13 січняКабінетМіністрівУкраїниухваливрішеннящододенонсації(розривання) тристоронньоїугодиміжУкраїною, БолгарієютаГрузієюпроспільнуексплуатаціюзалізнично-поромнихпереправнаЧорномуморііпереходідодвосторонніхугодусферіпоромнихперевезень.
Цей крок з боку уряду цілком логічний. Більше того, давно очікуваний, оскільки спрямований на захист національних інтересів України. Справа у тому, що тристороння угода про спільну експлуатацію залізнично-поромних переправ на Чорному морі укладалася у 1999 році з метою спільного розвитку перевезень коридором ТРАСЕКА на умовах паритетної участі перевізників. Договір був безстроковим. Але в ньому була передбачена можливість його денонсації кожною зі сторін. Вона могла статися через 6 місяців після відправлення відповідної дипломатичної ноти.
У цього відповідального рішення були свої передумови. Так, аналіз результатів спільної роботи на умовах угоди за 10 минулих років показує, що внески у формування вантажопотоків у кожної зі сторін нерівноцінні. На 93% вантажопотік складався із українських вантажів. І лише на 7% – із вантажів Болгарії. Але при цьому участь поромних суден, що належать Україні та Болгарії, відповідно до угоди в обслуговуванні цих вантажопотоків була однаковою, тобто рівною: 50 на 50 з кожного боку (Грузія своїх власних поромів не має).
Підкреслимо також, що при цьому частка «болгарського» вантажопотоку із вступом Болгарії до Євросоюзу почала взагалі знижуватися до нуля. Натомість зросли її амбіції, і навіть з’явилися спроби політичного тиску на Україну з метою збільшити свою частку вантажопотоку, приватизовану у 2008 році за участю німецького капіталу. Більше того, болгарська сторона замість того, щоб підтримати Україну у її прагненні увійти до Євросоюзу, спробувала змусити її відмовитися від розвитку поромної переправи Керч – Поті/Батумі, у якій болгарські перевізники не беруть участі. А також, посилаючись на паритет у межах тристоронньої угоди, почала чинити перепони збільшенню кількості українських поромів.
«Останньою краплею» у життєдіяльності угоди стало відкриття в березні 2009 року поромної лінії порт Кавказ – Варна, на яку болгари, мотивуючи це економічними інтересами, почали активно переводити транзитні вантажопотоки з лінії Іллічівськ – Варна. У травні 2009 року було підготовлено і обопільну умову про поромні перевезення між Болгарією та Грузією без участі українських перевізників. Так стало очевидно, що болгарська сторона розвиває свої перевезення за межами тристоронньої угоди. Але при цьому далі використовує її для участі своїх перевізників на українському поромному ринку, так само – у рівній частці із українським поромним перевізником.
Якщо розглянути цю ситуацію у фінансовій площині, то болгарська сторона за час дії угоди одержала понад 50 млн доларів фрахту від перевезення українського експорту. Але ж ці гроші цілком міг одержати і національний перевізник. Звідси й необхідність якомога швидше денонсувати договір та перейти на двосторонні взаємини. Тут український уряд зробив, безсумнівно, правильний крок. Тому що розвиток поромних переправ за окремими напрямками Україна – Грузія, Україна – Болгарія, Болгарія – Грузія буде відбуватися без витоку валютних коштів за кордон. Також можна уникнути стримуючого впливу третьої сторони. Такі двосторонні угоди вже існують і вимагають мінімальних змін із урахуванням денонсації тристоронньої угоди.
У найближчі два місяці Міністерство транспорту та зв’язку України вже запланувало проведення відповідних міжнародних зустрічей та внесення змін. В умовах, що створилися, Україна одержує нові можливості для розвитку залізнично-поромних перевезень та збільшення кількості поромів.
Показово, що процес денонсації угоди супроводжується активною протидією болгарської сторони. Болгарське пароплавство через своїх представників в Україні організовує компанію щодо дискредитації СК «Укрферрі», лякаючи вантажовласників тим, що ця судноплавна компанія нібито «монополізує» ринок. У хід йде відкритий демпінг, хоча угода ще не перестала діяти, а, отже, ніхто не скасовував обумовлених у ній тарифів. Йде спроба закріпитися на ринку через «призначеного» залізничного експедитора, що користується прихильністю (чи потуранням?) «Укрзалізниці». Вантажним агентом болгарського пароплавства ЗАТ «ПЛАСКЕ» поширюються неправдиві заяви щодо нерегулярності рейсів українських поромів та невиконання «Укрферрі» зобов’язань, взятих перед українськими експедиторами.
Зрозуміло, що болгарська сторона під приводом розвитку конкуренції хоче будь-якими засобами залишитися на українському ринку. Однак не можна забувати про запобіжні заходи такої економічної політики, які передбачені національним законодавством та міжнародними угодами.
