Не так давно на сесії обласної ради розглядалося питання про реалізацію в Одеській області Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Логічним продовженням цієї теми стане серія виїзних засідань профільної депутатської комісії. Перше з них (на якому були присутні представники південних районів області) відбулося цими днями у Арцизі. Обговорювалися проблеми формування тарифів на послуги ЖКГ, а також перспективи впровадження енергозберігаючих технологій.
Електрика, опалення, водопостачання, вивезення сміття… Саме ці прикмети цивілізації найкрасномовніше свідчать про якість життя. Коли усе гаразд – ми сприймаємо їх як саме собою зрозуміле, але найменший збій викликає безліч проблем.
У своїй доповіді депутат обласної ради Ольга Соловенко звернула увагу присутніх на декілька моментів. Частина тарифних договорів, укладених на місцях, поки що не зовсім відповідає вимогам законодавства. Наприклад, неможна вилучати із тексту подібного договору пункт про те, що організація-постачальник несе відповідальність за якість надаваних послуг. До того ж, у кожному населеному пункті – своя специфіка (відстані, особливості житлового фонду тощо). Усе це також має знаходити впливати на формування тарифів.
- Я сподівалася на більш агресивну позицію керівників виконавчих служб на місцях щодо тарифів, - зізналася Ольга Миколаївна. – Але побачила взаєморозуміння та чесну розмову. Вони говорили: «Так, у нас є помилки у тарифах, ми готові їх розглянути та виправити. Але нам не потрібна ця фіскальна поліція, яка нас перевіряє і не дає працювати. Нам потрібно вирішити питання погашення боргів населення, які «тягнуть» сьогодні бюджети комунальних підприємств, потрібно вирішити питання про різницю тарифів. У держбюджеті передбачено для цього кошти, але вони не завжди доходять до околиць. Потрібно, щоб ці кошти не пропадали (як було із Білгородом-Дністровським, не поверталися назад. Отже, тут нам є ще над чим працювати.
На засіданні багато говорилося про необхідність ухвалення програми реформування системи ЖКГ (та, що є – давно морально застаріла). І тут ми знову впираємося у проблему фінансування. Але ж, як кажуть – «зекономлена копійка – зароблена». Тому переходимо до другої частини зустрічі – обговорення енергозберігаючих технологій. Так, потрібно чесно сказати, що в наших умовах альтернативні джерела енергії не можуть повністю забезпечити потреби населення. Але їх розумне поєднання може мати сенс. Так, на засіданні комісії було репрезентовано відеоролик про проект комплексної лінії для виготовлення паливних брикетів із обрізків виноградної лози та соломи у Арцизькому районі. Було сказано, що для його реалізації необхідно 2 млн гривень із обласного бюджету (техніки на півмільйона вже закуплено), термін окупності – два-три роки.
- Без усілякого сумніву, як рішення якого локального завдання, тобто, припустимо, однієї школи, одного дитячого садка або ще якогось закладу це може бути цілком нормально, - вважає керівник постійної комісії з питань паливно-енергетичного комплексу, енергозбереження та житлово-комунального господарства Ігор Учитель. – Тому ми детальніше розглянемо це питання на комісії, ще раз послухаємо вчених та розберемо техніко-економічне обґрунтування. Якщо комісія дійде до висновку щодо доцільності – будемо клопотати про виділення бюджетних коштів наступного року, щоб ця установка запрацювала.
Наведемо ще один приклад «рацпропозиції», яка прозвучала на засіданні комісії. Не секрет, що південь Одеської області страждає від нестачі якісної питної води. Водопровід – питання довге і фінансово витратне. А тим часом на багатьох сільських фермах є напівзруйновані артезіанські свердловини. Реконструювати їх та встановити системи очищення води – дешевше, ніж бурити нові свердловини. Були й інші ідеї.
- Усі питанні щодо виділення бюджетних коштів, пов’язані із роботою ЖКГ, без усілякого сумніву, спочатку проходять нашу комісію. – коментує Ігор Леонідович. А далі вже на спільних засіданнях депутати розглядають: на що давати чи не давати гроші. У нас неодноразово порушувалася тема про те, щоб не розкидати фінансування на маленькі шматочки, а зосередити на 2 – 3 об’єктах і довести їх до кінця. Щоб не утворилися у нас довгобуди: виділяється по 20 тисяч на рік, об’єкт будується не півроку, а п’ять років і до часу введення в експлуатацію його знову потрібно реконструювати (або він взагалі морально застарів). У цілому нарада пройшла дуже цікаво. Ми послухали людей безпосередньо на місцях, і в подальшому це допоможе комісії краще працювати.
