Історія озера Сасик має досить тривалу і сумну історію. За своїм походженням ця водойма відноситься до чорноморських лиманів і раніше мала безперервний водообмін з морем. Наприкінці 70-х років лиман став частиною масштабного проекту зі спорудження каналу Дунай – Дністер – Дніпро і був відділений від моря 14-кілометровою дамбою. Згідно з проектом, опріснення Сасика і створення на його базі Дунай-Дністровської зрошувальної системи (ДДЗС) повинно було розв’язати проблему врожайності на посушливих землях Татарбунарського і Саратського районів. Однак добрі наміри радянських раціоналізаторів перетворили цей водоносний об'єкт у зону екологічної біди.
Члени науково-технічної ради, запрошені представники органів виконавчої влади, місцевого самоврядування регіону, екологічних установ і громадських організацій заслухали доповідь директора Інституту проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України Бориса Буркинськогопро результати науково-дослідної роботи, виконані цією науковою установою за дорученням обласної ради і облдержадміністрації в рамках договору з Татарбунарською райдержадміністрацією. Як відзначалося в доповіді, перетворення морського лиману Сасик на водосховище стало причиною винятково негативної екологічної трансформації, виникнення гострих соціальних проблем і конфліктів. Передбачувана врожайність полів і відповідний економічний ефект так і не були досягнуті через погану якість поливної води і деградації (осолонцювання) зрошуваних земель. Зазнало збитків і рибне господарство. В умовах обмеженого водообміну скоротилася кількість біологічних видів, насамперед цінних порід риби. Одночасно підвищився рівень токсичних речовин, зросла маса біогенних речовин і синьо-зелених водоростей.
– Після опріснення Сасика припинив роботу дитячий протитуберкульозний санаторій у с. Борисівці, у якому лікувалося понад тисячу дітей на рік. Це відповідно спричинило скорочення робочих місць. Внаслідок підняття рівня ґрунтових вод Сасика і масштабного зрошення якість питної води в регіоні стрімко погіршилася. Відбулося підтоплення м.Татарбунари, сіл Зарічного і Трапівки,– доповнила картину голова Татарбунарської районної ради Наталя Кожухаренко.
– Питання поновлення екосистеми водосховища багато років є проблемою державного рівня, але вона десятиріччями не розв’язується. Я розумію, що на це потрібні великі гроші, але і сидіти склавши руки теж не можна. Затягування цього процесу призведе лише до поглиблення конфліктної ситуації в районі.
Борис Буркинський охарактеризував кілька сценаріїв подальшого використання Сасика. Зокрема, говорилося і про можливості збереження його як прісноводного водоймища для поливу і рибовикористання із проведенням «реконструкції» – розчищення річок басейну озера, зниження рівня солоності та інших заходів. На це знадобляться значні капітальні і поточні витрати, однак принципово розв’язати всі проблеми за допомогою цих заходів не можна.
Головний висновок робочої дослідницької групи полягає в тому, що для поліпшення екологічного стану Сасика і підвищення соціально-економічних шансів цього регіону необхідно відновити генетичний зв'язок озера із Чорним морем шляхом роздамбування. Це дасть можливість забезпечити достатній водообмін і подальшу реабілітацію всієї екосистеми. Використання ж Сасика в природному – морському – варіанті відкриває кілька можливих альтернативних напрямів, зокрема: як природоохоронний об'єкт у складі Дунайського біосферного заповідника (надалі цей тип може бути доповнений рекреаційним, рибогосподарським, або транспортним використанням), будівництво марин для яхтингового спорту, або ж – спорудження нового морського порту.
Голова постійної комісії облради з питань екології, природокористування, надзвичайних ситуацій і ліквідації їхніх наслідків Сергій Степаненкона основі даних висновків погодився з тим, що радикальним шляхом розв’язання екологічних проблем регіону стане повернення Сасику статусу морського лиману. При цьому у своєму виступі він звернув увагу на низку знову ж екологічних небезпек, які можуть виникнути при реалізації цього проекту. Наприклад, у морському варіанті Сасика неминучі згінно-нагінні явища, амплітуда яких може досягати 2 метрів, тобто глибини практично всієї акваторії. Тому без будівництва спеціальних гідротехнічних споруд на сполучному морському каналі не може бути й мови.
Необхідно враховувати також економічну складову і соціальні аспекти роздамбування озера. Сергій Миколайович назвав фінансові оцінки деяких заходів. Наприклад, розробка проекту і виконання робіт зщодо будівництва сполучного морського каналу з відповідними гідротехнічними спорудами, обійдеться близько 50 – 60 млн грн за цінами 2008 року. Поки що не оцінювалися щорічні витрати на підтримку сполучного каналу в робочому стані і витрати на реконструкцію і щорічне утримання каналу Дунай – Сасик. Про нього теж не можна забувати, оскільки він є джерелом водопостачання с. Приморського, і у разі запирання його з боку Сасика, може дуже швидко втратити свої властивості. Компенсація витрат рибогосподарствам на зариблення, проведене у 2008 році, складе близько 1, 6 млн грн, а розміри компенсації втрат рибопродукції при зміні статусу озера, відповідно до діючого природоохоронного законодавства можуть досягти близько 100 млн грн.
– Населенню прилеглих до Сасика районів потрібно чесно і відкрито сказати про ці проблеми і небезпеки. І повинно бути насамперед їхнє спільне рішення, що приймається з врахуванням усього вищесказаного. На мій погляд, терміново необхідна розробка комплексної програми стійкого природокористування цього району, і не лише його, а і всієї прибережної частини Одеської області. Тому що точкові рішення або їхня відсутність призведуть до хаосу, непродуманості і, в остаточному підсумку, до погіршення ситуації в унікальних за своїм природним потенціалом районах,– підкреслив Сергій Степаненко.
У цій думці його підтримав і начальник Одеського обласного виробничого управління водного господарстваМихайло Моісеєнко,який вважає, що при розгляді питання щодо поновлення Сасика повинні бути, насамперед, визначені шляхи подачі питної води населенню, а також передбачена подальша меліорація земель шляхом подачі дунайської води за рахунок реконструкції внутрішньогосподарських мереж Дунай-Дністровської зрошувальної системи. Втім, за твердженням першого заступника начальника Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністраціїІвана Панчишина,сільськогосподарські землі даного регіону можуть і далі використовуватися в богарному режимі, а озеро краще використати із суто природоохоронною метою.
І все ж таки скільки буде коштувати роздамбування Сасика, і де взяти на це гроші? За інформацією заступника голови Одеської облдержадміністрації Петра Хлицова,вартість цих робіт складе не менше 100 млн грн. А це вже програма не обласного значення. Тому регіональній владі доведеться виходити з даним питанням на загальнодержавний рівень. Директор Дунайського біосферного заповідника НАН України Олександр Волошкевичяк один з варіантів фінансування запропонував залучити допомогу європейських природоохоронних фондів. За словами Олександра Миколайовича, деякі фонди вже готові надати таку допомогу, але вони чекають політичного рішення про те, що ми будемо цим займатися.
– Таке політичне рішення є. Єдине, нам потрібно реально розуміти, за рахунок яких коштів і як ми будемо його реалізовувати. Гадаю, можливостей обласного бюджету вистачить на те, щоб підготувати всю необхідну науково-технічну документацію: проект, техніко-економічне обґрунтування, експертизу тощо. Далі із цими документами ми спільно повинні йти до Кабінету Міністрів і вимагати, просити, доводити необхідність виділення коштів окремим рядком у Державному бюджеті. Але ці кошти, гадаю, будуть заплановані лише на наступний рік. Після того, як лиман буде роздамбовано і екологічна ситуація покращиться, можна буде думати про подальше використання Сасика. За цей час, можливо, зміниться економічна ситуація і з'являться інвестори для спорудження порту чи інших напрямів, про які сьогодні говорилося,– відзначив на завершення засідання голова обласної ради Микола Скорик.
А його заступник Георгій Арабаджидодав:
– Багато хто пам'ятає, що ще 20 років тому ми почали обговорювати цю тему. Звучали ті ж аргументи. Але тоді одні були «за», другі «проти» роздамбування. За цей час, нарешті, усі дійшли до консенсусу, що це треба робити. Тепер потрібно припинити дебати і переходити до практичного боку цього питання.
За результатами засідання члени науково-технічної ради вирішили рекомендувати обласній державній адміністрації підготувати пропозиції щодо розробки і фінансування проекту з поновлення екосистеми морського лиману Сасик і реабілітації прилеглих до нього територій, а також підтримали пропозицію Сергія Степаненка щодо розробки комплексної програми стійкого природокористування прибережної частини Одеської області.
