Остання середа місяця є тим днем, коли закріплені за населеними пунктами депутати Фрунзівської районної ради роз’їжджаються на місця і провадять прийоми громадян.
Такого дня мені випала нагода разом з Юрієм Цуніцьким побувати в Росіянівській сільській раді. Село нас зустріло дружним виходом людей на свої городи, хтось порався по господарству, хтось давав лад на подвір’ї. Проїжджаючи селом та його околицями, звернула увагу на те, що Росіянівка не засипана з усіх сторін сміттям, що є сумнозвісною «візитною карткою» багатьох наших населених пунктів.
– Слід віддати належне моїм односельцям, – говорить сільський голова Сергій БАБЕНКО. – У нас не склалася звичка виносити побутові та господарські відходи за ворота. Більшість господарів, дбаючи про чистоту свого подвір’я, намагаються спалювати різні пакети, обгортковий матеріал, папір, а відходам від ведення господарства знаходять належне місце. Звичайно, є різні хазяї, та основна частина села виступає за чистоту населеного пункту, в якому живуть. Єдиним місцем, через яке в нас кожного року виникають деякі непорозуміння з несвідомими людьми, є кладовище. Ось подивіться, який порядок ми навели тут перед поминальними днями. Вирубали зарості. Та чомусь мало росіянівців поставилися до цього святого місця так, як заведено з давніх давен. Прибирали могилки рідних, а сміття висипали кому де заманеться. Не переймаючись тим, щоб скласти його в одному місці. Хіба це по-людськи?
– Свого роду несподіванкою став для нас візит до школи. Ще в минулому році приблизно цієї ж пори я звернула увагу на те, що з території навчального закладу зникло погруддя Леніна. Від пам’ятника залишилася тільки тумба, що осиротіло стояла навпроти входу до школи. Тоді причину цієї події пояснити не змогли, говорили щось про реставрацію...
У мене виникло запитання: «Куди ж подівся Ілліч?» Директор школи Анастасія Швидка лише розвела руками. За її словами, якісь невідомі особи вночі почали знімати погруддя вождя. Це побачили охоронці школи і попросили незнайомців не псувати пам’ятку, а акуратно занести до... кочегарки. Що ті й зробили. Як кажуть, коментарі тут зайві.
А взагалі, навчальний заклад Росіянівки працює у звичайному режимі. Школа добре забезпечена педагогічними кадрами, усі, без винятку, діти мають можливість харчуватися. Допомогу школі надає місцевий фермер Валентин Журавленко, він постійно розраховується за використану воду, а також забезпечує їдальню борошном. У період літнього оздоровлення школярів допомагають й інші спонсори – місцеві підприємці Іван Костовський, Віктор Швидкий, Олександр та Анатолій Москальови.
Звичайно, як і всюди, у Росіянівській ЗОШ є немало проблем і найбільша – це нестача спортивного інвентаря, немає навіть найнеобхіднішого – м’ячів.
Директор школи також порушила тему профілактичної роботи серед підлітків: останнім часом Росіянівку чомусь обходять стороною кримінальна міліція у справах неповнолітніх та дільничний інспектор. Педагоги обурені тим, що нещодавно одна жінка, яка є опікуном, навіть спеціально винайняла транспорт, аби привезти до горе-підлітка працівника дитячої кімнати міліції. І хоча з ним попередньо було обумовлено день і час виїзду до села, розмову з неблагополучною дитиною влаштувати не вдалося, бо в останню мить співробітник внутрішніх справ відмовився займатися профілактичною роботою. Вийшло, що кошти на послуги автомобіля даремно витрачені, і потрібного результату не досягнуто.
Сповнені невеселих роздумів, підійшли до сільського Будинку культури. Ця не дуже стара типова будівля, споруджена ще за часів існування колгоспу, зараз вона на балансі сільської ради і потребує термінового капітального ремонту. Як зазначив сільський голова, за 18 років його роботи на цій посаді, на клуб не виділялося жодної копійки, а за рахунок місцевого бюджету такі роботи не виконаєш.
У минулому році на виділених 3 тисячі гривень тут зробили невеликий поточний ремонт і навіть купили штори в клуб. Але ж це крапля в морі.
Ще виїжджаючи до Росіянівки, знала, що в селі склалася непроста ситуація з оплатою за орендовані земельні паї фермером Валентином Журавленком. За інформацією деяких пайовиків, він не розраховується з людьми в повному обсязі вже другий рік. У школі це питання викликало хвилю невдоволення. Вчителі, землі яких обробляє фермер, підтвердили, що, справді, минулого року недоотримали соняшник. Нарікав на розрахунки і чоловік, котрий завітав до сільської ради. На жаль, поспілкуватися з Валентином Журавленком того дня нам так і не вдалося, та свою думку стосовно цієї проблеми висловив сільський голова Сергій Бабенко:
– Знаєте, я пригадую часи, коли в нашому селі працювало КСП «Одесазерно». Одного року на паї видали людям по два лантухи борошна та висівки і треба було бачити, як їм дякували. А тепер дехто не отримав свого у повному обсязі і здійняв неймовірний галас. Слід зазначити, що так чинять люди, які вже вийшли зі своїми паями з фермерського господарства «Журавушка» або збираються це зробити. Я розумію своїх односельців – кожен має отримувати те, що йому належить. Але хочу дати людям тему для роздумів. Справедливо зазначити, що тим, хто обробляє свої паї самостійно або віддав іншому фермеру, дісталися найкращі за якістю землі. А Валентин Анатолійович сьогодні працює на решті земельних наділів, серед яких є такі, що непридатні для обробітку. Та, незважаючи на це, він розраховується з усіма, без винятку. Свого часу разом з начальником сільгоспуправління Віктором Коніковим ми довго вмовляли Валентина Журавленка працювати на росіянівських пагорбах. Завдяки йому, нам вдалося зберегти декілька ферм.Хто мав бажання – отримав стабільну роботу, та й взагалі, значною мірою і завдяки роботі цього фермерського господарства село живе. Крім того, фермер не відвертається від проблем села. З перших років своєї роботи він взявся за ремонт доріг і далі цим займається; немало його коштів пішло на ремонт однієї з водонапірних веж; нині школа не знає, що таке розрахунки за воду. А ще фермер постійно забезпечує навчальний заклад борошном та цукром. Під час роботи пришкільного майданчика виділяє кошти на печиво, цукерки, морозиво, інші солодощі. Звичайно, всім не догодиш, та нам слід замислитися над тим, що обробіток землі – не такий вже й легкий хліб. Торік у багатьох аграріїв були проблеми з урожаєм соняшнику, але я впевнено можу сказати, що жоден пайовик «Журавушки» не залишиться обділеним. А ще мені дуже не хочеться, щоб у майбутньому Росіянівку спіткала невесела доля десятків сіл нашого району, де землі стоять пусткою, а громада не має жодної підтримки.
