Нещодавно Україна відзначила важливе демократичне свято – День місцевого самоврядування. Важко переоцінити роль цих представницьких органів влади, які беруть на себе значну відповідальність за життя областей, районів, міст, селищ та сіл країни. Понад три роки Фрунзівську районну раду очолює Павло Шестопалюк. Соціальна спрямованість діяльності цієї ради викликає всебічну підтримку громади. Тому ми попросили Павла Степановича поділитися своїми думками про діяльність виборних органів на місцях, в яких умовах вони працюють, про системні зміни у житті району.
– На моє глибоке переконання, День місцевого самоврядування – це не свято службовців, а свято всієї територіальної громади. Хоча це ще не всі усвідомлюють, але вірю, що незабаром ми будемо відзначати цей день так само піднесено і широко, як це відбувається в країнах Європи. Тобто там, де громада розуміє, що місцеве самоврядування – це самостійна гілка влади поруч з державною.
Тому дуже важливо привернути увагу громадськості до проблем місцевого самоврядування. А їх за останні роки накопичилось дуже багато. І все це через безправність місцевих рад, відсутність у них власних виконавчих органів, що змушує ради делегувати значну частину своїх повноважень районним і обласним державним адміністраціям.
– Павле Степановичу, що саме необхідно зробити, щоб районні, селищні і сільські ради, яким сьогодні найважче, змогли стати справжніми господарями на своїй території?
– Одночасне існування на одній території таких центрів публічної влади як ради і райдержадміністрації не притаманне демократичному суспільству. Там місцеве самоврядування є доповненням і противагою державній владі.
У нашому випадку, місцеві ради зможуть вирішувати покладені на них обов’язки тільки тоді, коли відбудеться реальне посилення їх функцій, передусім, шляхом перетворення частини повноважень із делегованих у власні. Проте, це безпосередньо залежить від фінансових спроможностей місцевого самоврядування. Адже на сьогодні абсолютна більшість територіальних громад є дотаційними. В таких умовах основними завданнями залишаються удосконалення механізму співпраці між органами місцевого самоврядування та виконавчої влади, розширення повноважень самоврядних органів, посилення їх здатності активно залучатися до участі у вирішені регіональних і державних справ.
Все це, разом взяте, дасть можливість їм обстоювати інтереси громад, бо вони не завжди співпадають з інтересами держави. На мій погляд, повинна бути присутня політика розумних компромісів. Та, ідучи на компроміси, не можна поступатися принципами, завжди знаходити ту межу, яка політично, а, за великим рахунком, економічно не дасть нашкодити громаді. І пам’ятати, що саме в тісній взаємодії і співпраці сила громади і депутатського корпусу.
– А що Ви скажете про апарат та депутатський корпус районної ради, про людей з якими Ви щоденно спілкуєтесь?
– За ці роки у нас сформувалася добра команда однодумців, діяльність яких спрямована на задоволення життєвих потреб мешканців Фрунзівщини шляхом розвитку економіки, забезпечення соціального захисту громадян, збереження культури і духовності. Мені важко назвати когось конкретно, щоб не скривдити інших, адже весь наш невеликий колектив складається з чудових професіоналів, які добросовісно виконують покладені на них обов’язки.
У той же час приємно, що до позитивних результатів соціально-економічного розвитку району причетні і депутати районної ради – керівники організацій, установ, промислових та сільськогосподарських підприємств, держслужбовці та педагоги: Олексій Осійчук, Станіслав Нікон, Віктор Приходченко, Іван Гонтарюк, Галина Калєва, Іван Каланча, Іван Кімінчіджи, Ольга Маковська, Анатолій Шацило, Геннадій Угрін.
– Селищні, сільські ради – це, можна сказати, становий хребет усієї системи самоврядування. Як, на Ваш погляд, вони працюють в нинішній кризовій ситуації?
– Недарма ж кажуть, що головний лідер територіальної громади – її голова. І це так. Адже він обраний всією громадою і зобов’язаний дбати про добробут своїх виборців. У Фрунзівці жоден її житель, мабуть, не заперечить того вагомого доробку, який вносить у розвиток територіальної громади селищний голова Тетяна Анатоліївна Пустова. Особливий її внесок у соціальний розвиток територіальної громади та наповнення селищного бюджету, передусім, за рахунок сприяння розвитку малого бізнесу, ефективного використання землі та залучення спонсорської допомоги. Ми бачили тут чудово облаштований центральний парк, впорядковані кладовища, ознайомилися з роботою цеху місцевого підприємця Олександра Ковальського щодо виготовлення тротуарної плитки, де знайшли роботу сільчани.
Не менш вагомих результатів з наповнення місцевої скарбниці та благоустрою громади домагається і Затишанський селищний голова Інна Григорівна Татаріна. Завдяки її зусиллям облагородили стадіон, вирішено питання освітлення, нехай поки що центральних вулиць, облаштовано і упорядковано населений пункт, мешканці селища забезпечені якісною питною водою.
Слід відзначити також і позитивні напрацювання Войничівського сільського голови Олени Володимирівни Луценко, за активної участі якої розвязується багато проблем соціального захисту населення, ветеранів війни та праці на території громади.
На добре слово за свою плідну і ефективну роботу в органах місцевого самоврядування заслуговують також сільські голови Євгенія Угрін, Марія Кущенко, Сергій Бабенко, Галина Науменко. Досконало знають свою справу і є надійною опорою для своїх керівників секретарі сільрад Лариса Васильєва, Наталія Барабан, Віктор Фомінцев, Ольга Осадчук. Не відстають від них бухгалтери, землевпорядники та спеціалісти органів місцевого самоврядування. Та розв'язання проблем було б неможливим без підтримки депутатів сільських і селищних рад, за що ми їм щиро вдячні. Це, передусім, Валентина Скибенюк, В’ячеслав Павлюченко, Андрій Чабан, Олена Лисик, Ганна Рангу та багато інших.
– Коли Ви буваєте в селах району, що тішить Ваше серце, а що, можливо, засмучує?
– Не буде перебільшенням сказати, що люди – це наше головне багатство, яке треба берегти. Зігрівається серце від того, що вони такі щирі, гостинні і працелюбні. Є кому плекати нашу землю, відповідати за свою роботу. Дуже приємно, що більшість людей не байдужі до того, що відбувається в громадах, відгукуються на всілякі ініціативи, які спрямовані на покращення благоустрою, вирішення соціальних питань, беруть участь у різноманітних заходах, не рахуються з витратами, хоча можливості багатьох обмежені.
– А яким би Ви хотіли бачити завтрашній день сіл району?
– Це, як мінімум, добрі дороги до Павлівки, Онилового, Новозарицького; теплі і сучасно обладнані ФАПи; впорядковані ошатні оселі, які забезпечені цілодобово водою; відремонтовані будинки культури; щасливі малюки у дитячих садках, школи обладнані сучасними спортивними майданчиками, такими, які ми бачили в Красних Окнах; села з вуличним освітленням, з тротуарними доріжками; околиці не захаращені смітниками; дієві комунальні підприємства з розвиненою мережею різноманітних послуг; потужні підприємства з виробництва та переробки сільськогосподарської продукції і продуктів харчування з міцними господарями. Ось про таке село я мрію.
– Залишається лише домагатися цієї мрії.
Дякую за цікаву бесіду.
