При територіальному управлінні Держміськпромнагляду по Одеській області створено мобільну рейдову групу з перевірки та виявлення фактів незаконного використання газобалонного обладнання на об’єктах торгівлі та громадського харчування.
Короткий інструктаж начальника інспекції теруправління Олександра Голубєва, і через декілька хвилин ми вже пробиваємося скрізь ранкові транспортні «пробки» до першої торговельної точки, де достеменно відомо, що в ній експлуатується обладнання, яке працює на балонному пропан-бутані. Ми – це головні держінспектори Тетяна Скрипниченко, Валентин Медюк, держінспектор Олена Пінті, ну й інформаційна підтримка в особі кореспондента та оператора ДРК «Глас» Нуард Погосян та Єгора Коваля. Я в цій компанії, як представник прес-служби теруправління, – у силу посадових обов’язків.
Біля першої ж крамниці, наміченої до перевірки, на нас чекає розчарування. На вікнах – дверях грати опущені, лише яскравим прямокутником виділяється вивіска «Шаурма». Навкоси через дорогу стоїть кіоск, де торгують хот-догами. Він теж закритий, незважаючи на те, що вже пів на одинадцяту.
Мовчки приглядаємося з інспекторами і, не змовляючись, проголошуємо ледве чи не хором одну й ту ж фразу: «Невже витік інформації?..» Якщо так, то рейд зірвано, адже швидше за все пішов принцип «доміно». Зачепив один «камінь» – попадала решта. З вуст до вуст пішла гуляти по місту чутка про перевірку.
На щастя, ми помилилися.
Трохи відійду від хронології і далі розповім про рейд, на мій погляд, із головної події дня – перевірки крамнички «Шаурма», яка належить ПП «Мамедов». Його директор Мушлі Мамедов особливої радості від гостей не проявляє, але й не чинить опору перевірці обладнання. Він мовчки показує єдиний документ, отриманий приватним підприємством – дозвіл на торгівлю. І усе. Проекту на встановлення газобалонного устаткування немає. Договору на постачання заправлених місткостей бракує. Навченої обслуги для такої роботи немає. Вердикт головного інспектора теруправління Держміськпромнагляду Валентина Медюка: експлуатацію устаткування заборонити, металевий ящик, де зберігаються балони з газом, опломбувати.
Щоб дістатися до закритого на висячий замок чорного рундука, доводиться подолати метрів п'ятдесят по тротуару вулиці, потім стільки ж уздовж огорожі всередині шкільного подвір’я.
Чому шкільного? Та тому, що ця торговельна точка, мабуть, не вміщувалася за задумом будівельників повністю на тротуарі, от її й "урізали" задньою стіною до двірської території загальноосвітньої школи № 118.
Дзвінок кличе на перерву, дітлахи вибігають із класних кімнат на вулицю. Їх привітно зустрічають ласкаве сонце, запахи першої весняної зелені та... газу. Хоча стою метрів за три-чотири від ящика із трьома балонами, через кілька хвилин від "ароматів" пропан-бутану починає боліти голова. "А як же вчителі проводять тут, на спортивному майданчику, уроки фізкультури!" – подумалося – "І якщо балони рвонуть? Мало не здасться ні учням із вчителями, ні відвідувачам крамниці із персоналом, ні випадковим перехожим..."
Коли вже від’єднали шланги від пальника, начепили пломбу на вушка замка, з'явилася завгосп школи Ганна Ніколова. Поцікавилася, що відбувається? Пояснюємо. Попутно ставимо два запитання – як вона ставиться до того, що у дворі школи зберігаються балони із газом, і хто дав на це дозвіл?
– Негативно, – відповідає на перше запитання Ганна Степанівна, а на друге хоче промовчати.
За це навіть осуджувати її не хочеться. Напевно, рішення ухвалював не завгосп.
– Дивно, – коментує ситуацію Валентин Медюк, – але опломбування пройшло без ексцесів.
А мені одразу пригадується наше відвідування ресторану "Шанхай". Спускаємося до напівпідвального приміщення. Господаря немає. По залу тиняються двоє мовчазних китайців. Обидва не реагують на жодне запитання учасників рейду. Оглядаємося, доки викликають власника ресторану. На столах неприбраний посуд із недоїдками не то пізньої вечері, не то раннього сніданку. Просто перед входом – акваріум із каламутною водою, наповнений на 10-12 сантиметрів від дна. У воді плавають п'ять середніх розмірів коропів, ще один черевом догори. Підлогу не підметено. По ньому велично гуляє чорно-біла кішка. Дивлюся на циферблат: одинадцята година. Нарешті з'являється господар ресторану Давид Гургенович Симонян і на місці "злочину" ловить оператора Єгора Коваля у той час, коли він так, для картинки, знімає кицьку.
– Ти, чому знімаєш? Тут приватна власність, не маєш права, вдома свою кішку знімай. І взагалі, у вас є дозвіл на зйомку? Не буду нічого показувати, доки телебачення не піде, – видає він грізну тираду.
Показуємо документи, намагаємося пояснити, навіщо ми тут, ресторатор непохитний.
Щоб не погіршувати становище, прошу своїх колег вийти на вулицю, відзняти зовнішній вигляд закладу. Лише тоді пан Симонян веде нас до харчоблоку, але біля входу на кухню зупиняється кам'яною брилою.
– Ні. Не пущу, – категоричний господар. – У нас початок роботи о дванадцятій, тоді й приходьте.
Ну тут і їжаку зрозуміло: ви, мовляв погуляйте, а забрати балони з газом ми якраз встигнемо... Мовчки йдемо услід за телевізійниками. Не побажав Давид Симонян розмовляти із представниками Держміськпромнагляду, тепер поспілкується із працівниками прокуратури, куди у той же день пішов лист із інформацією щодо інциденту.
Так, нелегка доля держінспектора промислової безпеки та охорони праці. Його можуть не пустити, як у цьому випадку, на підприємство, нагарикати, залякати, а він і відповісти не може, тому що перебуває при виконанні. Більше того, його просто мають за ніщо.
Приклад того ж рейдового дня. Бар "Камелот", господиня Олена Довбуш відсутня. Тетяна Скрипниченко, а це її піднаглядна торговельна точка, зв'язується із господинею. Пославшись на зайнятість, та відмовляється приїхати. Держінспектор оглядає устаткування у присутності бармена.
– Ну ось! – вигукує Тетяна. – Бачите – два балони. Один, опечатаний мною ще 3 березня, стоїть відключеним, натомість у робочому режимі новий.
Бар "Камелот" перебуває буквально поруч із прокуратурою Київського району Одеси. Напевно працюючі тут представники цього наглядового силового органу заглядають до бару на чашечку кави. Ні, вони не займаються перевіркою газобалонного устаткування, не їхні це функції. А от власниця "Камелота", мабуть, вирішила, що таке сусідство можна використовувати, ігноруючи заборону на експлуатацію газового устаткування...
"У науці отриманий негативний результат – теж результат", – говорять вчені. У двох торговельних кафешках на вулиці Преображенській, розташованих за декілька метрів одне від одного, – "Кури-гриль" та "Шаурма м'ясна", – жодних газобалонних установок учасники рейду не виявили. Просто їх замінили на електричний варіант. Одразу після того, коли рівно два роки тому в Одесі по вулиці Буніна прогриміли вибухи сталевих балонів із пропан-бутаном. Тоді загинуло троє відвідувачів павільйону.
У названих мною точках громадського харчування ця трагедія точно не повториться. Як кажуть, немає добра без лиха...
