На жаль, саме такий девіз став основним у роботі багатьох вітчизняних підприємств. І часто причина навіть не в тому, що вони прагнуть за будь-яку ціну здешевити свою продукцію. Йдеться про елементарне виживання підприємства.
– У першому кварталі ми не змогли повноцінно перевірити приблизно третину підприємств, запланованих до перевірки лише тому, що вони не працювали, – говорить заступник генерального директора ДП «Одесастандартметрологія» Олександр Смислов. – Практично завмерла будівельна галузь. А услід за нею зупинилися підприємства-виробники залізобетонних конструкцій, вікон. Підприємства, що залишилися на плаву, намагаються максимально спростити, здешевити технології, щоб якось звести кінці з кінцями. Тобто, найпоширенішою стає заощадження на якості. Це тривожна тенденція.
Серед основних зауважень, які висловлювалися на адресу керівників підприємств, слід виділити претензії до маркування. Зокрема, щодо харчової продукції не завжди вказується її склад, склад використовуваних при виробництві спецій, не повністю вказується і адреса підприємства-виготівельна (на етикетці можна в найкращому разі знайти лише телефон або електронну пошту, юридичну адресу замість фактичної).
Напередодні літнього сезону співробітники ДП «Одесастандартметрологія» знову нагадують про сезонність проблем, пов'язаних зі скаргами на якість молочних, ковбасних і кондитерських виробів. Їхні причини криються в порушенні умов зберігання багатьма торговельними організаціями, які здебільшого не мають у своєму розпорядженні приладів для контролю температури і вологості, не бажають витрачатися на сучасні системи кондиціонування повітря і підтримання необхідного температурного режиму.
– Великі торговельні підприємства сьогодні віддають перевагу продуктам з подовженим терміном придатності, їм це вигідніше, – говорить начальник відділу сертифікації харчової продукції ДП «Одесастандартметрологія» Людмила Крикун. – Вони виставляють цю категоричну вимогу підприємствам-постачальникам, змушуючи їх застосовувати у виробництві продукції різні стабілізатори, добавки, що сповільнює процеси бродіння. Це загальносвітова тенденція, що не кращим чином позначається на користі харчової продукції для організму людини.
Розмовляючи з фахівцями, я не могла не поцікавитися їхньою думкою із приводу закликів, що усе частіше звучать з вуст політиків, до скасування обов'язкової сертифікації, зокрема, для харчової продукції. Мотивується це тим, що за кордоном сертифікація є добровільною. Щоправда, при цьому чомусь забувають про суворі норми закордонних законів про відповідальність товаровиробника за якість і безпеку продукції, про те, що там без труднощів можна знайти те підприємство, що випустило сумнівну продукцію. Відповідальність виробника регламентується 50 різними законами.
Наш же, вітчизняний ринок, поки що більше схожий на хаотичний броунівський рух, знайти на ньому точку відліку, тобто порушника, несумлінного товаровиробника, складно навіть правоохоронним органам. І такий стан справ, що добре всім відомий, провокує подальші порушення. За умови скасування обов'язкової сертифікації у підприємців і фірм, що звикли працювати в обхід законів, свобода в плані фальсифікації продукції, що випускається, стане практично повною.
Є проблеми з імпортними товарами. Це підтверджує і історія, розказана Людмилою Крикун:
– Нещодавно ми одержали продукцію з Румунії. Це були компоненти для хлібопекарської промисловості. Вивчаючи документи на них, побачили вміст однієї з добавок Е, що заборонена нашим законодавством. Зараз ця продукція повертається до Румунії. Були ситуації і з не дуже якісною пальмовою олією, обсяги ввезення якої постійно зростають.
– Тобто, при скасуванні сертифікації це все спокійно буде потрапляти на вітчизняний ринок?
– Так. Прикро на все це дивитися, тому що Росія і Білорусь багато уваги приділяють питанням сертифікації, посилюють вимоги. Наприклад, щодо вин Білорусь вимагає підтвердження відсутності в них лимонної кислоти, ароматизаторів, консервантів. Там розуміють, що свій ринок треба захищати. А в сучасних умовах кризи, коли контрафактної, фальсифікованої і неякісної продукції стає ще більше, захист повинен ставати набагато надійнішим.
Ми вже спостерігаємо надходження валу імпортної продукції, що завжди була сумнівною за якістю, містила і кишкову паличку, і грибки. Нам довелося докласти максимум зусиль, щоб постачальники її не завозили. А тепер усе повертається на круги своя.
– Зазвичай скасування сертифікації пояснюють вимогами СОТ.
– Кожна країна має право захищати свій ринок так, як вважає за потрібне. Це в усьому світі і робиться. Так просто ніхто не дозволить ввезти на свою територію товари, що не пройшли перевірку і не мають документів, що підтверджують їх якість.
Треба віддати належне нашим підприємствам. Вони почуваються більш захищеними, маючи сертифікати відповідності на продукцію. Це комбінат харчових концентратів, олійножиркомбінат, консервний завод.
– Зараз на багатьох етикетках можна прочитати: «Не містять генетично модифікованих організмів». Але лабораторій, які можуть підтвердити, що вони справді відсутні, у нас усього дві. Отже, споживача просто обманюють.
– Для того, щоб написати на етикетці, що продукція не містить ГМО, треба надати відповідний протокол. Його видають лише дві лабораторії. Зараз цю роботу провадить наша торговельна марка «Господарочка».
– А як ставитися до інформації про вміст у продукті модифікованого крохмалю?
– Модифікований крохмаль – це натуральний крохмаль, що пройшов спеціальну обробку (він стає чистішим, прозорішим). А ГМО спеціально вирощують. Цю різницю треба чітко розуміти і не плутати одне з другим.
– Нещодавно було ухвалено Закон України «Про дитяче харчування».
– Так, він виявився непродуманим. Виключили наявність у дитячому харчуванні крохмалю, пшеничного борошна. Логіку подібного зрозуміти неможливо. Чому діти не повинні одержувати ці корисні і важливі для організму людини продукти?
Справді, після розмови зі співробітниками ДП «Одесастандартметрологія» зрозуміти логіку того, що відбувається, виявляється непросто. Судячи з усього, наша країна прагне за будь-яку ціну заробити схвалення з боку європейців. Дуже серйозна небезпека на цьому шляху полягає в можливості перетворення України просто у звалище, на яке без проблем зможуть звозити відходи всі розвинені країни. Чесно кажучи, не дуже приємна перспектива.
