Минулої осені «ОВ» опублікували статтю про розграбування виробничої дільниці щодо відтворення аборигенних водних живих ресурсів у селі Біленькому. При попередньому керівництві з його території було вивезено близько 100 тонн металоконструкцій, устаткування кормоцеху, повністю зрізано лінії електропередач. У результаті методичного знищення рибдільниці на підприємстві утворилася трирічна заборгованість щодо зарплати і Пенсійного фонду, яка досягла, з урахуванням пені, майже безнадійних для виправлення справи розмірів.

Висока практична і наукова цінність рибдільниці, розташованої на березі Аккембетської затоки Шаболатського лиману, сумніву не підлягає. У цьому розумінні Шаболат є найбільш вигідним винятком серед інших водних дзеркал області. Через прориви Будацької коси до лиману заходить три з п'яти видів кефалей, що живуть у Чорному морі, вони становлять основу промислу: лобань, сінгіль і гостроніс.

У жовтні минулого року новим начальником держпідприємства «Регіональний дослідницький експериментальний комплекс» було призначено Степана Михайловича Дмитрієва. Завдяки його організаторським здібностям вдалося об'єднати фахівців, спонукуваних ідеєю відродження рибдільниці до рівня минулої слави. Згуртований спільною ідеєю колектив був упевнений, що підприємство має реальні шанси для галузевого відродження.

– Починати було б простіше, – журиться Степан Дмитрієв, – якби удар не влучив у саме серце підприємства!

«Серцем» новий керівник називає розграбовані зимовали – спеціальні закриті споруди розміром 110 на 22 метри, де в період зимових холодів традиційно ховалися цінні породи риб.

Розповідає потомствений рибалка Анатолій Петрович Шевченко із села Біленького, який протягом 20 років активно рибалив на Шаболаті:

– До кожного з п'яти наявних зимовалів щорічно пізньої осені заходило не менше двох мільйонів мальків кефалі. Траплялися зими, коли риба з невідомих причин прагнула піти у відкрите море. Щоб кефаль не гинула від переохолодження, її відловлювали. Тепер придатних для збереження рибної молоді зимовалів залишилося лише два. Інші цілком розграбовані. Для їхнього відновлення при нинішніх цінах буде потрібно не менше 1 мільйона 200 тисяч гривень.

За старих часів продуктивність Шаболата досягала за рік 200 тонн і більше. Добували кефаль, лобаня, сінгіля, глоссу, бичка. Зараз розміри вилову знизилися у десятки (!) разів. Раніше відкриття і закриття каналів (проривів у Будацькій косі) курирувалося єдиним підприємством, до складу якого входила і рибдільниця. Нині ці процеси регулює переважно природа, а вилов риби регламентується приписами держрибінспекції.

Спішно готуючись до зими, робоча ініціативна група рибдільниці робила все можливе, щоб розчистити замулені канали, а із дна збережених зимовалів дістати донну грязь, що заважає рибам дихати. Адже в кожному залишалося до тисячі тонн намулу, що виробляє смертельний для риб сірководень. Колектив сподівався відродити життєдіяльність рибдільниці, запустивши її «серце». Серед тих, хто трудився з ентузіазмом, не шкодуючи сил і часу – молодий іхтіолог Юрій Олександрович Білоус. Його знання і консультації допомогли багато в чому.

До середини березня близько півтора мільйона збережених маленьких кефальок спішно випустили в лиманські води. Зволікання загрожувало б масовою загибеллю риби: з першими весняними променями їй потрібен був корм.

– Є в рибалок популярний жарт: щоб у лимані з'явилася риба, потрібно перестати її охороняти, – гірко жартують працівники рибдільниці. – Справжній рибалка ніколи не візьме зайвого, та й малька пожаліє. От би років на три всім держорганам спрямувати найжорстокіший контроль у потрібний бік, а самовідтворення зробить свою справу і заповнить природний баланс рибних запасів.

– Не скажи, – перебиває промовця другий. – Із приходом Шведенка багато речей стали робити правильно. Він у рибній галузі не новачок, та й родом з наших місць.

Нині робота рибдільниці помітно активізувалася. А в останній декаді березня в Дністровському територіальному відділі Головного управління щодо охорони і відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства в Одеській області відбулася нарада за участю представників Держрибгоспу і Одеського інституту «ЮГНЕРО», де було розглянуто і питання про зариблення Шаболатського лиману камбалою-калканом. Ця подія підсилила робочий ритм, узятий на рибдільниці восени.

Стабілізувати

ситуацію в галузі

Загальна негативна картина зариблення продуктивних водойм раніше обговорювалася на робочій нараді Держкомрибгоспу, проведеній в лютому на базі Білгород-Дністровського рибопромислового технікуму. У масштабному форумі під головуванням керівника Держкомрибгоспу Миколи Миколайовича Шведенка взяли участь представники територіальних іхтіологічних служб Головного держуправління охорони, використання, відтворення і регулювання рибальства, рибодобувних підприємств,