Віктор Янукович: «Я низько кланяюся одеській землі!»
…Здається, вперше у своєму житті пошкодував, що я не тележурналіст, точніше телеоператор, щоб до тонкощів відобразити той розпал пристрастей, ту щиру віру, що йде від душі, у швидку перемогу Віктора Януковича на виборах Президента України.
Все це довелося спостерігати 1 лютого біля Палацу спорту, куди суцільними потоками йшли та йшли люди. Багато хто із прапорами, транспарантами, у блакитному одязі, з фірмовими шарфами. Під променями сонця, що яскраво засвітилося, усе стало навколо, як співається у пісні, «блакитним і зеленим». І нас оточила по-справжньому святкова атмосфера.
Ловлю себе на думці, що таке доводилося раніше бачити лише на першотравневих демонстраціях. Стільки посмішок, радісних очей і захоплених слів!
Помітивши нас, журналістів, з колони стали звучати голоси:
– Запишіть, ми з Балти.
– А ми із Затишшя Фрунзівського району.
– А ми цілою електричкою з Білгорода-Дністровського...
Дружною і численною колоною пройшли виборці Київського району м. Одеси, Котовська, Миколаївського, Арцизького, Болградського районів. І багато, багато інших.
Навіть така містка зала, як у Палаці спорту, виявилася тіснуватою для всіх охочих зустрітися з Віктором Януковичем. Багато хто із приїжджих стояв і у партері, і на всіх проходах.
Поява кандидата у Президенти України Віктора Януковича була зустрінута бурхливою овацією, привітальними вигуками, багаторазовим скандуванням його прізвища.
– Я бачу, у вас досить піднесений настрій, – одразу зауважив промовець. – Ви своїм душевним теплом і бурхливою енергією навіть розігнали хмари, і на небі з'явилося по-весняному тепле сонце.
– Сьогодні, – далі говорив він, – ми виходимо на фінішну пряму, і через кілька днів відбудеться другий тур виборів. Гадаю, у ньому одесити ще раз скажуть своє вагоме слово, як це було і 17 січня.
Буде винесено вирок помаранчевій владі, котра п'ять років знущалася з України. Вона не змогла виконати жодної своєї обіцянки, даної на Майдані.
Обіцяли один мільйон робочих місць, а створили тотальне безробіття в країні, обіцяли підняти рівень життя людей, а породили бідність і вбогість, обіцяли демократію, а встановили хаос і безладдя.
Далі Віктор Янукович оголосив деякі положення зі свого звернення до співвітчизників, яке було оприлюднено того ж дня в інтернеті.
– Моє ключове завдання, – підкреслив він, – підняти з руїн національну економіку і об'єднати народ, захистити простих людей від високих цін і зниження рівня їхнього життя. Мир, спокій і добробут повинні панувати в кожній нашій оселі.
Порушуючи питання дебатів, що намічаються на центральному телебаченні, від яких він відмовився, Віктор Янукович ще раз зауважив:
– Я, незважаючи на потоки бруду і зла, які ллє Юлія Тимошенко, не буду використовувати її методи боротьби.
У своєму виступі кандидат у Президенти України торкнувся і деяких питань подальшої міжнародної політики країни. Він підкреслив, що Україна не стане членом якогось військового блоку, і буде будувати свою зовнішню політику на добросусідських взаєминах, на взаємній довірі й партнерстві. Україна не буде втручатися ні в які міжнародні конфлікти, а буде будувати свою миролюбну політику.
На завершення Віктор Янукович ще раз звернувся до семи тисяч виборців, тих, що зібралися в Палаці спорту, і від усього серця заявив:
– Дорогі одесити! Я ще раз хочу поклонитися одеській землі за те, що ви п'ять років не втрачали віри у Партію регіонів та її лідера. Переконливо підтримали мене у першому турі президентських виборів.
Гадаю, що у другому турі число наших прихильників значно зросте.
Ще раз низький уклін одеській землі!
Останні слова промовця потонули у вигуках вітань і оплесків. Так присутні ще раз продемонстрували свою готовність прийти 7 лютого до виборчих урн і віддати свої голоси за Віктора Януковича.
Олексій СТЕПАНОВ
Соціальний бомж
Це поняття стало синонімом нашого існування. Ми стали настільки незалежними, що від нас уже ніщо не залежить. У зв’язку зі стихійним розвитком подій ми виявилися покинутими напризволяще у нових умовах дикого капіталізму, коли кожен сподівається лише на себе – без турботи держави і суспільства у задоволенні таких потреб як житло, зарплата, пенсія, так і стосовно роботи, постійної зайнятості.
Вибори залишаються єдиною надією і засобом змінити ситуацію в країні, надати їй нового імпульсу поступального і успішного розвитку.
Крім вирішення глобальних завдань, чимале значення має проблема мови.
Дві основні мови в країні – це наявність двох сполучених посудин, в яких міститься думка, душа народу. Хочемо ми цього чи ні, але живемо в одній державі і повинні керуватися цим фактом, задовольняючи свої потреби в обміні інформацією, прояві своєї сутності. Відсутність однієї з мов породжує комплекс пошуку ворога, на чому і відбуваються конфлікти ідеологічного і політичного характеру, що доводять до абсурду всі наші добрі наміри.
Наводжу майже анекдотичний випадок з нинішньої передвиборної кампанії.
– Ти уже вступив до передвиборної кампанії? – запитав мене приятель на вулиці, вкладаючи у своє запитання сумнівний підтекст. – Не завадило б поворушитися в інтересах власного існування!
Я не розумів, що він мав на увазі.
– До речі, ти ще пам’ятаєш своє прізвище? – далі запитував він. – Назви.
– Ніби ти не знаєш його? Ну, Воробйов. Що з цього, що і з того, що ти Петров? – здивувався я.
– А те, що ти вже не Воробйов, а Горобець. І ініціали твої не ті, Олексію Пилиповичу. Тепер ти Олекса Пилипович, як і Петренко. У жодних списках на виборчій дільниці тебе немає, так само, як і мене.
– Чому це? Цього ще бракувало!
– Темрява! Тебе викреслили з життя як особистість, як громадянина власної країни. Ти тепер ніхто. Ти соціальний бомж! А твій голос вкрали і віддали іншому кандидатові…
Виявляється, анархія – мати порядку. Зміна прізвища без згоди власника – кримінальна справа. Це ж не зміна прізвиська у табірній зоні.
– Принаймні, ще раз перевір себе у списках на виборчій ділянці. І проголосуй з відчуттям виконаного громадянського обов’язку за гідного, розумного, добропорядного кандидата у Президенти, який знає життя і пам’ятає про своїх виборців. Спроможного виправдати надії людей, – завершив свою думку приятель.
Петро БІЛИК,пенсіонер, м. Одеса
Підприємців пошили в дурні
27 січнябільшістьзасобівмасовоїінформаціїУкраїнивідзвітувалапрочерговий, визначальний, крокурядуУкраїни, котрийочолюєкандидатнапостПрезидента, щодорозвиткумалоготасередньогобізнесу.
Популізм цих передвиборних гасел (а інакшого визначення цьому я дати не можу) просто жахає своїм цинізмом, коли реально знаєш стан справ і відчуваєш, як кажуть, «на власній шкурі» те, що відбувається насправді з середнім та малим бізнесом, з промисловістю в Україні.
Як стало відомо з багатьох засобів масової інформації, уряд створив «міцний базис розбудови середнього класу в державі, підвалин демократичного суспільства», сприятливих умов для здійснення підприємницької діяльності на місцевому рівні», «посилив вплив громадськості на прийняття рішень місцевими органами влади і внаслідок цього захистив малий та середній бізнес від штучно створених органами місцевого самоврядування бар’єрів», «припинив утиски місцевою владою підприємців» тощо.
Читаючи ці звіти під барабанний бій обіцянок Прем’єр-міністра – кандидата на пост Президента України і знаючи з власного досвіду, що насправді відбувається в нашій державі сьогодні з так званим «розвитком», а насправді – стагнацією малого та середнього бізнесу та промисловості з «допомогою» влади, починаєш розуміти, що якщо влада ТАК допомагає малому та середньому бізнесу перед виборами Президента України, то що ж буде тоді, коли представник цієї влади справді стане Президентом України у 2010 році? Гадаю, що тоді підприємництво та залишки промисловості в Україні взагалі будуть знищені…
Ананьївський район Одеської області відноситься до так званих «депресивних районів», що живе на постійні дотації держави і де майже немає промислових підприємств, котрі йому потрібні для розвитку та існування, як – людині повітря. У 2007 році силами ентузіастів, незважаючи на великий супротив, в районі було побудовано та стало до ладу вперше за, мабуть, останні 20 років нове промислове підприємство «Укрхліб-2». Людям було надано нові робочі місця, нові послуги та продукцію, з'явилась надія на відродження нашого занепалого району.
Але влада, незважаючи на фанатичне твердження про розвиток промисловості, всебічну допомогу підприємцям, насправді робить все для того, щоб це підприємство знищити. За останні три «передвиборні» місяці це підприємство перевіряли 13 разів (!), що навіть вивело його працівників на протестну акцію, котра нещодавна відбулася в центрі міста Ананьєва. І правда в тому, що новому промисловому підприємству влада фактично не тільки ніяк не допомагає, а просто не дає можливості працювати. А ініціаторами цих перевірок з метою знищення промислового підприємства здебільшого виступають якраз представники тієї політичної сили, котру очолює нині чинний Прем’єр-міністр… Інвестори ж, котрі пішли на таку сміливість – побудувати промислове підприємство, – вже багато разів пошкодували, що, повіривши обіцянкам влади, вклали гроші в розвиток промисловості в сільському районі.
А коли на руїнах іншого підприємства – ПП «Ремонтник», було зроблено спробу щось створити, то на заваді цьому знову стали представники політичної сили Прем’єр-міністра, внаслідок чого руїни залишилися руїнами, і від будівництва нового підприємства довелось відмовитись…
І саме це є реальністю сьогодення. Парадокс, але розвитку малого та середнього підприємництва в Ананьївському районі (як і по всій Україні?) сьогодні найбільше заважають саме ті, хто найгучніше кричить про свої здобутки – представники влади та політичної сили Прем’єр-міністра...
Більшість підприємців, людей простих, які не розуміють високої політики уряду, говорять про те, що їх просто «розводять» як бидло пустопорожніми обіцянками, за якими немає нічого.
То про який розвиток промисловості, малого та середнього бізнесу в Одеській області можна говорити взагалі, коли та, особа, яка перебуває сьогодні при владі і дуже хоче будь-якою ціною стати Президентом України, сьогодні нічого реального для цього не робить?
В Одесі є таке дуже популярне серед одеситів слово «понти», і саме воно, на мій погляд, втілює те, що сьогодні називається турботою уряду України та його керівництва стосовно малого та середнього бізнесу, промислового виробництва. Іноді це слово трактують як «популізм» і точнішого визначення стосовно того, що відбувається сьогодні в Україні з середнім та малим бізнесом та промисловим виробництвом в Україні з боку уряду не знайдеш. І саме ці «понти» є суттю сьогоднішньої політики уряду на чолі з Юлією Тимошенко стосовно до розвитку промисловості, допомоги середньому та малому бізнесу.
В Ананьївському районі в першому турі виборів Президента України за Віктора Януковича проголосувало близько 59% всіх виборців, котрі прийшли на виборчі дільниці Ананьївського району, за нині чинного Прем’єр-міністра України – приблизно 13%.
Ці цифри – ціна довіри ананьївців обіцянкам та діяльності нинішнього уряду і кандидата в Президенти України Юлії Тимошенко. Гадаю, що саме таким результат залишиться і в другому турі президентських перегонів. Бо сьогодні справді настав час не знищувати, а відбудовувати, час не популізму – а реальних дій. І представники малого та середнього бізнесу, промисловці та підприємці сьогодні це дуже добре розуміють.
Ганна СЄДОВА, депутат Ананьївської районної ради, комерційний директор приватного підприємства «Укрхліб-2», лауреат обласного конкурсу «Жінка року Одеської області-2008», м. Ананьїв
