Розмови про територіально-адміністративну реформу в нашій країні то згасають, то відновлюються з новою силою. Ще живі в пам'яті жителів області спроби «перекроїти» карту Одещини на основі ідей, які обстоював колишній віце-прем'єр-міністр України Роман Безсмертний. Ми виявилися одним з тих регіонів, де, за задумом, повинен був втілитися цей пілотний проект. Комінтернівці, напевно, і сьогодні зберігають у себе «продукти» тієї діяльності – новий устрій району, перелік сільських рад, схему «поліпшення» соціально-побутових послуг і взагалі життя всього населення.

На превелике задоволення місцевої громади тим затіям не судилося здійснитися. Нова політична ситуація в країні відсунула цю реформу в «далекий кут». Але, як свідчать останні події, від неї остаточно ще не відмовилися. Більше того, існує проект нової концепції реформи адміністративно-територіального устрою країни. Цього разу запропонований Міністерством регіонального розвитку і будівництва України. Розповімо, однак, про усе докладніше, з огляду на те, що ця проблема цікавить кожного жителя області.

Стежка до Європи

Минулого тижня до Києва запросили велику групу журналістів регіональних засобів масової інформації, яким запропонували взяти участь у дискусії щодо децентралізації публічної влади в країні і шляхів її практичного вирішення. Називалася вона досить інтригуюче: «Децентралізація і територіально-адміністративна реформа. Міфи і реальність».

Але до проблеми підходили поступово. Для початку запропонували ознайомитися зі швейцарсько-українським проектом підтримки децентралізації в Україні – ДesPro. Він виник як результат офіційного запиту Президента України до уряду Швейцарської Конфедерації про надання допомоги в здійсненні відповідних перетворень у нашій країні, використовуючи багатий досвід неблизьких сусідів.

Пілотний проект вже «працює» у двох регіонах – в Автономній Республіці Крим і Вінницькій області. Про його значення журналістам розповідали заступник міністра Міністерства регіонального розвитку і будівництва Анатолій Ткачук, директор департаменту місцевого самоврядування і адміністративно-територіального реформування цього ж Міністерства Юрій Ганущак і представник Проекту Олена Сас.

Виступи були чисто ознайомлювального характеру, пропагувалися очевидні речі: необхідність активізувати роботу населення, створювати різні об'єднання для розв’язання місцевих соціально-побутових проблем тощо.

Погано те, що говорили, в основному, про наслідки, що породили сьогоднішню ситуацію на селі, про низький рівень надаваних тут різних побутових послуг. А от коли справа дійшла до головних причин ситуації, що склалася, то стали наводити приклади по тій же Швейцарії, Великій Британії, Франції, США.

Виявляється, наші промовці знають тамтешню ситуацію набагато краще, ніж у себе на батьківщині. Вони вже встигли прокласти стежку до Європи. А тому і зробили досить невтішний висновок: мовляв, у тій же Швейцарії люди куди організованіші, ніж наші, активніші, свідоміші. Вони створюють різні об'єднання, які існують багато років. А тому і умови життя у них набагато кращі.

Якби все було саме так, то, гадається, і у нас таких об'єднань було б не менше.

«В атаку» пішли журналісти: вони нагадали, як формується і розподіляється бюджет там і у нас. Якщо там у регіони спрямовується до 70 – 80 відсотків накопичених коштів, то у нас у державній скарбниці осідає усі із труднощами зібрані кошти, а на місцях і далі задовольняються образливими подачками.

Але у представників Міністерства свої докази: треба «просвітлювати» народ, давати йому юридичні, процедурні і технічні консультації. І вже потім говорити про фінансування. Ідея ця не нова, якщо згадати про інші, впроваджувані у нашій області, подібні проекти.

Знову «великі перетворення»

Але швейцарсько-український проект був лише приводом, вступом до головної теми: апробації на журналістах нового проекту Концепції реформи адміністративно-територіального устрою України, який підписав міністр регіонального розвитку і будівництва Василь Куйбіда. Він не має тих попередніх категоричних параметрів щодо того, що в районі повинно бути понад 60 тисяч населення, що місто з мільйоном жителів буде мати право на повну автономію тощо.

У новому проекті багато обґрунтувань засновуються на вже озвученій позиції: усі біди в країні нашій через низьку організацію населення на селі і надмірній роздробленості її території, де є 12 тисяч базових одиниць (громад) і понад 500 – районного рівня. Хоча, якщо дотримуватися іншого положення, – сільські ради можна створювати за наявності не менше 50 жителів. – Тоді довелося б їх кількість не скорочувати, а збільшувати.

Втім, це не єдине положення, що викликало запитання і незгоду. Усіх, без винятку, шокувала пропозиція створювати в малих населених пунктах інститут старост із відповідними повноваженнями. Сама назва «староста» асоціюється у старшого покоління, учасників Великої Вітчизняної війни з тими зрадниками, які були виконавцями гітлерівських «порядків» на окупованій території. Можна привести і чимало прикладів казуїстики.

За свідченням доповідачів, проект концепції вже пройшов попередній розгляд і може бути прийнятий Верховною Радою України вже цього року. Хоча терміни його практичного втілення розраховані на чотири етапи і завершаться через п'ять років. Тож побоювання, які ми сьогодні чуємо в багатьох селах і районах області, виявляються не марними.

Знову паралелі...

Це ж Міністерство розробило ще один важливий для країни документ – концепцію реформи місцевого самоврядування. Хоча, на нашу думку, це більше компетенція Верховної Ради, але це так, до слова.

З другого боку, його можна розглядати як ще одну ініціативу щодо розв’язання давно назрілої проблеми реформування місцевого самоврядування. І пов'язана вона, як відомо, безпосередньо із внесенням передбачених другим етапом змін і доповнень до Конституції України.

У проекті відзначається, що наявна в Україні система місцевого самоврядування не відповідає сучасним вимогам. Особливо в здійсненні головного завдання: створенні і підтримці сприятливих життєвих обставин, необхідних для всебічного розвитку людини, наданні жителям територіальних громад якісних і доступних публічних послуг на основі сталого розвитку дієспроможності громади тощо. Всі ці постулати добре відомі. Особливо депутатам та іншим працівникам органів місцевого самоврядування.

Програма передбачає чотири етапи її здійснення. Перший практично вже минув, але поки що мало зроблено для розмежування компетенцій місцевого самоврядування і виконавчої влади.

Звичайно ж, нас, журналістів, найбільше цікавила майбутня система виконавчої влади в областях і районах. Виявляється, творці проекту почули численні вимоги органів самоврядування про створення виконкомів обласних і районних рад. Але... і держадміністрації теж збережуться. Їм будуть навіть надані права контролю законності актів органів місцевого самоврядування на відповідній території.

Виходить, що будуть підмінювати органи прокуратури. За такої ситуації неважко передбачати у майбутньому ще глибші конфлікти між цими двома гілками влади. Як бачимо, не хоче керівництво країни втрачати свій безпосередній вплив на місцеву виконавчу владу, яку воно напряму призначає і від якої вимагає виконання своїх акцій.

…Обидва законопроекти на завершення декларують, що їх мета – поліпшення добробуту жителів країни. Хотілося б у це повірити. А названа на порядку денному дилема – міфи і реальність – поки що більше схиляє до першої складової...