УКРАЇНСЬКУ КОМАНДУ СУДНА КОРСАРИ уТРИМУЮТЬ ШОСТИЙ МІСЯЦЬ
Минулого четверга виповнилося рівно п’ять місяців з моменту захоплення сомалійськими піратами балкера «Аріана». Корабель, що зареєстрований на Мальті і йшов з Бразилії на Близький Схід з 35 тисячами тонн сої, був атакований біля Сейшельських островів в Індійському океані. У даний момент «Аріана» утримується на якірній стоянці біля сомалійського поселення Ноб’ю.
Сума, що її спершу вимагали пірати, за цей час «стиснулася» з $10 млн. до 8 мільйонів. Власник «Аріани» Candella Shipping і оператор – британська Seven Seas Maritime Ltd. готові заплатити наразі не більше мільйона...
Судячи з відчайдушних заяв родичів полонених моряків, теперішнє захоплення протікає набагато драматичніше, ніж усі попередні дії «солдатів Сомалі». Уже через три тижні після своєї появи на кораблі загарбники приступилися до катувань членів екіпажу. Про це наприкінці травня повідомила мати 2-го механіка Лариса Муругова. Її 36-літнього Андрія, у якого внаслідок чималих нервових навантажень почалися проблеми із серцем, нібито б’ють систематично.
Ще більш незавидне становище в кока Лариси Салинської (крім неї, у складі екіпажу ще одна жінка, днювальна Наталя Лось). Необачно найнявшись у нещасливий рейс на третьому місяці вагітності (Ларисі було обіцяно «прискорене» повернення в Одесу відразу після розвантаження «Аріани» у першому ж іранському порту), жінка все за тієї ж «стресової» причини плюс вкрай поганим умовам народила на 23 тижні мертву дитину; плацента при цьому не вийшла. Колишній колега суднового кухаря Сергій Юзвак, до якого Ларисі вдалося додзвонитися по мобільному, говорить, що її стан – критичний: «Відчуття таке, що ми цю команду можемо взагалі не дочекатися…»
З точки ж зору судновласника, причин для тривоги за долю 24 українських моряків начебто б немає. Представник «Ол Оушен Шіпінг» Спірос Мінос запевняє, мов, переговори з піратами не припинялися з 2 травня ні на один день. Ідуть переговори загалом... успішно, щоправда, просування до «шуканої суми» уповільнено через «часту зміну позицій» загарбниками. Іншими словами, «солдати Сомалі» ніяк не можуть домовитися між собою про «справедливий» розподіл таких близьких мільйонів зелених...
За словами Міноса, екіпаж почувається добре, усі здорові. Принаймні така інформація надходить із судна під час телефонних сеансів із Грецією. При цьому представник судновласника допускає: бадьорі завірення моряків можуть бути наслідком психологічного й фізичного тиску з боку піратів, які заздалегідь визначають, про що саме зобов’язані сказати полонені.
МЗС України доручило визволяти «Аріану» посольству в Грецькій Республіці, що перебуває в постійному контакті з компанією-оператором судна. Українські дипломати мають невтішну інформацію. Запасів води й продовольства на кораблі – в обріз, пірати навмисно їх не поповнюють, посилаючись на великі «накладні видатки» і неабияку далекість від суходолу (за деяким даними – до 50 морських миль). Капітан «Аріани» Геннадій Воронов, який нещодавно розмовляв з кореспондентом «Франс Пресс», зізнався: моряки донезмоги змучені й втратили усіляку надію на звільнення. Воронов вважає, що українська влада йде не тим шляхом, їй треба підсилити тиск на власників судна, змушуючи тих до конкретних кроків; можливо, греки могли б уже зараз переконати сомалійців у власній платоспроможності.
Прес-секретар МЗС України Василь Кирилич, інформуючи моїх колег під час останнього планового брифінгу про перебіг перемовин щодо «Аріани», зазначив, що судновласник запевнив українську сторону: на судні є достатня кількість пального, харчових продуктів, питної води та медикаментів. Крім того, «у переговорах намітився певний прогрес». Добродій Василь, ймовірно, свідомо не згадав про аналогічний «прогрес», що мав місце місяць тому, – коли судновласник повідомив про нібито узгоджену з піратами суму викупу. Відтоді про той «прогрес» так ніхто й не згадав…
Гучна НП з балкером – третя за ліком, в яку втрапили українські громадяни.
Перший полон, в якому торік побували наші співвітчизники з корабля «Леманн Тімбер», завершився через 44 доби після його захоплення сомалійцями. Журналіст «Одеських вістей» брав участь у зустрічі літака, яким прилетіли до «Борисполя» Валентин Барташов, – капітан-росіянин – та четверо членів команди, переважно жителі Одеської області. Прикро, але дехто з багаточисленних колег-учасників прес-конференції в будівлі міжнародного аеропорту... глузував з приводу «надто вже респектабельного» вигляду вчорашніх полонених. Мовляв, а не так вже погано, виявляється, потрапити до «солдатів Сомалі»: гарно годують, чемні в поводженні, та й взагалі «інтелігентні люди».
Наступний напад на «наших» в районі африканського рогу, довготривалі перемовини (тривалістю 133 дні) і довгоочікувана зустріч членів екіпажу «Фаїни» у «Борисполі» сприймалися менш оптимістично. Не випадково Президент Віктор Ющенко скерував до Кенії главу Служби зовнішньої розвідки Миколу Маломужа (разом із провідними фахівцями відомства), а ще мобілізував особовий склад кількох досить поважних силових міністерств. Такий високий рівень операції – ніяке не бажання Глави держави здійснити чергову передвиборну PR-акцію.
Річ у тім, що сомалійські морські розбійники діють не самі по собі. До їхнього улюбленого заняття приєдналися багаточисленні «суміжні структури», які нізащо не погоджуються на введення у «гру» якихось там «бідних родичів». Під якимись розуміють правозахисні організації.
Якщо в історії з «Леманн Тімбер» суттєву допомогу в процесі перемовин з піратами та їхніми посередниками надали співробітники апарату Омбудсмена України і особисто Ніна Карпачова, – у випадку з «Фаїною» Ніну Іванівну звинуватили у «нестримному самопіарі» та непрофесійності. Буцімто українську команду сомалійці давно б звільнили, якби не втручання «зайвих людей» з вулиці Шовковичної.
Коли моряків «Фаїни» усе ж доправили на Батьківщину, мені довелося витратити чимало часу на з’ясовування обставин перемовин щодо їхнього звільнення. Високоповажні офіцери з МінНС розповіли, як майстерно «обробляли» родичів полонених моряків ті, хто якимось чином зацікавлений у подальших «подвигах» сомалійських піратів. Декого з тих родичів таки вдалося збити з пантелику, і вони уголос звинуватили вітчизняних психологів у застосуванні якихось «нейролептичних прийомів» з метою вплинути на свідомість членів екіпажу «Фаїни». Аби ті забули деталі свого перебування під дулами піратських автоматів.
Справжня мета «доброзичливців» дуже далека від співчуття тим, хто всерйоз ризикував одержати глибоку й довічну психологічну травму. Цілком припускаю: поширювачі «дурних чуток» теж пов’язані з розгалуженою мафіозною мережею, що реально існує навколо ретельно продуманих нападів на цивільні кораблі поблизу Сомалі.
/Трохи далі читач матиме змогу ознайомитись із деякими розцінками за окремі види «робіт», виконаних впродовж перемовин з піратами/.
Якщо порівнювати два вищеописані інциденти з останнім нападом, – на «Аріану» – впадає у вічі досить швидке застосування тортур до українських моряків. Вже наприкінці першого тижня полону окремих членів команди почали бити; згодом наших співвітчизників стали щодень піддавати «сонячним ваннам». Цей вид тортур є дуже небезпечний. Людину зв’язують по руках і ногах і жбурляють на розжарену сонцем палубу. Протриматись на такій дерев’яній «пательні» бодай годину, коли температура складає 45-50 градусів, вкрай важко.
Провівши чи всю команду (так стверджують ті з моряків, кому пірати дозволили задзвонити додому або до знайомих) через «палубне пекло», загарбники досягли своєї мети. Моральний дух екіпажу «Аріани», м’яко кажучи, вже не той, що був на момент піратської атаки. Постійні погрози розпочати «групові розстріли», годування моряків давно зіпсованими продуктами, позбавлення можливості хоч зрідка пити чисту воду, безсоромна дезінформація щодо їхньої поведінки («на волю» регулярно сповіщають про «негарний вчинок» якогось українця, за який карають цілу групу його співвітчизників), – такий «курорт» зламає будь-кого!..
Поки родичі полоненних моряків щосили намагаються не пересваритися один з одним (як це було недавно з родичами членів екіпажу судна «Фаїна», їхніми товаришами по нещастю), у середовищі знавців нинішніх особливостей функціонування морського бізнесу множаться цікаві припущення, побудовані на більш-менш точних розрахунках. З яких випливає: участь в «розрулюванні» конфліктних ситуацій, що виникли завдяки існуванню «інституту сомалійського піратства», – справа досить прибуткова.
Найбільші доходи – у страхових компаній; приміром, за страхування від викупу на суму $3 млн судновласник вносить $30 тис., а за кожні наступні три мільйони – ще по 30. Якщо сума страховки від викупу становить 9 мільйонів зелених, – страхова компанія на цьому має майже $100 тис. Помноживши цю цифру на кількість середньорічних проходів кораблів Аденською затокою, – більше 20 тисяч – отримати уявлення про переваги «піратського страхування» буде досить просто.
Свій чималий куш зривають також і охоронні компанії, і юристи, які беруть безпосередню участь у переговорах з піратами, і «листоноші», тобто люди, що доставляють на утримуваний піратами корабель кеш величезних розмірів. При сумі викупу $2 млн «листоноші» і тим, хто забезпечує доставку ними готівки, потрібно «відстебнути» $500 тис. Юристам, у випадку успішного завершення переговорів, покладається сума вдвічі більша.
Свою частку в піратському бізнесі, як би не дико це звучало, мають також військові кораблі, що супроводжують судна через Аденську затоку. Своїх співвітчизників, зрозуміло, воєнмори охороняють «за спасибі». Зате з «чужих», як неодноразово повідомляли закордонні ЗМІ, не гребують брати по 50 – 60 тисяч зелених, а в окремих випадках – і побільше. Скаржитися на побори – зайве. Світове співтовариство поки що «не дозріло» до створення об’єднаного військово-морського командування в Аденській затоці, відповідно, не встановило ніяких твердих розцінок за сприяння безпечному проходу «чужого» судна.
На цьому тлі прибутки крюїнгових компаній (тих, хто наймає членів екіпажу) виглядають ну зовсім вже скромненько. Як стверджує згадувана вище Лариса Муругова, майже всі моряки «Аріани» набиралися державною компанією «Укркрюїнг»... неофіційно, шляхом передачі готівки безпосередньо співробітникам кадрової компанії. Якщо це насправді так, ніхто з полонених не може розраховувати на страховку на випадок захоплення корабля піратами.
Наостанок – про долю членів екіпажу «Lemann timber». Майже всі вони здійснили впродовж року після свого звільнення по кілька рейсів до чужих морів. Обіцяної компенсації від судновласника ніхто не дочекався. Нагадаю: того разу пірати розжилися $750 тис.
Мабуть, таки мала рацію Ніна Карпачова, кажучи журналістові «ОВ» про існування розгалуженого ринку послуг, що виник завдяки «сомалійському факторові». Цей ринок послуг має чималу підтримку не лише в Африці та розвинених морських державах Європи та Азії. Мабуть, і в нас, якщо добре пошукати, можна знайти «повноважних представників» тієї піратської мафії.
От тільки хто цим займатиметься напередодні виборів?..
Повний список членів екіпажу «Аріани»:
1. капітан Геннадій Воронов;
2. старпом Олександр Черепанін;
3. 2-й помічник Сергій Лупачов;
4. 3-й помічник Костянтин Крупський;
5. боцман Сергій Геращенко;
6-11. матроси Юрій Синилевич, Олександр Бондаренко, Михайло Булигин, Олександр Івангородський, Михайло Пипко, Юрій Васильченко;
12. старший механік Володимир Стрешний;
13. 2-й механік Андрій Муругов;
14. 3-й механік Олександр Лупачов;
15. 4-й механік Олександр Шмідт;
16. електромеханік Олександр Фют;
17-19. мотористи Вадим Плохотнюк, Валентин Гелас, Григорій Юреску;
20-21. палубні газоелектрозварювальники Олександр Юрін, Ігор Аладишев;
22. токар Сергій Павалакі;
23. днювальна Наталія Лось;
24. кок Лариса Салинська.
