Такісім’їназиваютьпо-різному:однікажуть, щовонинеблагополучні, іншістверджують, щоцесім’ї, якіопинилисявскладнихжиттєвихобставинах. А останнім часом з’явилось таке поняття як кризові сім’ї. Напевне, таке словосполучення найбільше відповідає сучасній економічній ситуації в країні. Проте, які б слова чи словосполучення ми не вживали, суть залишається незмінною: це сім’ї, які не в змозі подолати самостійно складні життєві обставини у зв’язку з інвалідністю батьків, алкогольною або наркотичною залежністю одного з членів сім’ї, його перебуванням у місцях позбавлення волі, насильством у сім’ї, у яких існує ризик передачі дитини до державних установ.
Таких сімей в Любашівському районі налічується 85, в них виховується 201 дитина. Повірте, це ще не все. Як тільки працівники служби у справах дітей райдержадміністрації та районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (директор Ірина Самойленко) організовують черговий рейд по району, виявляються нові кризові сім’ї. Надходять також сигнали з лікарні, міліції, і список таких сімей розширюється.
Яка ж ведеться робота соціальними службами району з метою зменшення кількості кризових сімей? Провадиться, насамперед, соціальний супровід. Такі сім’ї систематично обстежуються, їм надається допомога в оформленні державних виплат на дітей, в працевлаштуванні батьків. За потреби, з сім’ями працює залучений психолог. Така соціальна робота дає позитивні результати. Так, протягом 2008-2009 років під соціальний супровід було поставлено 64 сім’ї, знято 43 у зв’язку з покращанням ситуації. Відкриття філій РЦСССДМ при Бобрицькій і Троїцькій сільських радах та продуктивна робота соціальних працівників привели до зменшення кількості кризових сімей на території району.
При сільських та селищних радах району працюють адміністративні комісії, на засідання яких запрошуються кризові сім’ї. З ними проводиться профілактична робота щодо належного виховання дітей, виносяться попередження, батьків притягують до адміністративної відповідальності.
Крайнім заходом в роботі з неблагополучними сім’ями є позбавлення батьків батьківських прав. За період 2008-2009 років службою у справах дітей Любашівської райдержадміністрації було позбавлено батьківських прав 23 батьків стосовно 29 дітей. Така сумна статистика. У порівнянні з минулим роком зменшилася кількість неблагополучних сімей.
В практиці трапляються випадки, коли порушене питання про позбавлення батьківських прав, виклик до суду змушують батьків замислитися, змінити своє ставлення до дитини.
Ось такі історії.
Марія вела далеко не зразковий спосіб життя, часто прикладалася до чарки. Її малолітню дитину з діагнозом «виснаження» було направлено до лікарні. Матір викликали на засідання опікунської ради, де вирішувалося питання про позбавлення її батьківських прав. Марію попередили, що після рішення суду дитину буде передано до державного закладу та поставлено на облік з усиновлення. Це змусило жінку змінити своє ставлення до дитини, згадати про роль матері в житті Божого створіння.
Засідання суду змусило повернутися обличчям до своєї доньки і мешканку Любашівки Світлану С., а от права на сина жінка втратила та зовсім і не боролася за них, тому що хлопчик виявився зайвим в її повторному шлюбі. День позбавлення Світлани батьківських прав по відношенню до сина співпав з днем народження хлопчика, але мати навіть не згадала про це. Напевно, життя сина її вже мало обходило: дитина вже влаштована, тепер нехай інші дбають про неї та пам’ятають дату народження.
Зустрічаються і такі батьки, які відразу погоджуються з позовом та, виходячи з залу суду, полегшено зітхають, мовляв, позбувся важкої ноші, можна жити далі, влаштовувати особисте життя, вже ніхто не стане на заваді.
Аналізуючи такі історії, задумуєшся, чи є серце в таких людей, чи має право воно називатися батьківським?
Легко втрачаються довіра, совість, а потім і право на виховання дитини, а згодом все дуже важко повернути. Про це з власного досвіду знає Лариса Ф., яка сьогодні докладає максимум зусиль, щоб повернути собі батьківські права. Дуже приємно, що жінка повернулася до нормального життя, в якому знайшлося місце її дітям.
Вражає те, що дуже часто діти, які виховувались без батьківського піклування, виростаючи, повторюють долю і своїх батьків. Ось така історія. В інтернаті виховувалась Олена, батьків якої було позбавлено батьківських прав. У 2007 році дівчині виповнилось 18 років. Служба у справах дітей скрізь розшукувала Олену, щоб виплатити їй одноразову допомогу по досягненні повноліття. Дівчина в рідну Покровку так і не повернулася. А у 2008 році надійшов лист з м. Миколаїва, в якому повідомлялось, що Олена в одному з пологових будинків народила дівчинку та залишила її. Іще одна історія: у Наталі Ж. спогади про дитинство були пов’язані з постійними батьківськими криками, пиятиками, бійками… А потім батьків не стало: отруєння алкоголем. Подальше життя сироти не можна назвати щасливим. Здавалося б, людина, яка все це пережила, не побажає своїм дітям подібної долі. Але сталося саме так. Наталя, влаштовуючи особисте життя, забула про своїх дітей, змусила їх страждати та залишитися сиротами при живій матері.
Така жорстока реальність. Тому сьогодні, коли рівень життя людей падає, і дуже багато сімей потрапляє в кризові ситуації, робота соціальних служб повинна бути налагодженою та продуктивною. Разом з тим, хотілося б звернутися до тих, хто планує створювати сім’ю або її поповнювати. Пам’ятайте, що дитина — це не іграшка і не засіб для купівлі мобільних телефонів або супутникових антен, це дуже велика відповідальність, яка лягає, в першу чергу, на ваші плечі, шановні батьки.
