Домівка для тих, у кого її немає
На базі сільської дільничної лікарні у селі Крутих облаштовано геріатричний заклад. Гостинно прийняло своїх перших мешканців стаціонарне відділення для тимчасового та постійного мешкання самотніх громадян похилого віку та інвалідів.
Знаковим у цій події є той факт, що ця громадська справа об’єднала людей різного соціального статусу, різних політичних поглядів, різного віку. Втішно й те, що у нелегкі часи кризи керівництво району все ж зуміло логічно завершити ще один розпочатий соціальний проект у межах програми ТАСІС «Соціальний розвиток, орієнтований на громаду».
За словами виконувачки обов’язків голови Кодимської РДА Антоніни Степанівни Москалюк, працюючи над втіленням проекту у реальне життя, влада району домоглася певних результатів. По-перше, змінилося ставлення бізнесових структур до благодійництва, по-друге, вдалося залучити до спільної справи громаду району, по-третє, даний соціальний проект своєю суттю спрацював на єднання і відродив у багатьох бажання творити добрі справи. На заклик «Здай гривню – долучись до справи» відгукнулося чимало кодимчан. Імена всіх просто неможливо позвати.
Найвагомішим виявився внесок заслуженого працівника сільського господарства, директора СТОВ «Кодима» Миколи Васильовича Сорочана, директора СТОВ «Лан» Анатолія Афтенійовича Хортюка, директора СТОВ «Івашківське» Михайла Івановича Погорілого, директора СТОВ імені Мічуріна Миколи Дмитровича Тодорова, директора СТОВ «Перемога» Василя Івановича Гука, керівників СФГ «Зірка» Володимира Петровича Телічка, «Роксолана» – Оксани Євгенівни Колісник, заступника генерального директора «Укрзернопромагро» (СТОВ «Зернятко») – Федора Івановича Влада, заслуженого працівника сільського господарства Віктора Юхимовича Секола (ТОВ «Котовське зерно»). Внесок кожного з них склав від 20 до 40 тисяч гривень.
Тож, завдячуючи всім небайдужим, геріатричний заклад став ошатним, сучасним інтер’єром, має затишні житлові кімнати, побутові приміщення і відповідає всім вимогам до закладів такого типу. Крім того, сільські жителі отримали 15 нових робочих місць.
Сьогодні новосілля справили близько двадцяти чоловік, та заклад має близько 40 ліжко-місць, тож і має можливість ще 25 знедоленим допомогти знайти свій дім. Медичне обслуговування здійснюють дві медсестри, до послуг геріатричного закладу і сільська амбулаторія, є автомобіль. У селі працює кілька крамниць, а незабаром поруч з Будинком милосердя відкриється кіоск з товарами першої необхідності.
Дійти до кожного, опікуватися соціально незахищеними – такою має бути мета громади, мета суспільства, яке прагне жити за європейськими мірками. І кодимчани роблять перші кроки у цій справі.
Любов Кузьменко, Кодимський район
«Вони потребують нас»
Про нові підходи до проблем тих, про кого донедавна не дуже-то любили згадувати у нашому суспільстві через різні причини, про людей з психофізичними відхиленнями, йшлося на семінарі представників реабілітаційних центрів і громадських організацій нашої області, який нещодавно відбувся в Одесі. У ньому взяли участь співробітники реабілітаційних центрів з Болграда, Рені, Овідіополя, Котовська та Іллічівська, а також представники численних громадських організацій батьків – дітей-інвалідів, такі як «Подолання», «Пролісок», « Мрія», «Право на життя» та багато інших.
– Нарешті і наша держава долучилася до цієї проблеми, – відкриваючи засідання, сказала Ірина Вікторівна Галіна, голова інституту реабілітації осіб з проблемами психофізичного розвитку імені Януша Корчака. – Тепер не тільки ентузіазм «громадських працівників», але і державна турбота (Закон України про «Соціальні послуги») повинні підтримати людей з так званими особливими потребами. Цей термін давно використовується у Європейському співтоваристві, і сьогодні він введений і в Україні, що саме по собі вже говорить про зміну ставлення з боку суспільства до людей даної категорії, – вважає Ірина Вікторівна. – Тепер родичі інвалідів зможуть самі обирати кращі центри з реабілітації, кращі послуги, що надаються різними інстанціями або одержувати відповідну грошову компенсацію.
На думку соціальних працівників, сьогодні існують дві концепції допомоги інвалідам. Перша – це максимально пристосувати таких людей до довколишнього світу. І друга – пристосувати довколишній світ до потреб інвалідів (наприклад, створюючи ті ж пандуси). І ще. Суспільство повинно навчитися сприймати людей з психофізичними вадами як одну зі своїх частин, але яка має особливі потреби. Вони такі ж, як і ми, але трішки інші – вічні діти, які потребують нашої турботи.
На семінарі фахівці реабілітаційних центрів і активісти громадських організацій змогли поділитися досвідом, а також довідатися про те, як подібні питання розв’язують сьогодні у благополучних європейських державах.
Довідка:Інститут реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку імені Януша Корчака у 2008 році відзначив своє 20-річчя. У 2000 році на базі інституту було створено «Міський Центр реабілітації дітей-інвалідів». Реабілітаційний центр включає у себе відділення ранньої реабілітації, групи денного відвідування із системою спеціального коригувального навчання і навчально-трудові майстерні (швейні, деревообробні тощо.)
За роки існування інституту допомогу в ньому одержали тисячі дітей, підлітків і дорослих людей.
Вікторія ЄРЕМЕНКО,«Одеські вісті»
