СВК «Дружба народів» у Котовському районі відомий за межами області. Одним із основних напрямів його діяльності – розведення племінних порід великої рогатої худоби, свиней, овець. Вчені Одеського селекційно-генетичного інституту співпрацюють з господарством вже десятки літ. Є своя гордість – виведення нової породи свиней – червоно-білопоясної одним із творців породи у списках стоїть СВК «Дружба народів».
У цьому господарстві за підсумками минулого року домоглися чи ненайвищих результатів у збиранні зернових, чи ненайбільших в області надоїв молока тощо.
Очолює СВК"Дружба народів" з 2002 року Анатолій Петрович Бакулевський, депутат районної ради, людина молода, енергійна, пробивна. За сумлінну і добросовісну працю Анатолій Петрович неодноразово нагороджувався почесними грамотами та відзнаками облдержадміністрації, Міністерства аграрної політики України, а також був нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня. За вагомі особисті заслуги в досягненні високих показників у виробництві сільськогосподарської продукції, наприкінці минулого року одержав ще одну нагороду – орден "За заслуги" ІІ ступеня.
Звісно, від того, з ким працює керівник, хто його однодумці-помічники, від правильно скоординованої і організованої праці, залежить в більшості і його особистій успіх і підприємства чи організації вцілому. Для когось Бакулевський можливо, занадто суворий іноді, навіть, категоричний, але це тільки для тих, хто не вболіває за успіхи колективу.
В цілому ж, команда спеціалістів налаштована на випробування і введення нових технологій виробництва. Наприклад, Борис Миколайович Мілей з дідів-прадідів хлібороб. Закінчив Одеський сільгоспінститут. Працював агрономом з хімзахисту рослин, останнім часом – керуючим відділенням, він відповідає за обробіток 2700 гектарів землі. Це висококваліфікований, відповідальний керівник. І таких, як він, не одиниці. Отже, тому і результати роботи високі: восени господарство зібрало на круг пшениці понад 60 центнерів з гектара, ячменю – понад 30. Врожайність гороху склала понад 20 центнерів з гектара. Такі результати стали можливими завдяки таким людям якМикола Олексійович Корсак– механізатор широкого профілю. Після закінчення Котовського СПТУ, він відслужив в армії, і ось уже сімнадцять років працює в рідному господарстві, оволодів всіма видами сільськогосподарської техніки.
На полях СВК «Дружба народів» працює потужна американська техніка. Два трактори обробляють всю землю. І засівають її всього дві сівалки. Так звані малі трактори обслуговують тваринництво, використовуються на заготівлі кормів.
Інша галузь – тваринництво. Це три племферми, чотири племрепродуктори. Перевага віддається породі корів української чорно-рябої молочної. Завозили нетелів з Черкаської, Кіровоградської областей, а нещодавно закупили ще 25 нетелів з Чубинського племзаводу під Києвом. Така покупка обійшлася господарству у 300 тисяч гривень.
За підсумками роботи минулого року надої молока склали близько 4100 кілограмів на корову. Такого ж рівня очікуються надої і в нинішньому році. Збут молока знайшли недалеко – на сусідній Балтський консервно-молочний комбінат, що влаштовує обидві сторони.
Цю галузь очолює головний зоотехнік Валентина Михайлівна Монастирська, яка має дві спеціальні освіти. Сьомий рік вона опікується чималим поголів’ям корів, свиней, овець, кіз. Тваринницька галузь розширюється. Монастирську хвилює те, що навіть свиней беконного напряму ніхто не закуповує, тому навіть племінне поголів’я згодні продавати на м’ясо.
Так, у грудні місяці, аби розрахуватись із всілякими платежами, видати робітникам зарплату, директор особисто звернувся до м’ясокомбінатів країни, зокрема до одеського СП «Векка», пропонуючи доступну ціну і вивезення тварин своїм транспортом. Але відповідь всюди була одна: холодильники вщерть заповнені на кілька місяців вперед.
– Тільки наше СВК «Дружба народів» має можливість щомісяця здавати на переробку до 100 голів, – говорить директор. – Та немає ринку збуту для нашої вітчизняної продукції. М’ясокомбінати заповнені польською свининою і аргентинською буйволятиною, а нам дороги навіть до супермаркетів закриті. Спробували на місцевому базарі відкрити робочі місця, але умовою стало будівництво нами забійного цеху. Звісно, відмовились, лишніх коштів у нас немає. Та й нехай кожен робить свою роботу.
Виходить як у тому українському прислів’ї: вміли готувати, та не вміли подавати… Хоча, як бачимо, не лише від нашого вітчизняного виробника залежить збут вирощеної продукції, а й від того, як до нього ставиться сама держава, від її зацікавленості в тому, щоб на столі у людей були м'ясо, овочі, фрукти, вирощені на українській землі.
Не хотілось, аби на такій мінорній ноті закінчувався матеріал, тому повідомлю приємну новину: у СВК «Дружба народів» нещодавно на прохання молоді створили вокально-інструментальний ансамбль «Дружба». Тепер всі культурні заходи на селі ВІА і працівники сільського клубу, а також учасники художньої самодіяльності провадять разом. Що ж, хліб і пісня повинні йти поруч.
