КолективФрунзівськогорайонногоуправлінняпрацітасоціальногозахистунаселеннянараховуєусвоємуштатіусього19 фахівців, 6 зякихпідвищуютьсвійосвітнійрівень, заочнонавчаючисьувищихнавчальнихзакладах. Працюютьтутпереважнопредставниціслабкоїстаті, іочолюєїхтежжінка– досвідченийекономістЛюдмилаКуйбіда. Розповідаючи про роботу цих державних органів, найчастіше акцентують на їхній соціальній спрямованості. А тим часом назва управління починається зі слова «праця». І не даремно, тому що саме вона визначає, зокрема, соціальний статус кожного з нас.
– Насамперед, хотіла б підкреслити, що протягом минулого року, незважаючи на кризу, заборгованості із заробітної плати в районі не спостерігалося, – говорить Людмила Куйбіда. – І це, на мій погляд, результат злагодженої роботи як місцевої влади, так і усіх органів управління.
Безсумнівно, що свою лепту до цього внесли і фахівці районного управління праці та соціального захисту населення. Зокрема, у плані створення нових робочих місць.
– У нашому районі, де відсутні великі промислові підприємства, створити нові робочі місця практично дуже важко, – далі розповідає Людмила Григорівна. – Однак якщо підійти до цього питання творчо, насамперед, аналізуючи структуру зайнятості населення, можна відшукати деякі резерви. Наприклад, робочій групі райдержадміністрації, активними учасниками якої є працівники нашого управління, вдалося легалізувати, а по суті справи створити 309 нових робочих місць, завдяки чому завдання, затверджене районною програмою зайнятості, виконано на 103 відсотки.
Легалізація робочих місць, на наш погляд, має не лише економічне, але й соціальне значення. По-перше, одержуючи свій заробіток не в "конвертах", а через касу підприємств і, звичайно, роблячи відповідні обов'язкові відрахування, ці працівники набули законне право на одержання у подальшому трудових пенсій. А, по-друге, вони вийшли з "тіні", тієї самої, де, за заявами київських політиків, перебуває не менше 50 відсотків економіки країни, і поповнюють бюджети. Зокрема, районний.
Адже, як не крути, а соціальна політика держави залежить саме від того, які кошти надійдуть до скарбниці. Що їх більше, то ефективніша ця політика. Наприклад, за словами Людмили Куйбіди, незважаючи на економічну кризу, за 11 місяців 2009 року сума нарахованої та виплаченої соціальної допомоги зросла у порівнянні із аналогічним періодом минулого трохи більше, ніж на 2 мільйони 581 тисячу гривень. Таким чином, при збільшенні чисельності одержувачів цієї допомоги на 13,6 відсотка сума її нарахувань зросла на 26,6 відсотка. Усього з початку 2009 року за рахунок коштів державного бюджету соціальну підтримку одержали 2429 сімей з дітьми, 149 інвалідів з дитинства та інвалідів, 470 малозабезпечених сімей на загальну суму 12 мільйонів 859 тисяч гривень.
Крім того, субсидіями для погашення витрат на житлово-комунальні послуги скористалася 741 малозабезпечена сім’я або 10,4 відсотка від їхньої загальної чисельності на суму 85,1 тисячі гривень. А субсидії для погашення витрат на придбання твердого палива та скрапленого газу одержали ще 309 малозабезпечених сімей на загальну суму 103,2 тисячі гривень.
Одноразову ж допомогу при народженні дитини виплачено цього року 437 жінкам. І склала вона ні багато ні мало 5 мільйонів 375 тисяч гривень, або трохи більше, ніж по 11442 гривні на кожне немовля. Шести прийомним сім’ям на утримання та виховання дітей також виплачено 126,2 тисячі гривень проти 100,7 тисячі 2008 року.
Однак, незважаючи на значні суми, які виділяє держава на підтримку, зокрема незаможних верств населення, люди скаржаться, пишуть до газети.
– Так, є такі випадки, – погоджується Людмила Куйбіда. – Скаржаться переважно на те, що субсидії для відшкодування витрат на тверде паливо нижчі, ніж його вартість, – 672 гривні, тоді як на паливному складі його реалізують по 980 гривень за тонну. Чому так вийшло, ми пояснюємо людям, що є відповідна Постанова Кабінету Міністрів України, якою по кожному з регіонів затверджено конкретну вартість однієї тонни вугілля. В Одеській області вона становить, як я вже говорила, 672 гривні. Різниця між фактичною ціною на вугілля і ціною, затвердженої для розрахунку розміру субсидії, становить 308 гривень. Звичайно, цю різницю можна було б доплачувати за рахунок районного бюджету, але, як ви знаєте, наш район дотаційний, і таких коштів, звичайно, в нього немає.
На цю тему мені довелося розмовляти з одним із ветеранів Великої Вітчизняної війни із Затишшя, який скаржився на недостатню соціальну допомогу. Він сказав буквально ось що:
– Якщо ухвалюються закони про матеріальну підтримку ветеранів та незаможних, вони повинні бути підкріплені відповідним фінансуванням. А якщо коштів недостатньо, то нема чого і город городити, галасувати на увесь світ про так звані соціальні стандарти. Скажіть прямо: хотіли б вам допомогти, та грошей на усіх не вистачає. І ми б тоді зрозуміли, що чекати допомоги нівідкіля, потрібно розраховувати лише на самих себе...
Чи, може, ветеран не правий?
