Відбулося чергове засідання колегії облдержадміністрації, на якому головну увагу було зосереджено на результатах першого кварталу поточного року щодо виконання обласного бюджету та Програми соціально-економічного та культурного розвитку області.
Незважаючи на усі відомі труднощі, пов’язані із кризою, до зведеного бюджету Одеської області все ж надійшло 2,9 млрд грн, що складає 99,6 відсотків доведеного завдання. Але якщо скажемо, що у порівнянні із минулорічним результатом зменшення складає 726,9 млн гривень, то стає зрозуміло, що із такими ресурсами важко виконувати навіть «захищені»статті витрат.
– Світова фінансово-економічна криза, – підкреслила у своєму виступі начальник Одеського головного фінансового управління облдержадміністрації М.А. Зінченко, – вплинула не лише на зниження темпів зростання прибутків місцевих бюджетів по регіону, а й на невиконанні планового завдання щодо закріплених надходжень та загального фонду у цілому.
З другого боку, із десяти запланованих у поточному році субвенцій із держбюджету до області надійшло лише шість. на суму близько 250 млн гривень. Щоб реально оцінити цей показник, скажемо, що він складає всього 19,1 відсотка річного обсягу асигнувань.
На колегії наводилися і десятки інших цифр, які ілюстрували стан справ, як в області, так і в окремих районах та містах обласного значення. Головне ж у тому, що ситуація, що склалася, потребує конкретних дій від керівників усіх ланок виконавчої влади. А завдання зводиться до простого висновку: потрібно шукати додаткові джерела для наповнення прибуткової частини місцевих бюджетів та ощадливо витрачати буквально кожну копійку на найосновніші потреби, передусім, у соціальній сфері.
Для збільшення надходжень до прибуткової частини бюджетів сьогодні потрібно вишукувати не лише нові альтернативні джерела, але повніше використовувати і наявні. Скажімо, той же головний «накопичувач» – податок з прибутків фізичних осіб, який складає майже 70 відсотків усіх надходжень. Але ще багато підприємств, видаючи зарплату «у конвертах», не реєструють у повному обсязі свої прибутки. Створені з цього приводу робочі комісії поки що ситуацію мало в чому змінили.
Але навіть якщо та ж податкова інспекція виявляє подібні та інші порушення та визначає справжній розмір податків, їх потім із великими зусиллями доводиться вилучати. У результаті місцеві бюджети за перший квартал недоодержали 3,8 млн гривень.
Ще одне слабко використовуване джерело поповнення бюджету – це затверджені численні пільги за використання майна, приміщень, різноманітного обладнання, земельних ділянок тощо. У результаті місцеві бюджети недоодержали ще майже 2,4 млрд гривень. Цим особливо захоплюються у містах Котовську, Ізмаїлі, Білгороді-Дністровському.
У деяких сільських районах явно прагнуть заробити собі авторитет серед підприємців і йдуть навіть на зниження мінімально встановлених норм з ринкового збору, оплати за торговельний патент, ставок єдиного податку. Скажімо, відповідно до законодавства, ринковий збір із юридичних осіб встановлений у межах 3,4 – 34 гривні. Але в Кодимському та Роздільнянському районах беруть лише по 2 гривні, у Балтському – 1,86, у Савранському – 2,5, а в Татарбунарському – всього 85 копійок.
За ті ж торговельні патенти нижче мінімальної ставки платять практично у тих же названих районах. В інших виявляють «доброту» при встановленні ставки єдиного податку. У Красноокнянському районі, наприклад, він дорівнює 20 гривням незалежно від роду діяльності – чи то торгівлі, чи то у лісовому господарстві або на різних роботах.
Гостро стояло питання про ощадливе використання коштів. Тим більше, що їх у місцевих бюджетах куди менше, ніж у минулому році, а субвенції навіть за такими статтями, як «Дитячі», допомога дітям-сиротам, тверде паливо та скраплений газ, інші соціальні оплати надходять не у повному обсязі.
Отже, доводиться економити. Обласна рада серед перших показала у цьому приклад і провела скорочення свого апарату. Одержали з цього приводу чіткі вказівки й інші органи місцевого самоврядування, але не усі поквапилися їх виконувати. Спеціальна перевірка встановила порушення у 18 районах, де в ухвалених бюджетах, з одного боку, не передбачено необхідних коштів для забезпечення обов’язкових платежів для утримання соціально-культурної сфери, а з другого – перевищено встановлені обмеження щодо оплати праці в органах місцевого самоврядування.
У деяких районах ситуацію вже виправили, а щодо бюджетів міст Ізмаїла, Білгорода-Дністровського та Кодимського району довелося звернутися до прокуратури Одеської області для відповідного реагування.
Губернатор М.Д. Сердюк ще раз акцентував увагу на роботі Білгород-Дністровської міськради. Тут увесь час випрошують додаткові кошти на покриття витрат за захищеними статтями. У той же час витрачають бюджетні гроші на придбання меблів, ремонт службових кабінетів, інші свої потреби.
Особливо тривожно прозвучало на колегії питання організації харчування дітей та їхнє утримання в районних притулках. Перевірками встановлено просто ганебні факти, коли витрати на харчування дітей у школах складають у середньому 3,5 гривні на день. А в Ананьївському, Балтському – 1,7 гривні, у Великомихайлівському та Саратському – 2 гривні, у Фрунзівському – 1,2, а в Іванівському – 50 копійок. Тут є над чим замислитися і управлінню з освіти та наукової діяльності облдержадміністрації. Особливо перед організацією літнього відпочинку дітей.
Але ще більшу тривогу викликало становище, що склалося у Кодимському районному дитячому притулку. Навіть за усіх фінансових труднощів тут було встановлено єдиний норматив – 34,7 тис. гривень на одне місце. Виходячи із цього, району було перераховано понад один мільйон гривень. Однак з них дітям на харчування було виділено лише десяту частину. Інші кошти пішли на оплату заробітної плати, яку тут встановили в розмірі 2,6 тис. гривень. У результаті дитині в день припадало на харчування усього лише 9,3 гривні.
Справді, було від чого губернаторові обуритися. І спроби голови райдержадміністрації В.І. Погорєлого щось прояснити, викликали лише нову хвилю нещадної критики.
...Як бачимо, на фінансово-економічну кризу реакція на місцях далеко не однозначна. Одні далі оновлюють меблі у відремонтованих кабінетах, другі хочуть, щоб їх не забули на майбутніх виборах і придумують усілякі пільги, а треті, прикриваючись ситуацією, що склалася, не спромоглися дати лад навіть такій святій справі, як харчування дітей у школах та притулках.
