Етичнііпрофесійніпринципинепростогожурналістськогоремеслаобговорювалисянакругломустолі, щонещодавновідбувсявОдесі, темаякогочерезмайбутніполітичнізміниунашійкраїнідоситьактуальна– «Відповідальністьжурналістівнапередоднівиборів». Бралиучастьвобговореннімедіа-експертитавідоміжурналістизКиєва, асамеведучийток-шоу«Свободаслова» наканаліIСTV АндрійКуликов, ведучийполітичноготок-шоу«Українськарулетка» ВахтангКіпіанітаголоваправлінняМіжнародноїгромадськоїорганізації«Інтерньюз-Україна» КостянтинКвурт, атакожодеськіжурналістиіпредставникигромадськогосекторуОдещини.
У форматі вільної дискусії присутні обговорювали: як журналістові не стати інструментом у руках політиків, тиск цих самих політиків на представників ЗМІ напередодні виборів і як його уникнути, чому від свободи слова залежить свобода цілого суспільства і як її зберегти.
Костянтин Квурт навів приклад того, як журналісти можуть впливати на хід історії, сумний досвід Руанди. Це невелика країна в Африці, у якій дуже жорстокий геноцид за завуальованої участі політиків спровокували саме засоби масової інформації.
Вахтанг Кіпіані повернув присутніх на кілька років назад. Тоді, напередодні виборів, працював спеціальний орган, який вирішував, які факти і під яким соусом ЗМІ повинні публікувати або давати в ефір. Співробітники цього органу писали інструкції, по суті, це сучасні прес-релізи, які розсилалися по центральних каналах українського телебачення та всіх багатотиражних газетах. Таким чином, успішно реалізовувалася вигідна Адміністрації Президента інформаційна політика. Так, у період з 2001 по 2004 рік вийшло приблизно півтори тисяч таких інструкцій. Наприклад, прес-реліз з позначкою «Прохання ігнорувати» означав, що цю інформацію пускати у маси не можна. Якщо було написано «Коментарі відсутні до всієї інформації з цієї теми», цю подію або інформацію необхідно було взагалі викреслити і навіть побічно про неї не згадувати ні в ефірі, ні навіть у розмові з колегами. Позначку «Тема актуальна» потрібно було тлумачити, як інформація, яка повинна прогриміти по всіх медіа-каналах. А інформація з припискою «Тема важлива і актуальна» входила до списку першочергових і обов'язкових інформаційних випусків.
Комусь може здатися смішним, але ці кілька років центральні канали України свято дотримувалися цих вказівок. Наприклад, у нашумілій справі вбитого журналіста Георгія Гонгадзе є чіткі вказівки, кого можна цитувати, а кого ні. Таких документів, як вже було сказано, дуже багато. І це зайвий раз доводить, що суспільство існувало (дозволю собі саме таке формулювання) у зовсім спотвореній реальності. І до сьогоднішнього дня за таку фальсифікацію громадської думки ніхто не покараний.
Сьогодні такого інституційного органу, що нав'язує свою думку і бачення того, що відбувається, центральним ЗМІ, немає, впевнений Вахтанг Кіпіані. Але політики знаходять інші методи впливу на журналістів, перетворюючи їх у безвідповідальні ретранслятори. І багато в чому винні самі представники четвертої влади, тому що часом лінуються пошукати істину або альтернативну інформацію і просто цитують того або іншого політика. Іноді буває достатньо не дати поширитися певній інформації. Наприклад, коли політик, мало або зовсім не розуміється на медицині, на всю країну абсолютно серйозно заявляє про наявність легеневої чуми. ЗМІ, замість того, щоб розібратися у ситуації, поширюють цю інформацію, викликаючи паніку серед населення.
– Київська преса, – підкреслив Вахтанг Кіпіані – абсолютно безвідповідальна щодо цього. У нас журналістські репутації згорають на очах. І для цього потрібна тільки одна передвиборна кампанія. Медіа не стали чинником впливу суспільства на політиків, швидше навпаки.
Андрій Куликов підкреслив, що за нинішньої передвиборної кампанії журналісти повинні виступати як фільтри, не пропускаючи фальсифікації і перекручування інформації, а не своєрідних рупорів для політиків.
Що ж робити, якщо уникнути тиску з боку влади не вдалося, і журналістська кар'єра і репутація, м'яко кажучи, заплямовані?
Андрій Куликов порадив журналістам, незалежно від того, роблять на них тиск чи ні, мати про запас... ще одну професію. Свого часу сам заробляв на хліб перекладами. І сьогодні не тільки журналістам, але і студентам, яким викладає, радить одержувати ще одну професію, бажано не пов'язану з медіа-простором. А один з дійових рецептів-запобіжників – це чітко обрисувати ті умови, на які ви ідете. «Наприклад, я визначив свій формат, – наводить приклад телеведучий. – Звичайно, якісь обмеження для мене є. Але я про них знаю, і я на них свого часу погодився».
Захід став відправною точкою всеукраїнської інформаційної кампанії «Честь журналіста». Вона є проектом МОО «Інтерньюз-Україна» і реалізується за підтримки Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні. Мета проекту – підвищити соціальну відповідальність журналістів напередодні виборів і попередити медіа-корупцію. У межах кампанії відбудуться дискусійні круглі столи в Одесі, Львові, Донецьку та Черкасах. Поширюватимуться відеоролик і радіореклама, білборди із закликами до журналістів з'являться у 16 обласних центрах.
І все це для того, щоб четверта влада, яка сьогодні є ні чим іншим, як інструментом маніпулювання громадською свідомістю, нарешті повернула собі статус справжньої влади, а не жалюгідної її подоби.
