ВчоранабазіМиколаївськогорайонувідбулосявиїзнезасіданняобласноїКоординаційноїрадизпитаньмісцевогосамоврядуванняприголовіоблрадиМиколіСкорику. Дорожня інфраструктура та забезпечення якісною питною водою – ось дві основні теми, які розглядалися під час наради. Проблем вистачає в обох напрямах...
Ех, дороги...
8 300 км – така загальна довжина автомобільних доріг загального користування в Одеському регіоні. За словами начальника служби автомобільних доріг в Одеській області Віктора Костенка, ця цифра приблизно порівнянна із показниками деяких окремих держав (наприклад, Австрії). Транзитні можливості Одещини – це, зрозуміло, благо. Але величезна кількість автомобілів неминуче розбиває дорожнє покриття (особливо, коли йдеться про великотонажний транспорт, ще й занадто перевантажений). На жаль, останнім часом державне фінансування Служби доріг значно скоротилося (з 1 млрд 400 млн у 2007 році до 300 млн у 2008-му). Більше того, якщо до 2008 року Кабмін виділяв областям субвенції на ремонт місцевих доріг, то тепер цей «почесний обов’язок» покладений на місцеві бюджети, які просто не мають у своєму розпорядженні необхідних фінансових можливостей. «Позиція Кабміну в цьому плані викликає здивування», – резюмує голова Одеської облради Микола Скорик.
За словами Віктора Костенка, сьогодні ремонту потребують 70% усіх районних та обласних доріг, а оцінюється ця робота у 4 мільярди гривень. Досить красномовним виглядає такий приклад: на трасі Київ – Одеса, що діє вже кілька років, дотепер є стокілометрова ділянка із незавершеним верхнім шаром покриття. Та й з підрядниками дотепер повністю не розрахувалися. Звичайно ж, не усе так погано. У стадії завершення перебуває техніко-економічне обґрунтування щодо будівництва траси Одеса – Рені, яку розраховують будувати на кошти концесіонерів. Європейський Банк реконструкції та розвитку обіцяє виділити кошти на упорядкування 8 точок на Одещині, де найчастіше трапляються ДТП. І навіть Євро-2012, яке так і не відбудеться в Одесі, все ж таки дозволить відремонтувати частину дорожньої інфраструктури.
– Кабінет Міністрів та Укравтодор розглядають дві суми: 1,3 млрд та 1,8 млрд за векселями щодо об’єктів, які наближені до Євро-2012. В Одеській області до цих об’єктів віднесені Куяльницький міст, декотрі ділянки автомобільної дороги Київ – Одеса, Хаджибейський міст та Червонознам’янський спуск, – перераховує Костенко. – Що стосується інших шляхів, то Укравтодору дозволено брати кредити під невеликий відсоток. Ми гадаємо, що проблему буде розв’язано до кінця року. Це дозволить хоча б частково оплатити ті роботи, які вже проведені, і виконати ті, що необхідні для безпеки руху та підготовки до зимових умов утримання доріг.
Наближення зими змусило Віктора Васильовича звернутися до представників місцевого самоврядування в районах із проханням допомогти дорожнім службам запастися гравієм та піском. Адже грошей на їхню закупівлю теж немає. Що стосується підтримки на обласному рівні, то тут, насамперед, йдеться про одержання держактів на землю під споруджувані дороги.
– У цілому, облрада та комісія з транспорту і автомобільних доріг надає нам істотну допомогу у координації деяких дій, взаємодії з Кабінетом Міністрів та Верховною Радою, – розвиває свою думку Костенко. – Але нам також потрібна допомога у частині земельних ресурсів, усіляких інспекцій (земельна, екологічна тощо). Без них ми не можемо пройти жоден проект, не можемо відвести землю, одержати державний акт, що заважає подальшому плануванню та виділенню грошей під будівництво...
У той же час очевидно, що низка проблем у дорожній інфраструктурі має розв’язуватися не на обласному, а на державному рівні. Саме тому Олександр Сошенко, голова постійної комісії облради з питань транспорту і доріг, виступив із декількома пропозиціями. Зокрема: рекомендувати Одеській обласній раді спільно із облдержадміністрацією направити листи до Кабміну і Верховної Ради України з проханням передбачити у Держбюджеті-2010 субвенції на будівництво та ремонт місцевих доріг (тобто, повернутися до існуючої раніше практики). А також звернутися до Укравтодору із пропозицією провести його виїзне засідання на Одещині у першому півріччі 2010-го року. Учасники Координаційної ради схвалили ці ідеї.
Крапля в морі
Знову почнемо із цифр. Споживання води на господарсько-питні потреби області становить до 890 тисяч кубометрів за добу. Переважно це «поверхневі» води, на підземні джерела припадає приблизно чверть споживаної вологи. Одеська область – одна з найменш забезпечених в Україні водою питної якості. Більшість малих річок належать до забруднених, а Дністер і Дунай, що протікають уздовж західного кордону регіону, географічно віддалені від основних споживачів води. Підземні ресурси теж не тішать особливим багатством: на одного жителя – 0,29 кубічного метру «артезіанки» за добу (це передостаннє місце в Україні). При цьому переважна частина підземних вод зосереджена у північній частині області.
– Що стосується питань водного господарства, то тут багато проблем, – коментує голова Одеської облради Микола Скорик. – Це і якість води, і її наявність (багато населених пунктів у принципі позбавлені нормальної питної води). Є питання і щодо тарифів. Завдяки політиці попереднього складу Кабінету Міністрів на чолі з Віктором Федоровичем Януковичем були прокладені магістральні водопроводи, але через нові тарифи, встановлені нинішнім керівництвом, люди просто не підключаються до цих водопроводів. Вони просто стоять і не виконують свою функцію саме у силу неправильної побудови тарифів. Проблем, які ми обговорювали з керівництвом області, дуже багато. Але, думаю, що, незважаючи на труднощі, ми будемо їх вирішувати разом із обладміністрацією і депутатським корпусом.
Проблеми у сфері водопостачання справді «тішать» своєю розмаїтістю. Це і необхідність ремонту зношених водопроводів, і скидання зі ставків-відстійників на території сусідньої Молдови, які «припливають» до нас, та й недбала поведінка самих місцевих жителів. Наприклад, фіксується багато випадків, коли просто розкрадаються бетонні стовпчики і сітка, що обгороджують колодязі та свердловини від засмічення. Як кажуть, крадемо самі у себе... На думку Олега Куракова, начальника ГУ розвитку інфраструктури та енергозабезпечення облдержадміністрації, розв’язати проблему могло б створення обласного комунального підприємства, яке забезпечувало б ремонт мереж та відповідало за нарахування тарифів. Однак багато представників місцевого самоврядування поставилися до цієї ідеї без ентузіазму, а Микола Скорик назвав її «дискусійною». Загалом, є що обговорювати.
Але поки що йдеться про те, що органи місцевого самоврядування та виконавчої влади протягом року повинні переглянути генплани населених пунктів та внести до них корективи щодо охорони навколишнього середовища і водних джерел. Необхідно активніше передавати на баланс сільрад занедбані «безгоспні» артезіанські свердловини та відновлювати їхнє функціонування. Зрозуміло, це вимагатиме і ліцензування діяльності господарських структур щодо водопостачання населення. Рішення Координаційної ради передбачає також створення пересувної госпрозрахункової лабораторії для контролю якості питної води, що подається по сільських водопроводах. Головному управлінню економіки облдержадміністрації рекомендовано прискорити розробку програми «Питна вода Одещини». Контроль за виконанням цих та інших пунктів рішення Координаційної ради голова облради Микола Скорик залишив за собою.
