Автомобіль подобається не лише його власникові. Він також привертає до себе увагу злочинного елементу, чий промисел – транспортні крадіжки. Результатом такого корисливого інтересу часом стає і викрадення.
Втім, це слово виведено із сучасної правової лексики і вживається тільки як повсякденне. Стаття 289 Кримінального кодексу України, під дію якої підпадає подібний вид криміналу, трактує його як незаконне заволодіння транспортним засобом. Воно являє собою «навмисне вилучення у власника його транспортного засобу всупереч його волі».
Як говорить старший інспектор з особливих доручень відділу розшуку Управління ДАІ Одеської області, підполковник міліції Михайло Подвишецький, усього таких випадків за 2009 рік, щодо яких порушені кримінальні справи, зареєстровано 356. З них 256 розкрито (71,9% розкривання). Із цього випливає, що особам, які спокусилися на чужі авто, висунуті звинувачення. Але це ще не означає, що знайдено кожну з викрадених автомашин. Виявлено 46 автомобілів. Але осіб, що викрали їх, не знайшли. Ці транспортні засоби були повернуті власникам, що їм, можливо, важливіше, ніж піймання злодія, якого відправлять на нари відбувати термін, але з якого не одержиш ані копійки компенсації. Проте міліція виконує свої завдання, і оперативна робота триває: у розшуку 54 одиниці транспорту.
Як виявилося, найбільше викрадень випадає на автомобілі марки ВАЗ, які дотепер становлять більшість у загальній масі автомашин. Їх викрадено 117. Далі за шкалою частотності автокрадіжок стоять всі модифікації «тойот». Так, за минулий рік їх викрадено 17. Наступні місця за ступенем убування належать зниклим «москвичам», яких викрадено 14, «запорожцям», автомобілям ДЕУ, ГАЗ, «міцубісі», «нісан», БМВ. Окремим рядком виділено викрадення іномарки «лексус». За 2009 рік в області викрадено 7 одиниць таких джипів, 5 із них залишаються у розшуку. Щоб «вивести з двору» такого залізного коня, потрібно бути кваліфікованим викрадачем. Якщо пенсіонерові, який часом заводить свої старенькі «жигулі», не по кишені оснастити їх сучасною дорогою сигналізацією, то власники джипів обладнують їх надійними системами захисту, хіба що не мінують. І розгадати їхній секрет можуть лише технічно підготовлені злодії, які екіпіровані добрими інструментами і вміють заплутувати сліди.
– Багато проблем завдають також крадіжки мотоциклів. Переважно це відбувається в сільських районах, де ними більше користуються, – говорить М. Подвишецький. – За рік їх викрадено 49, у розшуку залишаються ще 12.
Як правило, сільськими дорогами дотепер їздять на мотоциклах старих моделей, типу К-750 або ІЖ. Запчастини на них – велика рідкість. Тому вкрадені мотоцикли йдуть на запчастини. Це ж пояснює і те, що найбільша кількість крадіжок припадає на ВАЗ, зняті з виробництва.
Що стосується викрадення «лексусів», наприклад, 470 або 570 класів, то їхню верхню частину у підпільних майстернях, як будку, переставляють на іншу раму з іншим номером. І в такому замаскованому вигляді переганяють на Кавказ або до Середньої Азії, де без ризику знаходять покупця. А інші вмільці оформляють такий джип за кордоном і звідти завозять до України як новий, де й продають, можливо, її ж колишньому власникові.
Буває, крадуть і сільгосптехніку. Правда, вона не піддається обліку, проте, з 6 викрадених за рік тракторів співробітники ДАІ знайшли всі.
Це підтверджує стару приказку щодо переваг викрадача у крадіжках автотранспорту: беруть те, що погано стоїть. Коли власник не вживає жодних заходів щодо охорони транспортного засобу, він одразу потрапляє в поле інтересу злодія. Якщо машина залишена не на охоронюваній стоянці, як рекомендує ДАІ, а під деревом у темному провулку, то на ранок на місці можна знайти лише дерево.
Є ще фіктивні викрадення, коли власник страхує свою машину, а потім інсценується її крадіжка. Це звільняє такого імітатора від необхідності виплачувати кредит, і вся фінансова відповідальність переноситься на банк. А з машиною нерідко провадиться той самий фокус із перестановкою на верхній частині другої рами. Це довести дуже важко, але, на щастя, подібних випадків небагато.
