Президент поставив «незадовільно» самому собі...

Отже, почалося! Президент В. Ющенко, який палко бажає внести зміни до Конституції, перейшов від слів до діла – по усій країні поширюються анкети, за допомогою яких гарант цієї самої Конституції буде радитися з народом.

Одна з таких анкет лежить переді мною. Це настільки цікавий документ, що мені захотілося змінити первісний задум публікації. Я забуду про свою політологічну освіту і не стану аналізувати поправки до Основного Закону, пропоновані Главою держави (тим більше, що подібний аналіз більш ґрунтовно зроблять професійні юристи та розсудливі політики). "Озброївшись" анкетою, я просто спробую поставити себе на місце рядового громадянина, вгадати його думки і перейнятися його емоціями. Це навіть інтригує – не щодня Президент цікавиться думкою підданих.

Почнемо із заголовка: "Народна Конституція. Обговорюємо проект Конституції Президента України Віктора Ющенка". Одразу ж впадає в око "маленька" невідповідність: "народна Конституція" фактично ототожнюється із президентською ініціативою. Але ж це не те ж саме. Напевно, назвати проект "народним" можна було б у тому випадку, якби його запропонувало громадянське суспільство. Однак широкі народні маси тут зовсім ні до чого. Тоді виходить, що Глава держави виступає від імені усього народу, причому не після, а до того, як люди висловили свою думку. Не стикується...

Далі йде такий текст: "Дорогі співвітчизники! Система влади, що існує в Україні, не дозволяє ні гарантувати дотримання прав громадян, ні проводити необхідні реформи. Спроби змінити цю ситуацію зсередини не дали результату: влада в Україні не здатна реформувати сама себе. Політики в парламенті стурбовані питаннями власного добробуту та рейтингу. Одні чиновники перекладають свою відповідальність за стан справ у країні на інших. Тому я виношу свій проект Конституції на обговорення з кожним із вас. Будь ласка, поділіться зі мною своїми думками з приводу питань, які допоможуть нам налагодити роботу розладнаного механізму влади. З повагою, Віктор Ющенко".

Така передмова викликає щонайменше здивування, яке переростає в обурення. Це не просто стисла нейтральна оцінка ситуації в Україні: тим самим Президент поставив підсумкове "незадов." самому собі! Так би мовити, сам себе видстьобав, та ще й на очах в усього народу! Припустимо, Ющенко справді не має повноти влади для ефективного управління країною (заважають парламент, уряд, суди тощо). Але коли найвища посадова особа в державі так легко і відверто знімає з себе будь-яку відповідальність за перераховані вище "негаразди", то пристойних слів у відповідь явно не вистачає. У цьому контексті починаєш розуміти "скаргу" Ющенка на те, що "одні чиновники перекладають свою відповідальність на інших". Але ж є з кого брати приклад! До речі, президентську вертикаль влади поки ще ніхто не скасовував – вона представлена обласними і районними держадміністраціями. Виходить, якщо вірити ґарантові, чиновники цих структур теж перекладають свою відповідальність на інших? У такому випадку, хто або що заважає Президентові підвищити ступінь відповідальності хоча б "своїх" чиновників?

Перейдемо, однак, безпосередньо до "тіла" анкети. Вона складається з п'яти запитань, на кожне з яких громадянин повинен відповісти лише "так" або "ні". Питання сформульовані так:

"Чи потрібні конституційні зміни для наведення порядку в Україні?";

"Чи потрібно вносити конституційні зміни до президентських виборів, щоб громадяни знали повноваження майбутнього Президента?";

"Чи підтримуєте ви скасування депутатської недоторканності?";

"Чи підтримуєте ви скорочення кількості депутатів Верховної Ради?";

"Чи підтримуєте ви персональне голосування за депутата (обрання за відкритими списками)?"

Абсолютно очевидно, що перед нами – чудовий зразок роботи психологів, майстрів піару та політтехнологів! Анкета – не що інше, як спосіб маніпулювання свідомістю. Давайте запитаємо: що подумає простий громадянин, який не читав (і навряд чи прочитає) президентський проект закону про внесення змін до Конституції, а "довірився" анкеті? Він подумає, що ці зміни вичерпуються перерахованими п'ятьма пунктами, тоді як насправді поправок набагато більше, і вони набагато глибші. До того ж текст анкети не містить у собі жодного конкретного формулювання, жодної цитати з проекту Ющенка – запитання підносять у розмитому, завуальованому вигляді. Більше того, тут свідомо випнуті лише ті "ідейні установки", які вигідні Главі держави. Решта – за кадром.

Звертає на себе увагу не лише літера, але й дух пунктів анкети. Вони складені таким чином, що нормальній людині важко відповісти "ні" навіть на жоден з них. Хто ж не хоче "наведення порядку в Україні"? Зрозуміло, усі хочуть! Хто виступить проти позбавлення депутатів недоторканності? Ніхто не виступить – даєш рівність усіх перед законом! Хто відмовиться голосувати за парламентаріїв за відкритими списками? Ніхто не відмовиться – геть політичну корупцію! Отже, на усі п'ять питань напрошується позитивна відповідь. А потім "нараду із громадянами" можна привселюдно видати за волю народу. І спрямувати її у будь-яке русло...

Втім, в анкеті є ремарка і для тих, хто не клюне на вудку: "Якщо ви бажаєте надіслати свої пропозиції або побажання до проекту Конституції Президента України Віктора Ющенка, залишіть свою контактну інформацію: ПІБ, адреса, e-maіl, мобільний та домашній номери телефонів". Самі ж упорядники анкети жодної адреси або телефону не вказують – лише e-maіl, за яким люди можуть висловлюватися щодо президентського проекту Основного Закону.

Перше відчуття, яке виникає при цьому, – недовіра. Уявімо собі, що той або інший громадянин, який залишив на анкеті свої реквізити, "розгромив" ініціативу Ющенка вщент. З огляду на давні репресивні традиції нашої держави (а в сучасній Україні вони ще живі), я цілком допускаю, що через якийсь час до цього громадянина з'являться люди у цивільному з дуже спеціальної служби. Вони, звичайно, будуть ввічливими, але "виховну бесіду" проведуть. Якщо ж "надто розумний" громадянин – державний службовець, то для нього "неправильне" обговорення "народної Конституції" може закінчитися звільненням. Досить згадати, яке число чиновників залишилося без роботи після "жовтогарячої революції".

І, зрештою, абсолютно незрозумілий правовий статус подібного анкетування. Ще туманніше – його правові наслідки. Що це? Соціологічне опитування? Ні. Збір підписів за проведення референдуму? Теж ні – юридична процедура не дотримана. Тоді що? На анкеті, до речі, немає жодних "розпізнавальних знаків" – ні тиражу, ні номера замовлення, ні назви друкарні, де видрукуваний "документ". Отже, це просто папірець? За бажання такий папірець можна "видати" вдома на комп'ютері. То ж що це таке? Особисто я уявлення не маю.

Спочатку я обіцяв не вникати до конституційних змін, пропонованих Президентом. Однак один маленький штрих все ж таки зроблю. У преамбулі чинної Конституції є такі рядки: "...усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю..." Отож, багато хто вже помітив, що в преамбулі "ющенківського" проекту Конституції слово "совість" таємничим чином зникло.

Ну, і про що можна говорити далі?

Андрій ПОТИЛІКО, політолог (у ролі рядового громадянина)

«Бо зачепили за живе»

Днями в Дубинівському Будинку культури відбувся кущовий семінар з обговорення проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України». Фактично обговорення почалося ще до того, як учасники семінару зайшли до зали. Адже в ньому брали участь представники Савранського, Котовського, Кодимського, Анаьївського, Балтського та Любашівського районів. Тож міркування та дебати почалися ще в транспорті, доки люди добирались до Дубинового.

Семінар відкрив перший заступник голови Савранської РДА Сергій Дужій, який привітав гостей заходу на савранській землі і познайомив із доповідачами.

Перед учасниками семінару виступили доцент кафедри історії стародавнього світу та середніх віків історичного факультету Одеського національного університету імені І.І. Мечникова Олег Михайлович Луговий, доцент кафедри історії України історичного факультету Одеського національного університету імені І.І. Мечникова Володимир Миколайович Полторак та провідний науковий співробітник Одеського регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень кафедри філософських наук Володимир Олексійович Шевченко.

Вони ознайомили присутніх із системою взаємодії Президента України, Кабінету Міністрів та Верховної Ради України, яка запропонована у проекті Закону України «Про внесення змін до Конституції України». Мова здебільшого йшла про відмінності між чинною Конституцією України та запропонованим проектом. Чимало було приділено уваги питанням організації місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Вели мову й про судову систему влади.

Слід зазначити, що учасники семінару активно співпрацювали із доповідачами. Відчувалось, що обговорювані питання хвилюють людей.

Причому думки та запитання були досить різні. Одних цікавило, чому Президент так пізно вирішив вносити ці зміни. Де він був раніше? Невже не бачив, що чимало статей Конституції не працює?

Інші були впевнені, що запропонований проект відображає нинішню ситуацію в країні, і в ньому є багато слушних змін.

А один молодий чоловік категорично висловив своє незадоволення: «А що нам, молодим, буде від того, якщо цей проект приймуть? Хіба з’являться нові робочі місця, чи дешевшою стане освіта?»

В тому, що потрібно скасувати недоторканність депутатів, люди були майже одностайні. Велику стурбованість висловлювали з приводу того, що затягується процес бюджетотворення. «Як жити, не маючи затвердженого основного фінансового дороговказу? Експерти прогнозують, що його затвердять не раніше квітня, а то й липня наступного року. Як в такому разі бути нам на місцях?»

Схвально було сприйнято пропозицію про відкриті вибори. Більшість вважає, що обирати потрібно конкретних людей, а не партійні списки. Хоч були й тут свої опоненти. Один чоловік сказав так: « Це знову буде кумівство. Обиратимуть тих, хто зможе чимось відплатити, або родичів».

Семінар закінчився, а люди ще продовжували обмінюватись думками просто на вулиці, бо, як сказала одна молодичка: «Зачепили за живе».

Лариса Півторак,власкор «Одеських вістей», Савранський район

Референдум в автобусі

Автобус віз мене у відрядження до Великої Михайлівки. Водій включив радіо, і диктор тут же запропонував ознайомитися з відповідями респондентів на запитання: чи потрібна нам нова Конституція? За результатами опитування, 70% громадян вважають, що основний державний закон слід би відкоригувати. Але з них тільки 10% чули, що є проект закону про зміну Конституції, і тільки 2% його читали. Шкода, аналітики не поцікавилися, скільки з цих людей стали прихильниками запропонованої їм моделі.

Але чому б не закрити цю прогалину безпосередньо зараз? Біля мене сидів дідок у фуфайці, який теж слухав радіохвилі.

– Дідусю, а Ви за президентсько-парламентську владу чи за..?

– Ой, синку, – зітхнув він. – У нас з бабусею на двох одні окуляри. І читаю я по складах. Де мені розібратися з вашим начальством. Ти он студента запитай: їх же, молодих, навчають! – і підморгнув хлопчині, який сидів у паралельному ряду.

Мабуть, юнак не був налаштований на полеміку. Він показав на плакат, що промайнув за вікном, і процитував написаний на ньому девіз: "Нове покоління обирає "Пепсі". "Он в американців 250 років Конституція не змінюється. І нічого – живуть!" – відмахнувся він і почав дивитися у вікно.

Подивився і я. З-за повороту на автобус насувався білборд з написом "З УкраїноЮ у серці". Буква "Ю" горіла червоною фарбою і виділялася демонстративно збільшеним розміром. Одразу згадалося, що сказав з цього приводу один розумний чоловік, далекий від націоналізму, але не байдужий до проблем країни, у якій живе. За його словами, народом вистраждані такі символи, патріотичне значення яких вище за поточні політичні установки. Це Державний герб і Державний прапор країни, це і її історична назва, підкріплена часом. Чи достойно використовувати цю назву, щоб вбивати у підсвідомість смисловий штамп?

– Що ж, партія нагадує про себе, – сказала жінка, яка супроводжувала діда-пенсіонера.

Сидячи позаду, вона перехопила мій погляд на білборд.

– А Ви знаєте, що їх зареєстровано вже 172?– запитав я у неї.

– Я б сказала точніше, – долучилася вона до розмови. – Це 172 бізнес-проекти. Адже у партії повинні бути ідеологія, обов'язково – первинна партійна організація. Нічого цього немає, тому що все їхнє правління як починається, так і закінчується у Києві. Ми з чоловіком вбачаємо в них одні олігархічні угруповання, що переслідують захоплення ринку і великих підприємств.

Автобус їхав. Так само він віз пасажирів і 2 роки тому, тільки тоді вітчизняні ЗМІ сурмили по радіо інше: що Конституція, за якою ми жили весь цей час, визнана багатьма міжнародними інституціями найкращою у Європі. Що ж змінилося у поглядах Глави країни, якщо він тепер має намір ввести у користування нову Конституцію? Основний закон країни – це адже не розпорядження по транспортному цеху, яке можна змінювати щотижня. Чи давно сам Віктор Андрійович, коли був лідером опозиції, виступав проти двопалатного парламенту, запропонованого Кучмою? А тепер робить такий різкий розворот. То що ж змінюється: переконання чи особисті інтереси?

– Гадаєте, нова Конституція буде для народу? – кинув через плече студент, встаючи з крісла. І зійшов на зупинці.

– Пішов "Пепсі" пити, – пожартував дід. І, звертаючись до жінки, сказав: – От твій чоловік, Маріє, серйозніше розмірковує. Недарма ж депутат райради. Тільки, шкода, я, старий, заплутався…

Співрозмовниця далі говорила ніби за нього:

– Два роки тому, у вересні 2007 року, Президент пропонував забрати значну частину повноважень у місцевих рад і передати їх місцевим держадміністраціям. Тепер Президент хоче ліквідувати райдержадміністрації.

– Дуже це може позначитися на житті районів? – запитав я.

– Уявіть собі, так! – прозвучало у відповідь. – У 2006 році ми йшли на вибори, чітко уявляючи ситуацію. Зі свого боку, райради видали на-гора виборцям віз гарантій. Але ж тоді райради вірили, що тепер працюватимуть у нових умовах. Всі думали, що райради зможуть створити районні виконкоми, які і здійснюватимуть управлінські функції. Минув час, перш ніж депутати зрозуміли, що їх просто обдурили. Зрозуміли це і односільчани. Влада виявилася поділеною між двома апаратами з функціями, які часто перетинаються і дублюються. Від цього виникають плутанина і конфлікти.

– Чи вміємо ми жити за Законом, який самі ухвалили?

– За цією Конституцією жити не навчилися, а вже хочемо іншу. От і плутанина. А людям від суперечок дістаються одні обіцянки, – зробила висновок вона.

І почала піднімати діда на вихід.

Можливо, правий студент: нова Конституція стосується тільки перших персон держави? Автобус, що на годину перетворився у місце проведення референдуму, далі їхав. Чи буде справжній загальнодержавний референдум, який повинен випереджати появу нової Конституції? Чи встигне існуюча влада за 3 місяці до своєї потенційної зміни реально просунути цей дуже важливий документ? Як розподіл влади поєднуватиметься з новим Бюджетним кодексом, що паралельно пропонується Прем'єр-міністром України?

Чи буде у такому разі місцева влада підкріплена коштами?

Посміятися б над цим перетягуванням ковдри кожної із сторін на себе! Тільки учасники цього процесу не якісь сторонні, а – ми. Всі.

Владислав КІТІК,«Одеські вісті»