Батьківщини, і якими наслідками загрожує усім нам новий виток політичного і економічного протистояння на найвищому рівні?
Микола Жулинський, академік Національної академії наук, екс-віце-прем’єр-міністр України, до листопада 2008 року – радник Президента України Віктора Ющенка:
– Відповідальність за останні події, пов’язані з україно-російськими контрактами на постачання природного газу, на мій погляд, повинна нести політична сила, яку очолює Прем’єр-міністр. Повинен зауважити: це далеко не перший випадок небажання Юлії Тимошенко знаходити компромісне рішення в питанні державної важливості. Згадаємо 2007 рік, коли на пропозицію Президента країни підписати «Універсал національної єдності» Юлія Володимирівна відповіла рішучим «ні». У той час, як головний опонент її та Ющенка, Віктор Янукович, погодився з положеннями «Універсала» без якихось застережень і приміток. Якби Тимошенко тоді взяла приклад з Януковича, жодних «масок-шоу» і в загадках не було б...
Та ж непослідовність лідера цієї політичної сили проявилася незабаром після останньої наради у Глави держави, на якій, щоправда, замість Януковича опозицію репрезентував Микола Азаров. Сторони погодилися з тезою Віктора Андрійовича про те, що перед лицем глобальної економічної кризи, у якій Україна зазнає не найвідчутніших фінансових втрат у порівнянні із сусідніми країнами, провадити неприкриту агітаційну кампанію із прицілом на січневі президентські вибори – неприпустимо.
Пройшло усього лише кілька днів – і одна із найбільш впливових політичних сил знову взялася за старе...
Валерій Пустовойтенко, екс-прем’єр-міністр України:
– Після відомих вам подій за участю спецназу СБУ я ще більше зміцнився в правоті екс-президента країни Леоніда Кравчука, який закликав Ющенка добровільно скласти із себе президентські повноваження. Такий крок пішов би на користь як державі Україна, так і усьому українському народу.
Те, що Ющенко і Тимошенко не здатні помиритися, очевидно. Але країна від їхнього конфлікту не повинна страждати!
У нинішній ситуації я бачу два шляхи розвитку подій. Перший: Тимошенко і Янукович забувають про колишні взаємні образи, сідають за стіл переговорів і на 80 відсотків оновлюють склад уряду. Так, у багатьох є сумніви в тому, що ці політики здатні піднятися на більш високий етичний рівень. Але лише вони на сьогодні, маючи найвпливовіші фракції у Верховній Раді, можуть випрацювати оптимальний шлях виходу із кризи.
– А якщо Прем’єр і лідер опозиції не домовляться?
– Тоді треба провадити дострокові президентські вибори. Причому не пізніше липня 2009 року. Після чого повинні бути організовані і дострокові вибори до парламенту.
Поясню, чим продиктований такий «поспіх». За нині чинним законодавством, 1-й тур виборів Глави держави повинен пройти 17 січня 2010 року. На ньому жоден із претендентів напевно не здобуде рішучої переваги. Отже, потрібен буде 2-й тур у лютому. Інаугурація нового Президента відбудеться десь наприкінці лютого. І от прийде ця людина приймати присягу до ВР, гляне у залу, – а там скрізь його недруги і «зрадники»...
Тому, повторюся, після президентських виборів необхідно без зволікання провести і парламентські. Без більшості в Раді новий Глава держави буде безпомічно борсатися, марне намагаючись «проштовхнути» свої ініціативи; а тим часом Україна буде ще рік перебувати в стані безпорадності. Криза у сусідів на той час закінчиться, – а ми її «продовжимо» самі собі, як мінімум, ще на один рік.
– Як Ви оцінюєте скандал навколо глави МЗС?
– У роки мого прем’єрства таке було б неможливо. Тим більше стосовно до нашого найважливішого економічного партнера, до Росії. І Геннадій Удовенко, і Анатолій Зленко, які очолювали МЗС, не могли дозволити собі таких необміркованих вчинків і заяв. Хоча і Володимир Станіславович Огризко – теж дуже досвідчений дипломат.
Зверніть увагу: адже Ющенка в Москві нині ніхто не чекає! Здається, із усіх лідерів сусідніх країн подібний статус «нев’їзного» має лише Михайло Саакашвілі.
– Можливо, там чекають Віктора Януковича?
– Можливо. Але для цього Віктору Федоровичу зараз необхідно працювати набагато активніше, сміливі
