Заключні сільські старти
l За програмою обласних сільських ігор у Роздільній завершився фінальний турнір з гандболу серед шести команд переможців зони, де напередодні брали участь 23 колективи.
У вирішальних баталіях чемпіонами стали господарі – роздільнянці. У їхньому складі: Валерій Коротюк, капітан Едуард Писаревський, Василь Назиру, Віталій Семицар, Віктор Попов, Денис Зейналов, Максим Бузюк, Ян Польський, Андрій Рансун, Сергій Самотей. Тренер Валерій Заєць.
Друге місце у представників Білгород-Дністровського району – капітан, він же граючий тренер, Василь Шинкарюк, третіми були гандболісти Іванівського району – капітан Ігор Ткачук, тренер Валерій Воскобойников.
Журі визначило кращих гравців за номінаціями: воротар – Федір Горяйнов (Іванівський район), бомбардир – Денис Зейналов (Роздільна).
Турнір був чітко проведений головним арбітром суддею міжнародної категорії Анатолієм Криворучком.
l За традицією шахово-шашковий фестиваль завершує програму обласних сільських ігор за участю збірних команд районів Одещини.
У обласній школі Олімпійського резерву зібралися посланці 22 команд (двоє чоловіків, одна жінка) і за швейцарською системою (сім турів) із контролем часу 30 хвилин на партію розіграли комплекти нагород.
Як і слід було сподіватися, командну перемогу з шахів здобуло тріо Роздільнянського району, у складі якого сестра та брат; майстри спорту Марина та Денис Ковальови, а також кандидат у майстри Володимир Крулік. Вони набрали – 15,5 очка. При цьому Денис Ковальов вписав до таблиці – 6,5 очка – кращий результат турніру.
Друге місце посіли любителі стародавньої гри з Білгород-Дністровського району – 14 очок, третє – посланці Ананьївського району – 12 очок.
Знову, як і упродовж багатьох років, серед шашкістів лідерами є татарбунарці, де граючий тренером – неодноразовий чемпіон України, міжнародний майстер Василь Максимчук. Тут же виступали Дмитро – син Максимчука, майстер спорту та першорозрядниця Марина Ткач. Вони набрали 13 очок.
Друге-третє командне місця відповідно належать спортсменам Ізмаїльського та Кілійського районів, в яких по десять очок.
Цікаво відзначити. Серед учасників кандидат у майстри спорту шашкіст Микола Дойчев (Болградський район), який виступає щороку упродовж 30 років з дня організації цього турніру.
Призерам вручено грамоти та Кубки.
Євген ГОРЕЛЮК
Поїдуть до Таїланду
Одеські спортсмени у складі збірної команди України візьмуть участь у черговому чемпіонаті світу з таїландського боксу.
Як повідомляє прес-служба Української федерації таїландського боксу, змагання пройдуть із 27 листопада по 5 грудня в Бангкоку (Таїланд). Усього до складу збірної увійшло 14 спортсменів із Одеської, Полтавської, Дніпропетровської та Донецької областей. Наш регіон репрезентують Іраклій Харебава, Арнольд Хегай, Олексій Тишляков.
Додамо, що секретаріат ІFMA (Міжнародної федерації аматорського тайського боксу) розповсюдив документ, який визначає регламент проведення чемпіонату світу, що пройде у Пекіні з 27 серпня по 4 вересня 2010 року. Як підкреслюється в інформації прес-служби, до нього внесено кардинальні зміни. Вони пояснюються тим, що таїландський бокс може увійти до списку олімпійських видів спорту. Таким чином, провадження змагань коригується під олімпійські стандарти.
На чемпіонаті буде 7 вагових категорій у чоловіків та 4 у жінок, при цьому в кожній ваговій категорії може бути лише 8 бійців. Це означає, що на майбутньому світовому форумі 2010 року спортсмени вже повинні заробляти ліцензії.
Євген НИЗОВ
Чемпіон чемпіонів
Скульптор Євген Вучетич у своїй книжці «Художник і життя» розповідає, як у середині 30-х років він зробив етюдний портрет «чемпіона чемпіонів» – Івана Піддубного.
«Це був величезний чолов’яга, колосальної фізичної сили, справжній богатир. Він мене вразив своїми розмірами. Через майже 30 років, коли я дивлюся на цей портрет – недопрацьований і далекий від досконалості етюд – я бачу не простого борця, а чемпіона, який з гідністю носить це звання».
Іван Піддубний народився 26 вересня 1871 року в селі Красенівці, що загубилося у степах між Оржицею і Золотоношею (тепер – Полтавська область).
З 12 років Іван працював у наймах – пас овець в економії пана Кублицького. Чималих турбот завдавав йому величезний і свавільний племінний баран – гордість панської економії. Упреться тварина, твердолобість якої увійшла у прислів’я, і – ні з місця. Схопивши його за виті роги, Іван тягне, штовхає, доки баран не трусне головою і не відкине хлопчиська на землю. Чудовою гімнастикою було це єдиноборство. Міцніли м’язи, ширшали плечі. І незабаром Іван вже міг відірвати барана від землі, побороти усіх своїх ровесників.
Двадцятирічним Іван Піддубний виїжджає на заробітки до Одеси. Тут незабаром і натрапив на афішу «Цирку Бескоровайного», де, крім циркових номерів обіцяли показати «російсько-швейцарську боротьбу на поясах». У змаганнях силачів міг взяти участь будь-який охочий. Переможець мав одержати приз. На третій день Іван Піддубний нарешті наважився і записався у судді. І за кілька днів здолав усіх атлетів, крім одного – поляка Петра Янковського: двобій з ним завершився внічию.
З тих пір Іван по-справжньому почав займатися боротьбою. Багато тренувався, переймав досвід інших відомих борців, накачував м’язи. До речі, за теперішніми мірками, Піддубний носив би костюм шістдесят восьмого (!) розміру. Тринадцятирічним він уже вважався досвідченим професійним борцем.
У 1896 році було засноване Санкт-Петербурзьке атлетичне товариство, яке культивувало французьку боротьбу. А незабаром у Києві лікар Є.Ф. Гарнич-Гарницький і письменник О.І. Купрін створюють клуб атлетів. Тут одержує перші уроки Іван Поддубний. Йому вдалося позайматися тут лише місяць. Потім їде з цирковою трупою на гастролі.
З трупою Нікітіних Іван Піддубний об’їздив півкраїни: Тифліс, Баку, Астрахань, Царицин, Саратов, Казань, Нижній Новгород, Іваново-Вознесенськ, Харків… З іншим цирком Піддубний об’їхав частину Сибіру. Але на початку 1903 року доля його круто змінилася: його викликали до Санкт-Петербурзького атлетичного товариства.
Паризьке спортивне товариство спільно з французьким журналом «Спорт» запропонувало петербуржцям надіслати своїх представників для участі у змаганнях на звання чемпіона світу. Вибір атлетичного товариства випав на Івана Піддубного.
На чемпіонат прибули і записалися 130 борців. Іван Максимович Піддубний здобув поспіль одинадцять перемог.
З тих пір на численних змаганнях Іван Максимович Піддубний завжди виходив переможцем. Чемпіоном світу він ставав п’ять разів поспіль. Ім’я Піддубного оточене тріумфом, що приносить йому не лише славу і популярність, але й чималі матеріальні вигоди: лише за право використати його портрети для реклами різноманітних товарів він одержав цілий статок.
Прогриміли революція і громадянська війна, а він далі боровся в цирках різних міст, які то визволялися «червоними», то захоплювалися «білими», то зазнавали атаки «зелених». Все раніше зароблене розвіялося вітрами непевного часу, що й змусило Івана Максимовича Піддубного підписати контракт з чиказьким антрепренером Дж. Пфефром.
20 листопада 1925 року із Гамбурга Іван Максимович Піддубний на пароплаві «Дейчланд» відплив до Америки.
Йому на той час було вже 54 роки, але він далі перемагав своїх супротивників. Американські газети охрестили його «Іваном Грозним». На батьківщину він повернувся у 1927 році. Батьківщина зустріла чудового патріота урочисто.
До 1937 року Іван Максимович не залишав килима. Оселився він у курортному містечку Єйську. Уряд нагородив його орденом Трудового Червоного Прапора, йому було присвоєно звання заслуженого артиста РРФСР, а після війни одержав і заслуженого майстра спорту.
Жити б і жити Івану Максимовичу до ста років, якби не прикрий випадок – невдале падіння і перелам стегна на 77-му році життя.
Через рік він помер від інфаркту. Його поховали у міському парку, що нині носить його ім’я. На чорному камені надгробка викарбувано: «Здесь русский богатырь лежит».
Семен ІВАНОВ
