Слова тут мало що означають...
Громадська приймальня депутата, першого заступника голови обласної ради Миколи Андрійовича Тіндюка працює вже близько двох місяців. За цей час у нього самого і у його помічників на прийомі побувало вже понад 120 чоловік.
Переважно це ветерани війни та праці, незаможні громадяни. Але й для інших верств населення двері відчинені. Багато хто з тих, хто звернувся до громадської приймальні, знайшли тут дієву та конкретну підтримку. Наприклад, одержали кошти на лікування, допомогу на ремонт газових та водопровідних систем. Не менш значимі і юридичні консультації, які дають громадянам висококваліфіковані фахівці, які працюють на громадських засадах поруч із Миколою Тіндюком. Адже не секрет, що сьогодні не кожний з нас, не говорячи вже про незаможних ветеранів, може дозволити собі оплатити послуги адвоката. Але саме юристи громадської приймальні допомогли багатьом селянам повернути земельні ділянки, які належать їм цілком справедливо. Усього, що вже зроблено, як кажуть, не згадаєш. Але ось свіжі приклади.
Нещодавно помічники Миколи Андрійовича Тіндюка, – Олег Бездєтков та Жорж Лебедєв, – передали від його імені жителеві села Усатового Біляївського району Михайлу Ристі інвалідний візок, яким можна без сторонньої допомоги пересуватися по будинку і за його межами. Усього таких візків останнім часом отримано 9.
А буквально наступного дня Микола Тіндюк разом зі своїми помічниками Іриною Лашкул, Павлом Ліпняговим та Іваном Чегурком відвідали учасника Великої Вітчизняної війни, інваліда другої групи Олену Мойсеєву, яка проживає по вулиці Терешкової в Одесі.
Олена Григорівна – літня самотня людина. Її єдиний син Юрій передчасно пішов з життя у молодому віці. Звичайно, їй допомагають у міру своїх сил і можливостей працівники соціальних служб, не залишають без турботи і найближчі сусіди. А коли вона залишається на самоті у порожній квартирі, скрасити самотність допомагає телевізор. Її улюблений телеканал – «Інтер». Особливо їй подобається телепередача «Жди меня». Вона близько приймає до серця долі людей, які втратили один одного, і радіє за них, як за своїх близьких, коли їм вдається зрештою зустрітися через багато років. На жаль, у ветерана залишився старенький ламповий телевізор, який за віком старший за деяких нинішніх кандидатів у Президенти. Звичайно, що ця зношена диво-техніка замість зображення показує лише силуети, та й звук ледве розрізнимий для вух літньої людини.
Сусіди, бачачи таке лихо, порадили Олені Григорівні звернутися до громадської приймальні М. Тіндюка із проханням допомогти їй у придбанні якогось старенького телевізора. Тобто, такого, щоб на екрані можна було б розрізнити зображення, почути чіткий людський голос.
– Мені дуже погано бути одній, я поховала 36-річного сина, і телевізор єдине відволікання від мого горя, – з гіркотою зізналася у своїй заяві ветеран.
...За вікном заметіль. Дороги занесло снігом, транспорт ледве пересувається. У таку погоду, як кажуть, хороший господар собаку не вижене з дому. От уже й термін минає, призначений помічниками М. Тіндюка, а довгоочікуваних гостей досі немає й немає. І раптом доноситься деренчання дзвінка.
«Невже все ж таки приїхали?» – дивується Олена Григорівна.
Відчиняє двері. І очам своїм не вірить. На порозі стоїть сам Микола Андрійович Тіндюк із тортом, шампанським і невеличкими скромними подарунками. А з ним і його помічники. Вносять, розпаковують новенький телевізор марки «LG». Олена Григорівна не знаходить місця від радощів, не перестає дякувати Миколі Тіндюку та його помічникам. Однак просить поставити новий телевізор поверх старого – він для неї дорогий як пам’ять про сина.
Доки триває настроювання телевізора, Олена Григорівна розмовляє із Миколою Андрійовичем. Краєм вуха чую, можливо, найпотаємніше прохання жінки похилого віку – поховати її поруч із сином...
Але от телевізор настроєний, працює улюблений канал ветерана – «Інтер».
– Дивіться, радійте життю, Олено Григорівно, – говорить Микола Андрійович. – І вважайте, що це подарунок не лише від нас, але й від святого Миколая...
Чи варто розповідати, що відчувала Олена Григорівна Мойсеєва у ці хвилини, та й навіщо? Слова тут мало що означають...
Анатолій МИХАЙЛЕНКО,«Одеські вісті»
Ні указом, ні наказом…
Нещодавно ми відзначали День місцевого самоврядування. Не вважаю, що це лише професійне свято депутатів та працівників місцевих рад. Це й свято усього громадянського суспільства. Тому що поняття народовладдя та місцевого самоврядування нерозривно пов’язані між собою. Беручи участь у розв’язанні місцевих проблем, прилучаючись до місцевого управління, людина набуває досвіду впливу на владу, стає важливим учасником процесу демократизації суспільства.
Наближеність до людей, їхня довіра – головний капітал місцевого самоврядування і один із могутніх важелів, за допомогою якого можна багато чого зрушити з мертвої точки. Приклад – наше реальне життя. Які б політичні пристрасті не кипіли в столиці, нам вдається зберігати стабільність, повагу наших виборців до місцевої влади. Бо ми переконані: їхню довіру не можна замінити ні указом, ні наказом.
Тому ми не без гордості відзначаємо, що переважна більшість сільських та селищних голів працює не одне скликання. Понад 25 років територіальна громада довіряє керівництво Світлані Мацкул (с. Августівка), 23 роки – Володимиру Кірову (с. Холодна Балка), по три і більше скликань обираються сільськими головами Маринівки – Павло Берлінський, Секретарівки – Олександр Іванченко, Ясьок – Анатолій Гритенко, Березані – Василь Бойко, Маяк – Ігор Войцехівський, Великого Дальника – Валентин Рибак. З 2001 року працюють Дачненський та Мирненський сільські голови – Борис Поліщук і Олексій Котович, по два скликання – Олена Дубіненко (с. Іллінка), Федір Жаріт (с. Кам’янка), Степан Зазуляк (сел. Хлібодарське), Михайло Бухтіяров (м. Біляївка). І вони конкретними справами виправдовують довіру місцевої громади, про що скажу далі.
Я впевнений, що місцеве самоврядування в Україні стане тією реальною силою, з якою ніщо не зможе зрівнятися. Воно обов’язково перетвориться на найголовніший елемент системи державної влади. Цивілізована Європа давно йде шляхом максимальної децентралізації влади. Там зрозуміли, що акумулювати в центрі всі ресурси – фінансові, кадрові, інтелектуальні – не тільки несправедливо, але й не раціонально. Настане час, і в нашій країні обов’язково припиниться політичне протистояння, стихнуть пристрасті, і ми, нарешті, зможемо зайнятися удосконаленням владних механізмів, наближаючи їх до людей.
Слід відзначити, що, на жаль, в Україні не виконується значна частина вимог Європейської хартії про місцеве самоврядування. У нині чинній Конституції України мають місце суперечності, які стосуються адміністративно-територіального устрою і організації місцевого самоврядування, але ці питання поки що не узгоджуються. І це призводить до накопичення проблем, спричиняє диспропорцію у розвитку територіальних громад.
Людей, передусім, цікавлять питання житлово-комунального господарства, доріг, транспорту, медичного і побутового обслуговування, рівня цін – тобто усього того, що ми називаємо якістю життя. Саме їх покликана вирішувати місцева влада, наділена відповідними ресурсами та повноваженнями. І жодні макроекономічні показники не можуть вважатися ефективними, якщо вони не сприяють підвищенню стандартів життя безпосередньо на місцях.
Таке усвідомлення завдань і обов’язків представниками органів місцевого самоврядування сприяє активній та результативній роботі районної ради. Минуло майже чотири роки від останніх виборів до місцевих рад. За цей час депутати склали серйозний іспит на зрілість. Розуміння, що інтереси громади вищі за політичні амбіції, дозволило депутатам різних поглядів та політичних уподобань знайти спільну мову. Тому сьогодні у нас є всі підстави говорити про те, що депутатський корпус у нас дійовий і працездатний. Проведено 32 сесії районної ради, ухвалено 498 рішень, затверджено 25 нових районних програм, покликаних сприяти прискоренню різних напрямів соціально-економічного та культурного розвитку району. Не буде перебільшенням, коли скажу, що за кожним рішенням районної ради – велика робота депутатів, всіх постійних комісій, які очолюють Олександр Чебан, Олег Ніцевич, Іван Граматик, Степан Коба, Віталій Маковецький, Ігор Количев, Валентин Байдак та Олександра Корчинська.
У районній раді створено п’ять депутатських фракцій районних осередків політичних партій: Партії регіонів, Блоку Юлії Тимошенко, Народної партії, Комуністичної та Соціалістичної партій України, які вносили свої пропозиції до розгляду на сесії найбільш проблемних питань.
Так, за ініціативи фракції комуністів на розгляд сесії районної ради було винесено питання щодо ставлення територіальних громад району до військово-політичних блоків та вступу України до НАТО, екологічної ситуації в районі, увічнення пам’яті Героїв Радянського Союзу, які нагороджені цим високим званням за бої на території нашого району.
Фракція Партії регіонів є автором районних програм «Пам’ять» та стабільного енергозабезпечення жителів району. Завдяки цим програмам вирішено питання поліпшення енергозабезпечення сіл Березань, Вигода та налагодження вуличного освітлення в багатьох населених пунктах району, а саме: у Граденицях, Троїцькому, Мирному, Кам’янці, Березані. До 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні провадяться ремонти та реконструкції усіх пам’ятників та обелісків на території району.
Великий обсяг робіт виконано під час капітальних та поточних ремонтів закладів освіти, медицини, культури. Побудовано спортивну залу в Іллінській загальноосвітній школі. Капітально відремонтовано спортивні зали в Біляївській № 1, Августівській, Маяківській, Вигодянській загальноосвітніх школах, Нерубайському та Великодальницькому навчально-виховних комплексах. Повернуто до життя Петрівський та Кагарлицький дитячі садки, завершена або провадиться реконструкція Кам’янського, Троїцького, Березанського, Секретарівського, Вигодянського, Василівського, Маяківського, Маринівського дитячих дошкільних закладів. Про інші наші уздобутки вже писали «Одеські вісті».
Хочу тільки додати, що відповідно до районної програми «Стипендіат» 40 студентів із соціально-незахищених сімей отримують стипендії із районного бюджету.
У системі освіти для проведення капітальних та поточних ремонтів, придбання меблів та на оздоровлення дітей, підготовку до роботи в осінньо-зимовий період у поточному році було виділено з районного бюджету майже 3 млн грн. На виконання галузевих програм у сфері охорони здоров’я та придбання медикаментів було передбачено майже 1,3 млн грн. На реалізацію заходів програм у сфері сім’ї та молоді, розвитку культури та спорту – 500,0 тис. грн.
Районна рада спільно з районною державною адміністрацією та місцевими радами і далі працюють над забезпеченням сталого економічного зростання, реалізацією ухвалених рішень щодо розвитку основних галузей виробництва та соціальної сфери, підтримки вітчизняного товаровиробника та фермерських господарств, створення додаткових робочих місць і сприятливого інвестиційного клімату, активізації підприємницької діяльності, газифікації населених пунктів району, вирішення питань водозабезпечення.
День професійного свята – приємна мить, проте після неї настають значно довші будні з їх тривогами, труднощами, успіхами і невдачами. Тому вже сьогодні ми замислюємося, яким буде наступний етап нашої спільної роботи на ниві місцевого самоврядування. Передусім, це стосується успішного завершення бюджетного року. В умовах кризи, насамперед, необхідно зосередитися на питаннях зайнятості населення та своєчасній виплаті заробітної плати. На жаль, після чотирьох років стабільного розвитку району, з’явились перші ознаки кризових явищ. Це вимагає від органів місцевого самоврядування та виконавчої влади зосередження всіх зусиль на вирішенні нагальних питань.
Олександр СЕМЕНОВ, голова Біляївської районної ради
