Попереду – другий тур президентських виборів, однак повторення сценарію 2004 року неможливе – впевнений голова обласної ради Микола Скорик.
– Цього не допустять ні представники Партії регіонів, ні усі нормальні люди, які живуть в Україні, – коментує Микола Леонідович. – 18 січня під стінами ЦВК проходив багатотисячний мітинг прихильників Віктора Федоровича Януковича. До речі, він проходив навіть не під нашими партійними, а державними прапорами, тому що ми повинні захистити вибір усієї країни.
Звичайно, спроби повторити сценарій 2004 року можуть бути, тому наша команда буде активно боротися до самої інавгурації. Тому що сьогодні ми спостерігаємо ось яку картину. Виступ Януковича у передвиборну ніч відзначався толерантністю стосовно Юлії Володимирівні і як до жінки, і як до кандидата у Президенти. А ось з боку Прем’єра звучала просто відверта лайка. Зараз не потрібно навіть звертатися до фахівців, щоб зробити певні висновки за результатами першого туру виборів. А Прем’єр-міністр переконано продовжує говорити з екранів, що її перемога не викликає сумнівів. Це змушує припускати, що наші опоненти можуть собі дозволити вдатися до найнеадекватніших дій. І ми повинні бути готові до будь-яких провокацій з їхнього боку.
Однак другого Майдану не буде. Ті обіцянки, які давалися на Майдані п’ять років тому, були свідомо нездійсненні. Одні люди просто не збиралися їх виконувати, а другі – щиро вірили і голосували. Потім, коли обіцянки не були виконані, настало дуже глибоке розчарування. Тоді країну фактично примусили до третього туру виборів, а далі діяли за принципом: от «мы разрушим – до основания – а затем…» Багатьох добрих фахівців тоді вигнали з роботи. Складно повірити, що це відбувалося у ХХІ столітті. Найсумніше, що це відчутно відкинуло Україну назад в усіх сферах життєдіяльності.
Під час передвиборних поїздок Віктора Федоровича я спілкувався із ним і запам’ятав його слова: «Так, у 2004-му можна було б наполягати на своєму, але тоді пролилася б кров... Однозначно, були б загиблі громадяни нашої країни – і не важливо за якого кандидата вони голосували».
Сьогодні ми маємо шанс безкровно та легітимно обрати собі гідного Президента. Так, є певна дивна інформація. Наприклад, про спостерігачів із Грузії, які незрозуміло з якою метою були присутні на українських виборчих дільницях. В Одесі, щоправда, ми таких проблем не відчули. Однак, коли у день виборів я намагався зв’язатися із Генконсулом Грузії паном Квачадзе, він був недоступний за усіма телефонами.
Гадаю, що будуть і спроби заперечити результати виборів у судах. Вже сьогодні один із кандидатів, який набрав менше 3%, не чекаючи остаточного підрахунку голосів, говорить про підтасування та фальсифікації. Це щось із серії: «Ми такі розумні-гарні, а народ нас не підтримав. Потрібно поміняти народ». За цією логікою можна й вибори взагалі не проводити, досить кожному прийти до суду зі своїми аргументами...
Так, я гадаю, що судові розгляди, на жаль, будуть. Однак у нас є сильна команда юристів, і ми не допустимо, щоб результати волевиявлення народу були спотворені. Якби усі наші політики не намагалися примальовувати собі німби та крильця за спиною, то й люди більше б вірили у чесність та адекватність політики. Сьогодні в України є дорий шанс зробити свій вибір і посісти гідне місце серед світових держав.
