Розпочалося все з акварелі, яка мене привабила кілька років тому на одній з виставок. Називається вона «Чумацький шлях». Тема, звичайно, не нова, але як своєрідно і свіжо вирішена! У нижній і верхній частині роботи – зустрічний рух порожніх і навантажених сіллю возів. Він підкреслений польотом журавлиної зграї, колиханням крон під вітром, грою синювато-сірих хмар. Дивним чином з цього протилежно спрямованого руху виникало відчуття замкнутості земного простору, життєвого циклу: «Усе повертається на круги свої»...
Молода художниця Ганна Васькевич вже у тій роботі студентських років показала своє обдарування. У цьому році вона закінчила художньо-графічний факультет Південноукраїнського педагогічного університету, де у 2008 році була стипендіатом премії К.Д. Ушинського. Тоді ж вона стала членом Молодіжного об’єднання при Одеській обласній організації Національної спілки художників України. Мені було цікаво стежити за її зростанням як аквареліста. Проте останнім часом одна за другою почали з’являтися роботи Васькевич у техніці батіка. Напрочуд декоративні, багатобарвні, з контрастами тонів – справжнє свято! Відкрилися нові грані творчості художниці. Чим же приваблює її батік?
– Його технічні можливості, – говорить Ганна, – дозволяють об’єднати графічні, декоративні, живописні елементи. При роботі над розписом тканин відкриваються абсолютно нові ефекти, які вже продуману композицію наповнюють нерукотворними «сюрпризами», і вони ідеально доповнюють творчу роботу. Мені подобається поєднувати гарячий батік, холодний батік і вільний розпис – комбінування різноманітних технік. Саме вільний розпис, на мій погляд, дозволяє художникові проявити свою індивідуальність.
Одержані Ганною від викладача Л. Богучук знання щодо технології батіка стали основою, а справжнє захоплення розписом тканин прийшло до неї після спілкування з молдавською художницею О. Дробахою, з київською художницею М. Тертичною та іншими майстрами, які не один рік життя присвятили цьому мистецтву. Своїм духовним учителем Васькевич вважає художника Михайла Пархоменка. Він познайомив її з одеськими живописцями і графіками, які вплинули на внутрішній світ випускниці «худграфа». Ганна брала участь у пленерах на Кинбурнській косі і у Коблевому, Всеукраїнському симпозіумі «Об’єднуємо береги» (Одеса – Стамбул). У межах проекту Міжнародного творчого об’єднання «Спокуса» художниця брала участь у симпозіумі в Криму, а нещодавно здійснила подорож по маршруту «Столиці європейських культур». Творчі зустрічі, бесіди, робота на пленерах дали їй свободу самовираження.
Художні образи акварелей і батіка Ганни Васькевич – з її дитинства, яке пройшло у селі. Навіть школа стояла на лісовій галявині, над якою плили пухнасті хмари, мерехтіли зірки, де густі ліси сповнені були живими істотами. На батьківському подвір’ї розгулювали гордовиті індики, а півні сповіщали, що ранок настав. Там не переводилися підкинуті кошенята і цуценята, яких донька виходжувала. Батько й мати не перешкоджали. Більше того, в 11 років подарували їй дев’ятимісячне лоша Ласку. Вільний час або хвилини суму Аня проводила верхи на своїй кобилці у безкраїх полях. Зараз Ласка перебуває в Одесі на іподромі, і господиня навідується, відпочиває з нею душею.
Ця безпосередність сільської дівчинки, вміння бачити красу, розлиту у повсякденності, сповнюють роботи художниці красою рукотворною. Бачені вдома півні на Ганнусиній акварелі налилися червоним під час двобою, скоріше схожого на дворову виставу. Улюблена конячка, перетворившись на зебру, знайшла собі пару. «Птахи моїх снів» набули казкового оперення. «Коралові рифи» побачені так близько, ніби художник дивився на них з дна моря. У підводному царстві панують дивні істоти – коники, різноманітні риби, мушлі, краби... І акварель, і батік Ганна виконує у насичених, густих, яскравих тонах. Проте це не щільність олійного живопису. У роботах – легкість, мерехтіння відтінків. Від одного твору до другого автор набуває впевненості, у той же час зберігаючи довіру до особливостей шовку, бавовняної і вовняної тканини, до непередбачуваних ефектів, які дає їхня обробка.
Дивлюся на незакінчений батік Ганни – «Сузір’я котів». Розпис дійсно «гарячий». Коти казкового забарвлення горять у нічному небі. Така свіжість погляду, такий політ уяви властивий тільки людині, яку природа обдарувала художнім талантом.
