За інформацією Головного управління статистики в Одеській області, обсяги виробництва продукції сільського господарства за оперативним даними у 2009 році зменшилися у порівнянних цінах проти 2008 року на 8,7 відсотка, зокрема у сільськогосподарських підприємствах – на 13,8, у господарствах населення – на 3,4 відсотка.
За цей же час відзначалося зменшення чисельності поголів’я великої рогатої худоби на 2,6 відсотка, зокрема корів – на 2,2 відсотка при збільшенні поголів’я свиней, овець та кіз відповідно на 16,0 і 16,4 відсотка. Так, на кінець вересня 2009 року, за даними статуправління, в Одеському регіоні нараховувалося 106,9 тисячі корів та 317,8 тисячі свиней, що відповідно на 6,7 і на 3 відсотки менше, ніж роком раніше.
Фахівці відомства констатують також, що у структурі загальних обсягів реалізації тварин на забій становили: свині – 60,4 відсотка, велика рогата худоба – 31,5, вівці та кози – 4,3, птиця усіх видів – 3,4 відсотка. Відношення загального обсягу вирощування худоби та птиці до реалізації тварин на забій у сільськогосподарських підприємствах склав 142,1 відсотка проти 104,2 відсотка у 2008 році. У той же час, у порівнянні із 2008 роком загальні обсяги виробництва тваринницької продукції (реалізація худоби та птиці на забій у живій вазі) зменшилися: м’яса – на 19, молока – на 0,6 відсотка, хоча збільшилося виробництво яєць на 16,4 і вовни – на 3,6 відсотка.
На жаль, така ситуація характерна не лише для Одещини, але й для усієї України. Уряд країни, звичайно, вживав заходів для стабілізації продовольчого ринку. Але яких?
– До України ввозиться імпортне м’ясо за цінами, з якими ніяк не зможе конкурувати вітчизняний виробник, – коментував у середині минулого року ситуацію, що склалася, голова облдержадміністрації Микола Сердюк.
За його словами, йдеться про буйволятину по 6 центів за кілограм, закуплену у Колумбії. Він відзначив також, що ці постачання будуть здійснені без розмитнення. Губернатор висловив думку, що таких заходів щодо насичення внутрішнього ринку м’ясопродуктами не вживали за усі роки незалежності і назвав їх «вбивчими» для українського тваринництва. До речі, Одеська облдержадміністрація та обласна рада ухвалили тоді рішення щодо виділення із обласного бюджету додаткового мільйона гривень на підтримку племінних господарств, щоб узимку, не дай Боже, не вирізали велику рогату худобу...
Становищем, у яке потрапила Україна, вміло користуються наші партнери зі Світової організації торгівлі. До країни ринула не лише дешева, але й неякісна тваринницька продукція. Як стверджують експерти Держкомітету ветеринарного контролю, західні імпортери ввозять до України переважно відходи м’ясних виробництв. За результатами ревізій, проведених минулого року, 11 закордонним фірмам заборонено постачати продукцію до нашої країни. Під час перевірок вітчизняних переробних підприємств, холодокомбінатів та ферм викрито 25 тисяч порушень. Зупинено роботу майже тисячі об’єктів. 4,6 тисячі тонн неякісної продукції не допущено до реалізації.
– Притому це та продукція, що проходила санітарно-ветеринарну експертизу, – констатував голова Державного комітету ветеринарної медицини України Петро Вербицький.
У ситуації, що склалася, на думку виробників сільгосппродукції, державі необхідно було надати серйозну підтримку стратегічним галузям. Насамперед, тваринництву, щоб протистояти експансії закордонних сільгоспвиробників та захистити вітчизняний продовольчий ринок. Але, за підрахунками експертів Українського клубу аграрного бізнесу, державні асигнування на підтримку АПК скоротилися з більш ніж 2 мільярдів до 700 мільйонів гривень. Фактично сільгоспвиробники одержали у 2009 році лише близько 10 відсотків обіцяних коштів.
Найбільше недофінансування вдарило по великій рогатій худобі, чисельність якої рік у рік скорочувалася. Лише за 10 місяців минулого року поголів’я ВРХ зменшилося у цілому по країні до 5,4 мільйона голів. Інші джерела дають іншу цифру – 5,7 мільйона голів. (Для порівняння: на 1 січня 1946 року в усіх категоріях господарств нараховувалося 8275 тисяч голів великої рогатої худоби, зокрема 4312 тисяч корів). Якщо так буде й далі, українську корову доведеться заносити до «Червоної книги» як вимираючий вид тварини.
У підсумку, за даними Держкомстату, за цей час виробництво молока обробленого рідкого знизилося на 5,1 відсотка, або до 698,3 тисячі тонн, вершкового масла – на 12,6 відсотка до 70,9 тисячі тонн, спредів – на 7 відсотків до 65,6 тисячі тонн, сиру свіжого неферментованого та сиру кисломолочного – на 8,4 відсотка до 77,9 тисячі тонн, сиру жирного – на 6,5 відсотка до 216 тисяч тонн.
Втім, дивуватися тут нічому. Наявні переробні підприємства працюють не на повну потужність. Як, наприклад, повідомив на одній із січневих прес-конференцій комерційний директор Арцизького заводу Володимир Шерстньов, потужності підприємства завантажені усього лише на 10 відсотків.
І цілком закономірно, що в результаті зниження обсягів виробництва спостерігається стрімка динаміка зростання цін на продукти харчування. Якщо в 2006 році у порівнянні із попереднім роком вони зросли лише на 2 відсотки, то вже у 2007-му – на 30,2 відсотка, у 2008-му – на 23,8 і в 2009-му у середньому на 14,3 відсотка, а продукція тваринництва – на 16,3 відсотка. У 2010 році зроблений ще один крок у бік їх зростання.
– Ціни на продукти харчування досягли своєї вершини, зокрема й молочної групи, – висловив свій прогноз Володимир Шерстньов. – Якщо подорожчання і буде, то незначне й поступове – на 2-3 відсотки.
Та й дорожчати вже їм нікуди. Ціни на продукти харчування в Україні вже майже зрівнялися із середньосвітовими. Притому, що заробітна плата та пенсії українців найнижчі не лише у порівнянні із країнами Євросоюзу, але й СНД.
