Не припускали подружжя Мухаровські з села Андріївки Білгород-Дністровського району, що холодна зима, яку люди похилого віку за станом здоров’я важко переносять, виставить їм чергове непосильне випробування.
Обоє стареньких ледве пересуваються на милицях. Обслуговувати себе у такому стані дуже складно. А в деяких випадках, як це неодноразово відбувалося нинішньої зими, навіть неможливо. Практичну допомогу Мухаровські одержували від соціального працівника Тетяни Сергіївни Кікоть. Від неї і довідалися про жахливу новину, що відтепер за надання соціальних послуг з невеликих пенсій доведеться платити чималі гроші. Справа у тому, що у подружжя є донька передпенсійного віку, яка живе у Березівці. А у такому випадку, як гласить нове положення, якщо старі, хворі, інваліди мають працездатних родичів, котрі відповідно до законодавства повинні забезпечити їхній догляд і допомогу, то вони одержують соціальні послуги за встановленими тарифами.
– На основному місці працюю у бібліотеці, але ось уже десять років на півставки працюю соцпрацівником, – розповідає Тетяна Кікоть. – Часом це буває таке велике навантаження, котре потребує не тільки фізичних сил, але й часу, що не раз була готова відмовитися. Але підопічні бабусі і дідусі вмовляють не залишати їх. От і з Василем Івановичем та Ольгою Василівною Мухаровськими багато турбот, адже допомагати більше нікому. Як бути, якщо кожен з них повинен буде оплатити за соціальні послуги щомісячно по 200 гривень?
Ця проблема, про яку згадувалося у листопадовому матеріалі газети «Час покаже: що страшніше за свинячий грип», сьогодні на повний зріст постала перед соцпрацівниками і численною армією їхніх підопічних. З 1 січня 2010 року чинності набрала груднева Постанова Кабміну України № 1417, яка затвердила нове Положення про територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів і самотніх непрацездатних громадян і додатково розширила можливості для продажу соціальних послуг за європейськими стандартами.
На початку лютого у Білгород-Дністровському територіальному центрі працювало 57 соціальних працівників. На їхньому обслуговуванні перебувало 1100 людей похилого віку з 57 сіл району. У відділеннях соціальної допомоги – понад півтисячі чоловік, з яких 230 справді самотні, а 270 мають дітей. У зв'язку з ухваленою Постановою саме ці 270 чоловік повинні автоматично перейти на обслуговування за платними засадами. Звичайно, якщо знайдуть гроші. Адже тарифи на надання необхідних соціальних послуг завеликі для маленьких пенсій.
Наприклад, за миття вікон протягом години потрібно буде заплатити 3 грн 80 коп., за миття посуду 3 грн 50 коп., купити і принести продукти коштує 6 грн 50 коп., скупати підопічного – 6 грн 50 коп., зробити ремонт – 19 грн. тощо. Крім того, до переліку необхідних для задоволення потреб входило не тільки готування їжі, прибирання і прання. Це і перукарські послуги, написання листів, оплата комунальних платежів, оформлення пільгових рецептів, доставляння медикаментів з аптеки, штопання, дрібний ремонт одягу, читання художньої та іншої літератури, надання допомоги в організації консультацій у фахівців з різних питань тощо. Як вище сказано, для однієї людини необхідний «набір» коштуватиме приблизно 200 гривень на місяць. І це при пенсії у 600 гривень, яку одержує переважна більшість сільського населення.
Багато хто називає надзвичайно грубою помилкою реформи, які стартували відповідно до затвердженого «Типового положення про територіальний центр соціального обслуговування», які слід завершити протягом двох місяців. І справа не в очікуваному і непопулярному скороченні чисельності соцпрацівників. Головне, стареньких, які потребують соціальної допомоги, почнуть обслуговувати відповідно до системи європейської моделі, не бентежачись, що існування українського пенсіонера на селі навіть віддалено не наближається до умов життя і пенсійного забезпечення людей похилого віку у країнах Євросоюзу.
Сьогодні соцпрацівники Білгород-Дністровського районного терцентру зайняті тривалою паперовою процедурою складання договорів щодо обслуговування на платних засадах зі своїми підопічними. Неважко відгадати, що у багатьох випадках ця робота може не увінчатися успіхом. Адже у багатьох літніх людей навіть за наявності дітей немає можливості одержати від них матеріальну допомогу. Тому що ті за умов кризи або залишилися без роботи, або бідують самі, або зв'язок з ними втрачено.
Уже перші кроки проведеної реформи виявили велику кількість проблем, невизначеностей і нестиковок, про які говорилося на розширеній робочій нараді Білгород-Дністровського районного територіального центру. Складається враження, що шлях надання соціальних послуг вистелений «добрими намірами» не з метою соціальної адаптації людей похилого віку, поліпшення або відновлення їхньої життєдіяльності, а у кардинально зворотному напрямі. Інакше кажучи, як більшість соціальних працівників повторюють, складні життєві обставини людей, які потребують сторонньої допомоги, додатково потрапили під серйозний фінансовий прес. Чи вдасться втиснути затверджені Кабміном новації щодо євростандартів у прокрустове ложе реалій українського суспільства, дізнаємося незабаром. Адже для впровадження всеукраїнського «пілотного» експерименту час у прогнозований складний кризовий рік обрали явно невдало.
Хоча на тлі загальної песимістичної картини якісь шанси для зневірених людей похилого віку є. Наприклад, для соціального захисту громадян літнього віку, хворих, інвалідів, які мають рідних, що належать до категорії малозабезпечених громадян, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надано право звільняти осіб, які потребують соціальних послуг, від їхньої оплати. Звучить поки що малооптимістично. Адже жоден з бюджетів різних рівнів у країні на сьогодні не затверджено.
