Як уже повідомлялося в «Одеських вістях», на базі Тарутинської райради було проведено кущовий семінар з питань місцевого самоврядування з міськими (районного значення), сільськими і селищними головами Тарутинського, Арцизького і Саратського районів. Відкриваючи його, голова обласної ради Микола Скорик підкреслив, що подібний захід провадиться вперше і запропонував вести предметну розмову щодо винесених на обговорення питань у формі діалогу.
Тон діалогу задала начальник управління з питань соціально-економічного розвитку і бюджетної політики області апарату облради Ірина Нестеренко, виступивши з доповіддю присвяченою соціально-економічному розвитку Одеської області у 2005 – 2008 роках та за п’ять місяців 2009 року, а також і завданням місцевих рад в умовах фінансово-економічної кризи. У доповіді позначена позитивна динаміка зростання економіки області у 2005 – 2008 роках і той вагомий внесок, який внесли Арцизький, Саратський і Тарутинський райони. На жаль, ті позитивні процеси, що розвивалися в економіці і соціальній сфері області були призупинені фінансово-економічною кризою. Негативно впливають на соціально-економічну ситуацію в області проблеми, що мають загальнодержавний характер, недосконалість бюджетних відносин між центром і регіонами, відсутність чіткої політики розвитку сільського господарства неефективна регіональна політика держави. Є проблема і загальнообласна, давня, багатотрудна – забезпечення питною водою. "Одеські вісті" регулярно повідомляють про те, що в цьому плані робиться на місцях, і на які кошти прокладаються нові або відновлюються старі водогінні мережі. Зовсім очевидно: без фінансової підтримки обласного бюджету в більшості випадків це було б неможливо. Адже сільські і селищні ради в основному дотаційні.
Неоднозначно сприйняті учасниками семінару зміни, що увійшли до Бюджетного кодексу України нової редакції. Прозвучали позитивні відгуки про заходи щодо зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування і середньострокового бюджетного планування. А також про те, що покладено край формуванню селищних і сільських бюджетів через бюджети районні – за залишковим принципом. Адже саме це позбавляє їх можливості самостійно планувати свої бюджети. Марія Леонтіївна Гаврилюк – Вознесенівський сільський голова з Тарутинського району – вважає це кроком держави назустріч громаді. Відповідно до нової редакції БКУ вертикаль місцевих бюджетів буде формуватися, починаючи від сільських і селищних рад.
– Ми цього давно чекали, – говорить М.Л. Гаврилюк. – Саме на місцях вирішується, на що і скільки коштів слід затратити насамперед. Ми, наприклад, відремонтували клуб у Вознесенівці, зараз провадяться ремонтні роботи і у клубі села Червоне. Упорядковуємо ФАПи. На все це потрібні гроші. І чималі. Новий Бюджетний кодекс дасть можливість місцевим радам діставати достатні кошти на все із центру, планувати і реалізовувати свої програми. Я це підтримую.
Такої ж думки про нововведення і багато її колег. Досягненням вважають вони і те, що плата за землю повністю залишається в сільській скарбниці, а не, як було раніше, – 60%. Адже це один з основний видів надходжень. Втім, ось відгуки інших учасників семінару.
Іван Бахчиванжи, Перемогівський сільський голова, Тарутинський район:
– Вважаю нераціональним змінювати розподіл податку із власників транспортних засобів між бюджетами різних рівнів. Розумніше усе залишити в теперішньому варіанті. Відомо, що багато хто їздить на авто за дорученням. І податок осідає де завгодно. За минулий рік ми зібрали усього 4 тисячі гривень. Мізер. Ну, залишать нам їх всі 100 відсотків, – і що? Упорядкуємо сільські дороги? Тож нехай краще будуть нинішні 50 відсотків податку на транспорт і ґарантована допомога області.
Софія Станєва, Острівненський сільський голова, Арцизький район:
– Хіба не зрозуміло, що із запропонованим розподілом податку на транспорт виграють лише міста, особливо великі. Сільським радам це не вигідно. Ну, який тут у нас транспортний рух? А от те, що всі 100 відсотків податку за землю буде залишатися у нас, у місцевих радах, чудово. Навести б ще лад у взаєминах з кадастровим центром. У нас, в Острівному, шановна людина живе – 75-річна вчителька Софія Кічук. Отож вона ніяк не може одержати акт на два гектари своєї землі. Ми вже три листи у центр писали, самі їздили – видача акта залишається донині нерозв'язною проблемою. За новою редакцією Бюджетного кодексу повноваження органів місцевого самоврядування розширюються значно. Ми, сільські голови, будемо самі розв’язувати деякі бюджетно-фінансові проблеми в Києві. Ось тут я сумніваюся. Та у високі кабінети керівникам з області часом не пробитися. Що вже нам, рядовим сільським головам, говорити? На мій погляд, це нереально.
Юрій Бакарогло, Новотарутинський сільський голова:
– Новий Бюджетний кодекс припускає залишати половину понадпланових надходжень від загальнодержавних податків та зборів, що зараховуються до Державного бюджету України, у бюджеті розвитку бюджетів сіл, селищ, міст. Я не згоден з цим. На території сільських рад такі надходження мізерні. Нехай краще такі надходження акумулюються в обласному бюджеті. До того ж, нас чекають вибори. А це, якщо відверто, – загублені час і гроші. Вважаю, що реальний ресурс може надійти лише з обласного бюджету. Навіть при тому, що він за новою редакцією Бюджетного кодексу теж втратить 10 відсотків надходжень від податку на доходи фізичних осіб, плати на землю та надходжень до спецфонду. Тобто, як би там не було, але зі своїми незліченними проблемами ми однаково саме сюди і звернемося.
Людмила Радулова, заступник голови Арцизької районної ради:
– Ми останнім часом більше створюємо проблеми, ніж їх розв’язуємо. Стан сьогоднішній місцевих рад відомий. Дотації Держбюджету не надходять. Місцеві ради виявилися повністю фінансово залежними. Вільний залишок, якщо вже не пішов на поточні роботи, то йде зараз – на завершення ремонтів, заробітну платню, погашення щодо неї боргів тощо. Найцікавіше те, що районне казначейство просить не подавати звіти із заборгованістю щодо зарплатні. Але йти на це – означає йти заздалегідь на порушення, що карається.
Іван Райнов, голова Саратської районної ради:
– У доповіді Ірини Вікторівни зачитано показники щодо тваринництва наших трьох районів. Непогані. Але ж ми утримуємо сьогодні худобу із останніх сил. Річки висохли. Дебет на свердловинах падає. Худобу на водопій гонять за 8 – 10 кілометрів. Питання з водопостачанням залишається, як і раніше, гострим. І з газифікацією щось справа не рухається. Писали ми до Києва, відправляли спільне рішення сесій наших трьох райрад – жодної реакції. Вважаю, що вести далі так фінансування сільрад, як це є зараз, не можна. Скажімо, чому плата за реєстрацію земельних ділянок здійснюється в області? 300 гривень – один акт. Чому видача ліцензій щодо підприємницької діяльності здійснюється також в Одесі? А на місці їх видавати невже не можна? Є зауваження і ще щодо одного дуже важливого моменту. Наші люди повинні мати чітку інформацію про сільський бюджет, його надходження і витрати на будівництво чи ремонт об’єктів. Але невже це секрет, що доволі часто вартість виконаних робіт не відповідає їх ідеальному обсягу? Моя пропозиція: будь-який об’єкт, за який проголосували депутати обласної ради, повинен будуватися чи ремонтуватися силами організацій, розташованих на території цього району. Тоді і з оплатою прибуткового податку буде порядок, і робота у людей теж буде…
Скільки людей – стільки і думок. Але всі вони зійшлися в одному: документ цей важливий, щодо багатьох позицій ще недосконалий.
Підбив підсумок обговорення цього питання голова обласної ради Микола Скорик. Він і відповів на інші, порушені у виступах. Що стосується водопостачання, то треба брати до уваги, що торік із 18 млрд гривень, які дала до Зведеного бюджету Одеська область, їй повернули милостиво трохи більше 2 млрд, тобто, на рівні 10 відсотків. Між тим, 200 – 300 млн гривень дозволили б закрити питання і водопостачання півдня області, і газифікації напрямків Тарутине – Арциз – Татарбунари, Ізмаїл – Суворове – Кілія.
– Але гроші з повітря не візьмеш, – зауважив Скорик.
Він також відзначив неприпустимість завищення вартості робіт:
– Ми зробимо все, щоб в області боротьба з корупцією провадилася жорстко і непримиренно.
М. Скорик, говорячи про нову редакцію Бюджетного кодексу України, визнав деякі його положення недосконалими.
З одного боку, він буде зміцнювати фінансову базу сільських, селищних і міських рад. Але з другого боку – позбавляє джерел фінансування проект розвитку інфраструктури місцевих рад, на які вони могли б розраховувати і у подальші роки. Очевидно, що забезпечити видаткову частину бюджету місцеві ради не зможуть. Отже, співпраця з обласною радою при формуванні показників на наступні роки залишається незмінною. Безпроблемного життя органам місцевого самоврядування внесені до Бюджетного кодексу зміни не забезпечать.
– Час нині дуже складний, – сказав на завершення роботи семінару Микола Скорик. – Вперше взимку будуть проходити президентські вибори. Потім – сільських, селищних, міських – районного значення голів. Буде певний тиск і на нас. Цю ситуацію з-під контролю не можна випускати. Разом ми зможемо забезпечити чесні, нормальні вибори. А в передвиборний час сконцентруємо увагу на Бюджетному кодексі, комунальній службі, землекористуванні. Єдність наших спільних дій буде кроком уперед у 2010 році.
